Рішення № 3440095, 30.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2009

Справа №2-22/423-2009

За позовом – Приватного виробничо – комерційного підприємства «Карат РТИ», м. Джанкой, вул. Першотравнева, 68

до відповідача – СВАТ Племзавод «Тімірязево», Джанкойський район, с. Рощіно, вул. Леніна, 10

про стягнення 17176,06 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Степанов Ю.В., представник, дов. від 02.03.2009 року

від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Позивач - Приватне виробниче – комерційне підприємство «Карат РТИ» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - СВАТ Племзавод «Тімірязево», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9963,26 грн., штрафні санкції в сумі 2839,16 грн., пеню – 4373,64 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань, не здійснив оплату придбаного товару.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9963,26 грн., штрафні санкції – 2839,16 грн., пеню – 4373,64 грн.

Вказані уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

12.03.2007 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі – продажу № 27, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його вартість, на умовах даного договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що загальна сума поставки за даним договором з урахуванням ПДВ складає 30000,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору, покупець здійснює платежі за даним договором протягом 140 календарних днів з дня отримання товару.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку, покупець оплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості проданого товару, незалежно чи частково оплачений товар або не оплачений повністю, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості проданого товару за кожен день прострочки.

На виконання взятих на себе зобов’язань за укладеним між сторонами договором, позивач поставив відповідачу товар на суму 28391,62 грн., що підтверджується витратними накладними, наявними в матеріалах справи, а.с. 12-33.

Однак, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату придбаного товару, у зв’язку з чим станом на 01.01.2009 року за відповідачем склалась заборгованість в сумі 9963,26 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією про погашення боргу, про що свідчать матеріали справи, а.с. 39-40.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 9963,26 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції – 2839,16 грн., пеню – 4373,64 грн.

Слід зауважити, що право позивача на нарахування штрафних санкцій відповідачу передбачено п. 5.2. договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим нарахування пені на суму 2793,11 грн., відповідно до наданого суду позивачем розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з СВАТ Племзавод «Тімірязево» (Джанкойський район, с. Рощіно, вул. Леніна, 10, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00486712) на користь Приватного виробничо – комерційного підприємства «Карат РТИ» (м. Джанкой, вул. Першотравнева, 68, рахунок № 26008013557 в Кримській філії АБ Експресс – Банк м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 31650513) 9963,26 грн. – основного боргу, 2793,11 грн. – пені та штрафні санкції – 2839,16 грн., всього – 15598,53 грн.

3. Стягнути з СВАТ Племзавод «Тімірязево» (Джанкойський район, с. Рощіно, вул. Леніна, 10, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00486712) на користь Приватного виробничо – комерційного підприємства «Карат РТИ» (м. Джанкой, вул. Першотравнева, 68, рахунок № 26008013557 в Кримській філії АБ Експресс – Банк м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 31650513) 155,98 грн. державного мита.

4. Стягнути з СВАТ Племзавод «Тімірязево» (Джанкойський район, с. Рощіно, вул. Леніна, 10, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00486712) на користь Приватного виробничо – комерційного підприємства «Карат РТИ» (м. Джанкой, вул. Першотравнева, 68, рахунок № 26008013557 в Кримській філії АБ Експресс – Банк м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 31650513) 107,16 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1580,53 грн. пені - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.