Рішення № 34402605, 24.10.2013, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

24.10.2013

Справа №644/4122/13-ц

н/п 2/644/1541/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Харкова

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря - Жигуна О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: державний нотаріус четвертої державної нотаріальної контори м. Харкова ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 та просила визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_8, 11 травня 2012 року, який був посвідчений нотаріусом четвертої державної нотаріальної контори м. Харкова ОСОБА_7 за реєстровим номером 2-522.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її рідна сестра ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_8 залишилася спадщина у вигляді однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1.

Під час звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини їй стало відомо, що ОСОБА_8 у травні 2012 року склала заповіт, за яким все своє майно заповіла відповідачу.

Останні декілька років ОСОБА_8 страждала на ряд захворювань, у зв'язку з чим неодноразово проходила курси стаціонарного лікування в різних лікарнях міста. На підставі вказаного позивач вважає, що на момент складання заповіту ОСОБА_8 внаслідок стану свого здоров'я не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, а також складання заповіту не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та доводи наведені в його обгрунтувння у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов в судовому засіданні не визнала, посилаючись на те , що вона зі своєю дочкою постійно навідували померлу та жодних розладів у її психічному стані вони не спостерігали. Представники відповідача заперечуючи проти позову зазначили, що про відсутність у ОСОБА_8 психічних розладів свідчить і те, що вона працювала в мережі кафе швидкого харчування «Кулиничи», де мала доступ до матеріальних цінностей; відповідач видала на ім'я ОСОБА_8 довіреність, щодо представлення її інтересів у нотаріальній конторі для прийняття спадщини після смерті їх матері, ОСОБА_9, а також включення відповідача до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та отримання податкового номера, з чим ОСОБА_8 успішно впоралась; самостійно користувалась побутовими приладами; самостійно отримувала пенсію у банку; сама себе забезпечувала харчовими продуктами та підтримувала у чистоті власне житло; самостійно заповнювала квитанції за комунальні послуги та сплачувала їх; дотримувалась громадського порядку та мала добрі стосунки з сусідами, про що свідчить відсутність заяв від сусідів про такі порушення. Щодо посилання у позові на те, що складання заповіту не було вільним та не відповідало внутрішній волі заповідача, пояснили, що відповідач перебувала в добрих стосунках зі своєю сестрою ОСОБА_8; постійно її провідувала, так як та

мала певні проблеми зі здоров'ям, купувала ліки, коли сестра неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні. В свою чергу ОСОБА_8 не раз приїжджала у гості до відповідача у Абхазію. Натомість позивач не підтримувала стосунків з померлою. Не була присутня а ні на прощанні з померлою перед відправленням тіла до Абхазії, а ні на поховані у Абхазії. З наведеного можна дійти висновку, що складання заповіту на ім'я відповідача, є закономірним наслідком у сформованих стосунках між сестрами.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності та надала письмові пояснення, у яких зазначила, що згідно запису в реєстрі нотаріальних дій 2-1 за 2012 рік та наряду заповітів, 11 травня 2012 року за посвідченням заповіту звернулась громадянка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час посвідчення заповіту була зареєстрована в АДРЕСА_1, з документами, які необхідні для посвідчення заповіту: паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (оригінали та копії).

Згідно п.1.1 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі «Порядку»), нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю. Згідно п. 1 Глави 4 Розділу І «Порядку», дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону України «Про нотаріат»», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії, у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії. Тільки у разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною -особою, (цей пункт 2 глави 4 розділу І виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 1951/5 від 26.12.2012). Згідно п.1 Глави 6 Розділу І «Порядку», нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, та її дійсні наміри до вчинення нотаріальної дії.

На підтвердження цивільної дієздатності гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, було подано паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий 26 грудня 2001 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. В ході розмови з громадянкою ОСОБА_8 було встановлено, що вона бажає зробити саме розпорядження всім своїм майном на випадок своєї смерті, і призначити своїм спадкоємцем громадянку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. Нотаріусом було роз'яснено зміст ст. 207 Цивільного кодексу України (загальні вимоги до вчинення правочинів) та зміст ст.ст.1235,1241, 1248,1253,1254,1307 Цивільного кодексу України (право на призначення спадкоємців, право спадкоємців на обов'язкову долю, посвідчення заповіту нотаріусом, посвідчення заповіту при свідках, право на скасування та зміну заповіту, нікчемність заповіту у випадку посвідчення спадкового договору), а також з'ясовано, що ОСОБА_8 володіє українською мовою в обсязі, що дає їй можливість без будь-яких мовних обмежень спілкуватися із нотаріусом та читати документи, та встановлено, що ОСОБА_8 бажає зробити заповіт добровільно, без будь-якого тиску та примушування. Оскільки поведінка ОСОБА_8 не викликала сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності, вона висловлювалась та відповідала на запитання нотаріуса чітко, логічно та зрозуміло, було встановлено відповідність волі і волевиявлення ОСОБА_8 та її дійсні наміри до вчинення правочину, а саме заповіту, також не виявлено ознак, що ОСОБА_8 перебувала під

впливом нервового потрясіння або психічного розладу, у нотаріуса не було підстав відмовляти їй у посвідченні заповіту або звертатись до органів опіки та піклування. В порядку ст. 1247-1248 Цивільного кодексу України, заповіт був записаний нотаріусом зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп'ютерної

техніки), після чого цей заповіт прочитаний уголос ОСОБА_8 та підписаний нею власноручно, посвідчено нотаріусом та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 2-522. Із заявою про скасування заповіту громадянка ОСОБА_8 не зверталась ні особисто та не надсилала заяву поштою (згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 32448035 від 20.11.2012року, яка зберігається у спадковій справі № 1090/2012).

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, перевіривши письмові матеріали справи і оцінивши досліджені докази по справі в сукупності - вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно заповіту від 11 травня 2012 року (а.с.96) , посвідченого Державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2-522, ОСОБА_8 заповіла все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося ОСОБА_1. В заповіті також зазначено, що ОСОБА_8 роз'яснювався зміст ст.ст. 207, 1235, 1241, 1248, 1253, 1254, 1307 ЦК України та те , що заповіт прочитаний та підписаний нею власноручно.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 померла.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до частин 1,2,3 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом.

Згідно ст. 1257 заповіт , складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Згідно ч.2 даної статті за позовом заінтересованої особи, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, пояснили, що ОСОБА_8 до своєї смерті знаходилася у здоровому розумі , розуміла значення своїх дій та могла ними керувати.

Таким чином, судом на підставі дослідження спірного заповіту, показань зазначених вище свідків та письмових документів приходить до висновку, що заповіт, складено правомочною особою із дотриманням вимог щодо форми та посвідчення. Даних які б свідчили, що ОСОБА_8 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати суду не надано.

Крім того, позивачем під час судового розгляду не надано будь-яких даних які б свідчили , що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі. Будь-яке обґрунтування даної підстави для визнання заповіту недійсним відсутнє і у позові.

Позивач, належних та допустимих доказів в обґрунтування позову не надала.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.207, 1234, 1235, 1247,1248, 1253, 1257 ЦК України , ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 214- 215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: Державний нотаріус Четвертої державної нотаріальної контори м. Харкова ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Суддя: А.К. Сітало