Рішення № 3440080, 20.03.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

20.03.2009 р. Справа № 19/6

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток”, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород

про стягнення 571 113 грн. 94 коп., в тому числі 65 000 грн. заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти), 1 202 грн. 24 коп. неустойки (штрафу) та 504 911 грн. 70 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Мучичка М.Ю., довіреність № 32 від 04.02.2009 року

Відповідача – Москалюк І.М., директор

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Росток”, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород про стягнення 626 338 грн. 48 коп., в тому числі 120 224 грн. 54 коп. заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти), 1 202 грн. 24 коп. неустойки (штрафу) та 504 911 грн. 70 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Позивачем в судовому засіданні 02.03.2009 року подано заяву б/н від 02.03.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму 571 113 грн. 94 коп., в тому числі 65 000 грн. заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти), 1 202 грн. 24 коп. неустойки (штрафу) та 504 911 грн. 70 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, враховуючи часткове погашення відповідачем суми боргу в розмірі 55 224 грн. 54 коп. після пред’явлення позову, а також судові витрати.

В судовому засіданні 19.03.2009 року брали участь вищевказані представники сторін, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України до 20.03.2009 року до 15 год. 00 хв.

Представник позивача просить задоволити позов з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки нафтопродуктів №_032 від 11.01.2008 року, а саме, не оплатив за поставлений товар у розмірі 65 000 грн.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву б/н від 20.03.2009 року, в якому проти позову не заперечує та визнає у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росток”, м. Ужгород та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород 11.01.2008 року був укладений договір поставки нафтопродуктів №_032. Згідно умов даного договору постачальник (позивач) зобов’язався передати в установлені строки товар у власність покупця (відповідача) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товаром по договору являються світлі нафтопродукти, в тому числі: бензин марки А-98, бензин марки А-95, бензин марки А-92, бензин марки А-76/80, дизельне паливо. Кількість та асортимент товару визначається згідно заявки покупця (відповідача) та можливостей постачальника (позивача) здійснити поставку товару необхідної кількості та асортименту. Кількість та асортимент товару по кожній поставці встановлюється додатком до вищевказаного договору, який є невід’ємною частиною договору.

Розділом 4 договору передбачено, що покупець (відповідач) засобами факсимільного зв’язку направляє постачальнику (позивачу) заявку на поставку партії нафтопродуктів, в якій вказано: вид та назва нафтопродукту, ціна за одиницю товару, умови поставки, місце та кількість. Дані про вид нафтопродукту по кожній конкретній поставці, кількість поставленого нафтопродукту, ціна за один літр нафтопродукту, загальна сума кожної конкретної поставки фіксується у видатково – прибутковій накладній. При виникненні спору між сторонами така накладна являється доказом. Факт прийому – передачі нафтопродуктів засвідчується підписанням накладної. Покупець (відповідач) відповідно до умов договору повинен при здійсненні прийому – передачі нафтопродуктів передати постачальнику довіреність на ім’я певної особи на право отримання товаро – матеріальних цінностей. Приймання – здача товару здійснюється по кількості вказаній в накладній відповідно до вимог чинного законодавства. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару покупцю (відповідачу) по товаро – транспортній накладній та видатково – прибутковій накладній.

Розділом 5 договору встановлено, що ціна за товар встановлюється згідно кон’єктури ринку і фіксується у прибутково – видатковій накладній та додатках до договору, які є невід’ємною частиною даного договору. Покупець (відповідач) здійснює оплату нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача), відповідно до представленого рахунку на протязі 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до договору № _032 поставки нафтопродуктів від 11.01.2008 року та накладних № РБ10464 та № РБ10465 від 03.09.2008 року, № Р00984 від 05.09.2008 року, № РБ10475, № РБ10476 та № Р00988 від 06.09.2008 року, № РБ10486 від 10.09.2008 року, № Р01114 та № Р01115 від 02.10.2008 року, № Р01123 та № Р01124 від 03.10.2008 року позивачем було поставлено відповідачу через Москалюк І.М. по довіреності № 1 від 03.09.2008 року, по довіреності № 4 від 05.09.2008 року, по довіреності № 9 від 10.09.2008 року, по довіреності № 24 від 02.10.2008 року, по довіреності № 25 від 03.10.2008 року товар (нафтопродукти) на загальну суму 380 658 грн. 75 коп.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за відповідачем за даними позивача, станом на день розгляду справи, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 65 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару (нафтопродукти) в розмірі 65 000 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 65 000 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 65 000 грн. заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) у розмірі 1 202 грн. 24 коп.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення оплати за товар або за не оплату товару у відповідності до умов договору або додатків до нього покупець (відповідач) сплачує неустойку (штраф) в розмірі 1,0% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована неустойка (штраф), яка відповідно до наданого розрахунку та станом на час розгляду справи у суді складає 1 202 грн. 24 коп.

Крім того, пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку не оплати або не оплати у повному обсязі за товар, з моменту спливу строку оплати, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими коштами в розмірі 5% (п’ять) відсотків від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов’язання.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Частиною 2 цієї статті зазначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами. Позивач надав до матеріалів справи розрахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочений період оплати, який складає станом на день розгляду справи 504 911 грн. 70 коп.

За таких обставин, дослідивши додані до позовної заяви розрахунки по нарахуванню відповідачу неустойки (штрафу) та відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, що вказані розрахунки обґрунтовані та підтвердженні матеріалами наявними в справі, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 6 263 грн. 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 11, 204, 526, 536, 549, 611, 629, п. 3 ст. 692, п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан – Плюс”, м. Ужгород, пл. Народна, 5/43 (код ЄДРПОУ 31656101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток”, м. Ужгород, вул. Боженка, 2-4 (код ЄДРПОУ 32890880) суму 571 113 (П’ятсот сімдесят одна тисяча сто тринадцять гривень) грн. 94 коп., в тому числі 65 000 (Шістдесят п’ять тисяч гривень) грн. заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти), 1 202 (Одна тисяча двісті дві гривні) грн. 24 коп. неустойки (штрафу) та 504 911 (П’ятсот чотири тисячі дев’ятсот одинадцять гривень) грн. 70 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також суму 6 263 (Шість тисяч двісті шістдесят три гривні) грн. 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.

В зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 20.03.2009 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 25.03.2009 року.