Рішення № 3440494, 02.04.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 квітня 2009 р. Справа 11/36-09

за позовом спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ»у формі

товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Майстер», м. Вінниця

про стягнення 11 257 грн. 26 коп..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників:

від позивача - не з‘явився;

від відповідача - не з‘явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Майстер» заборгованості за договором купівлі-продажу № 1736 від 16.05.2008р. в загальному розмірі 11 257,26 грн., з яких: 10 922,38 грн. –основний борг, 286,49 грн. –пеня, 16,38 грн. –інфляційні, 32,01 грн. –3% річних.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу укладеного між спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Севастопольською філією товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Майстер», яка є відокремленим підрозділом відповідача, спільне українсько-німецьке підприємство «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно накладних поставило та передало у власність товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Майстер»товар на загальну суму 50 182,68 грн. Відповідно до п. 4.3 Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця у гривнях в розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 діб від дати приймання товару. Свої зобов‘язання за договором відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 34 935,44 грн.. Крім того, відповідачем за накладними повернуто позивачу товар на суму 4 324,86 грн.. Отже, станом на 08.01.2009р., за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 10 922,38 грн..

02.04.2009р. до суду надійшла заява позивача за № 99/04 від 01.04.2009р. про зменшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач вказує, що відповідач в період з 05.01.2009р. по 18.02.2009р. перерахував на рахунок позивача суму основного боргу за договором. Отже, станом на 01.04.2009р. заборгованість за отриманий товар відсутня. Проте відповідачем не сплачено суми інфляційних, 3% річних та пені. Також в заяві позивач наголошує на тому, що при підготовці позовної заяви ним допущена помилка в розрахунках штрафних санкцій, а також не була врахована часткова оплата відповідачем за поставлений товар 05.01.2009р. в розмірі 2326,08 грн.. Тому позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 294,71 грн., інфляційні в сумі 16,38 грн. та 3% річних в сумі 36,84 грн..

З наведеного вбачається, що позивач заявою про зменшення позовних вимог, фактично їх збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних. Проте дана заява не може розцінюватись судом як заява про збільшення позовних вимог, оскільки остання подається до суду за загальним правилом подання позовної заяви. Позивач не скористався наданим йому правом на збільшення позовних вимог, а тому суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних заявлені в позовній заяві.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 06.02.2009р. та 10.02.2009р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору купівлі-продажу та доказів його виконання, установчих документів, довідки ЄДРПОУ не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 84780.

Враховуючи, що судом було вжито всіх заходів для реалізації відповідачем права на захист своїх прав та інтересів, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

16 травня 2008 року між спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Севастопольською філією товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Майстер», яка є відокремленим підрозділом відповідача укладено договір купівлі-продажу № 1736 за умовами якого позивач зобов‘язався поставити відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити його на умовах визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач згідно накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 50 182,68 грн..

Відповідно до п. 4.3 Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця у гривнях в розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 діб від дати приймання товару.

Як свідчать матеріали справи провів розрахунки за отриманий товар наступним чином: в період з 17.06.2008р. по 29.10.2008р. перерахував на рахунок позивача 34 935,44 грн.. Накладною від 27.11.2008р. за № РН-3230 відповідач повернув позивачу товар на суму 4 324,86 грн..

Таким чином, неоплаченим залишився товар в розмірі 10 922,38 грн..

В період з 05.01.2009р. по 18.02.2009р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 10 922,38 грн..

Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість по оплаті товару відповідачем погашена повністю, а тому провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 10 922,38 грн. слід припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що у разі затримки оплати за товар відповідач зобов‘язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеного, позивачем правомірно, у відповідності до норм закону нараховано 286,49 грн. пені за період з 28.11.2008р. по 08.01.2009р..

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, розмір якої складає 16,38 грн..

Вказаною нормою також встановлено відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховані 3% річних в розмірі 32,01 грн..

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Майстер»(21008, м. Вінниця, 4-ий провулок Комарова, 2, код 31325209) на користь спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пер. Нестеровський, 7/9, код 14364757) 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 49 коп. –пені; 16 (шістнадцять) грн. 38 коп. –інфляційних втрат; 32 (тридцять дві) грн. 01 коп. –3% річних; 112(сто дванадцять) грн. 57 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. –відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 10 922,38 грн. боргу припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 03.04.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу(04053, м. Київ, пер. Нестеровський, 7/9)

3 - відповідачу(21008, м. Вінниця, 4-ий провулок Комарова, 2)