Рішення № 34400054, 23.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ЇН И

23.10.2013 Справа №5002-28/ 4542-2012За позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Севастополь в інтересах держави в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська, м. Севастополь.

до відповідача Приватного підприємства «Артек-Союз», м. Сімферополь.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військова частина А 4416, м. Севастополь.

про стягнення 148 298,04 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури - Попов М.В., посвідчення № 012236 від 01.11.2012.

Від позивача - Костіна К.Ю., довіреність № 9/16-5201 від 22.10.2013, юрисконсульт.

Від відповідача - Кордончик О.В., довіреність від 28.05.2013, представник.

Від третьої особи - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Артек-Союз» про стягнення на користь Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морської суму заборгованості у розмірі 148 298,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором № 66 від 03.07.2007 р., в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою від 25.02.2013 суд призначив у справі судову економічну експертизу та зупинив провадження у справі.

Ухвалою від 15.10.2013 суд поновив провадження по справі.

У поясненнях від 15.10.2013 позивач зазначив, що висновок експерта є необґрунтованим, оскільки в його обґрунтування покладена додаткова угода № 18 від 20.10.2011 р. до договору № 66 від 03.04.2007 р., яку Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська не укладала.

Відповідач визнав позовні вимоги у розмірі 50 063,72 грн., згідно висновку експертизи № 52/386-2013 від 19.09.2013 та просив розподілити витрати по оплаті експертизи пропорційно до задоволених вимог.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України та строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

встановив:

03 квітня 2007 року між Військовою частиною А 4416 (Виконавець), Приватним підприємством «Артек-Союз» (Замовник) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська (Отримувач) був укладений договір № 66 про надання послуг по забезпеченню електроенергією (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених даним договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по забезпеченню електроенергією згідно з «Розрахунком витрат електроенергії на один календарний рік», згідно показників приладів обліку.

Плата за надання послуг згідно п. 1.1 договору проводиться замовником на розрахунковий рахунок отримувача за фактичну спожиту електроенергію на підставі рахунків, виписаних отримувачем (пункт 2.1).

Відповідно до п. 2.2 договору замовник сплачує за наданні послуги згідно п. 1.1 договору на протязі 5 банківських днів з дня одержання рахунку отримувача.

Розділом 7 договору передбачений порядок розрахунків, відповідно до нього для оплати за спожиту послугу, згідно п. 1.1 договору вважається період з 25 календарного числа попереднього розрахункового місяця до 1 календарного числа поточного місяця. Рахунок - акт за наданні послуги складається отримувачем на підставі довідки, наданої виконавцем та узгодженої з замовником, фактично спожитої електроенергії та направляється замовнику через представника або поштою. Замовник проводить 100 % оплату за спожиту електроенергію протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку.

20 жовтня 2011 року між Військовою частиною А4416 (Виконавець), Приватним підприємством «Артек - Союз» (Замовник) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська (Отримувач грошових коштів) була укладена додаткова угода № 18 до договору № 66 від 03.04.2007 (а.с. 64).

Відповідно до додаткової угоди № 18 сторони домовились з 20 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року призупинити дію договору № 66 від 03.04.2007 в частині виставлення «Отримувачем» рахунків за комунальні послуги, спожиті «Замовником» для організації харчування воєнослужбовців. Дана додаткова угода діє до 31.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за наданні послуги були виставлені рахунки, а саме: рахунок - акт виконаних робіт № 573 від 05.10.2011 на суму 13 394,98 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 619 від 19.10.2011 на суму 10 992,32 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 34 від 05.01.2012 на суму 17 839,31 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 74 від 10.01.2012 на суму 17 895,01 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 108 від 03.02.2012 на суму 18 457,10 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 192 від 12.03.2012 на суму 19 655,60 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 260 від 18.04.2012 на суму 22 824,02 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 261 від 18.04.2012 на суму 13 489,76 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 283 від 07.05.2012 на суму 12 387,29 грн., рахунок - акт виконаних робіт № 284 від 07.05.2012 на суму 1 362,65 грн. (а.с. 11-22), всього на суму 148 298,04 грн.

Проте, у порушення зобов'язань за договором відповідач не сплатив кошти за надані послуги, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 148 298,04 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 9/16-1653 від 29.05.2012 (а.с. 22-23) з вимогою оплатити заборгованість. Проте, дана претензія відповідачем залишена без відповіді, а борг не оплаченим.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач проти суми заборгованості у розмірі 148 298,04 грн. заперечував, у зв'язку з тим, що ним частково погашена заборгованість, акти звірок сторонами не підписані, а також зазначав, що можливо вказана сума позову частково утворилась в період іншого договору.

Ухвалою від 25.02.2013 р. суд призначив по справі економічну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Кострубі Анастасії Сергіївні та на вирішення експерта поставив наступне питання:

Чи підтверджується відповідними первинними та бухгалтерськими документами по договору № 66 від 03.01.2007 р. та додаткової угоди до нього №18 від 20.10.2011р. заборгованість відповідача - Приватного підприємства «Артек-Союз» перед Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська, якщо підтверджується, то в якій сумі та за який період?

Відповідно до висновку експерта № 52/386-2013 від 19.09.2013 р. за наданими документами бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Артек - Союз» заборгованість за договором № 66 від 03.04.2007 та додаткової угоди до нього № 18 від 20.10.2011 перед Севастопольською квартирно - експлуатаційної частини морська станом на дату подачі позову 20.05.2012 складає 50 063,72 грн., станом на 30.09.2012 відсутня. У зв'язку з тим, що на дослідження не надані документи від Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морська, в якій сума відображена заборгованість Приватного підприємства «Артек - Союз» по договору № 66 від 03.04.2007 та додаткової угодм до нього № 18 від 20.10.2011 у бухгалтерському обліку Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морська, встановити не надається можливим (а.с. 138-151).

Позивач проти висновку експерта заперечує, оскільки вважає, що посилання експерта у висновку на додаткову угоду № 18 від 20.10.2011 до договору № 66 від 03.04.2007 є необґрунтованими, оскільки дану угоду позивач не укладав.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При проведенні експертизи, експертом застосовувалися методи документальної перевірки та зіставлення до методики за реєстраційним кодом 11.0.08 «Методики, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово - економічних експертиз», експертизу проводив судовий експерт Коструба Анастасія Сергіївна, яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій» стаж експертної роботи з 2011 року, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1525 від 30.09.2011.

Дослідивши експертний висновок, суд приймає його як належний та допустимий доказ у даній справі, у зв'язку з відсутністю підстав для його відхилення.

Відносно доводів позивача щодо не укладання додаткової угоди № 18 від 20.10.2011, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 36 Господарського кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В матеріалах справи знаходиться належним чином засвідчена, відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, копія додаткової угоди № 18 від 20.10.2011, яка підписана сторонами та засвідчена печатками, що у свою чергу спростовує доводи позивача про необґрунтоване посилання на цю додаткову угоду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 50 063,72 грн., яка не заперечується відповідачем та підтверджується судовою експертизою.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору та витрат за проведення експертизи суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (код ЄДРПО України 30741489) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (код ЄДРПО України 22992545) суму заборгованості у розмірі 50 063,72 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (код ЄДРПО України 30741489) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 001,27 грн.

4. В частині позовних вимог про стягнення 98 234,32 грн. - у задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (код ЄДРПО України 22992545) на користь Приватного підприємства "Артек-Союз" (код ЄДРПО України 30741489) витрати у розмірі 4 304,39 грн. за проведення експертизи.

6. Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (код ЄДРПО України 22992545) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 964,69 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 23.10.2013р.

Повне рішення складено - 28.10.2013р.

Суддя С.О. Лукачов