Рішення № 3440126, 05.02.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.2009 Справа № 12/4

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру електрозв’язку № 2 Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Перечин

до відповідача Великоберезнянського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, смт. В. Березний

про стягнення суми 38 642,27 грн. –основного боргу; 2 241,60 грн. –пені; 2 016,74 грн. –3 % річних та 12 447,69 грн. –інфляційних збитків.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача – Шандор О. М., (представник за довіреністю від 05.01.2009 року)

Від відповідача – не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру електрозв’язку № 2 Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Перечин до Великоберезнянського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, смт. В. Березний про стягнення суми 38 642,27 грн. –основного боргу; 2 241,60 грн. –пені; 2 016,74 грн. –3 % річних та 12 447,69 грн. –інфляційних збитків.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № 13199898 підтверджує завчасне вручення відповідачу 30.01.2009 року ухвали від 28.01.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 38 642,27 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 103 від 14.05.2002 року послуги телефонного зв’язку за період з 01.02.2006 року по 30.11.2008 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- розрахунком дебіторської заборгованості в період з 01.02.2006 року по 30.11.2008 року;

- рахунками за період з 01.02.2006 року по 30.11.2008 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 01-25-1488) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання послуг телефонного зв’язку (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг телефонного зв’язку є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 2 016,74 грн. –3% річних та 12 447,69 грн. –інфляційних збитків. При оцінці судом правильності, обґрунтованості та правомірності нарахування вимог в цій частині позову встановлено, що розрахунки здійснено без посилання на офіційні дані джерела показників величини індексів інфляції відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (лист № 62-97р. від 03.04.1997 року).

Втім, аналізуючи спірну ситуацію, коло доказів, відсутність належних доказів у позивача, зобов’язує суд констатувати про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі з огляду на статус відповідача, джерела його фінансування з державного бюджету, його діяльністю пов’язаною із здійснення національної безпеки відповідно до Законів України „Про міліцію”, „Про оперативно - розшукову діяльність” і т.п. направлену в тому числі для забезпечення стабільного економічного функціонування підприємства –позивача (членів його трудового колективу).

Отже, наведене скеровує суд розмежувати лінію дослідження ліміту відповідальності за зобов’язаннями сторін у конфліктній справі при конкретних обставинах, як виняткових суб’єктів правовідносин, господарська діяльність яких невід’ємно пов’язана між собою і першочергово впливає на суспільно –державний фактор економічної стабільності та національної безпеки, як в регіоні так і в державі, а тому вимагає від суду через призму наведеного оцінювати коло і силу доказів, вимог і заперечень сторін, беручи до уваги громадянську позицію сторін щодо сприйняття ступеня негативних наслідків їх віддзеркалення в дійсності після ухвалення судом рішення в даній справі щодо кожного із суб’єктів спірних відносин.

До того ж, вищенаведене в цілому не підсилює обгрунтування та доводи позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних збитків.

Позаяк, даючи правову оцінку обставин справи в іншій правовій площині і викладаючи правову позицію виходячи з аналізу наявності вини в господарському правопорушенні суд зауважує на тому, що підставою, виникнення цивільно –правової відповідальності є: наявність шкоди, причинний зв'язок між ним та наявність вини заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б єдиного елементу складу цивільно –правової відповідальності свідчить про відсутність умов цивільно –правової відповідальності.

Наявні докази обставини справи не обґрунтовують вину відповідача через несвоєчасне, не в повному обсязі фінансування з державного бюджету видатків на утримання статей пов’язаних з функціональною діяльністю установи –відповідача.

Подібні проблемні ситуації є об’єктивними та загальновідомими як явище, що існує в загальнодержавному масштабі, ліквідація якого потребує політичної волі на державному рівні в плані глобальної економічної стратегії всупереч проявам фінансово –економічної кризи.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально –правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обов’язків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобов’язальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права –у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних збитків належить відмовити з мотивів неповноти обґрунтованості доводів позивача дійсним, об’єктивним обставинам справи.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 5.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 2 241,60 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново –економічний стан сторін, статусу відповідача як державного органу), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 1 000 грн., а в решті вимог в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Великоберезнянського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (смт. В. Березний, вул. Штефаника, 5) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру електрозв’язку № 2 Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Перечин, пл. Народна, 7; код 25438186) суму 38 642,27 (тридцять вісім тисяч шістсот сорок дві грн. 27 коп.) –основного боргу; 1 000 (одну тисячу грн.) –пені та 553,48 (п’ятсот п’ятдесят три грн. 48 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті стягнення 1 241,60 грн. –пені провадження у справі припинити.

4. В стягненні суми 2 016,74 грн. –3 % річних та 12 447,69 грн. –інфляційних збитків в задоволенні позову відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.