Рішення № 34400014, 25.10.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 р. Справа № 909/992/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,

при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Карго Транс",

вул. Любінська, 6, м. Львів, 79015

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

про стягнення боргу за договором №397/9305937 про організацію перевезень вантажів від 14.03.12 в розмірі 9 692,01грн., що становить 4 109,54грн. основного боргу, 390,48грн. пені, 5 111,74грн. штрафу, 80,25грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Прончук В.І.- представник, (довіреність №6 від 25.03.2013р.);

від відповідача: не з'явились,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Карго Транс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором №397/9305937 про організацію перевезень вантажів від 14.03.12 в розмірі 9 692,01грн., що становить 4 109,54грн. основного боргу, 390,48грн. пені, 5 111,74грн. штрафу, 80,25грн. - 3% річних.

В засіданні суду 21.10.13 оголошувалась перерва до 25.10.13.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про оголошення перерви від 22.10.13. В попередньому судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов б/н від 23.09.13 (вх.№15493/13 від 03.10.13), вважав позовні вимоги безпідставними, просив суд в позові відмовити, оскільки за надані послуги кошти сплачені повністю.

Крім того, представником позивача надано суду заперечення на відзив №4258 від 11.10.13 (вх.№16113/13 від 16.10.13), в якому вказує на акт звірки взаємних розрахунків за лютий 2013 року, який підписаний відповідачем, і з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 6 809,54грн.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Карго Транс" та Приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір №397/9305937 про організацію перевезень вантажів від 14.03.12 та додаткову угоду від 01.05.12.

Відповідно до п.1.2 зазначеного вище договору, експедитор (позивач), що є дорученням клієнта (відповідача), на підставі заявок клієнта (відповідача), за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт (відповідач) - сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору.

В засіданні суду представник позивача зазначив, що надав відповідачу послуги з організації перевезень вантажу "пиломатеріали" у вагоні №67892026 зі станції Рожнятів Львівської залізниці на станцію Адлер Північно-Кавказької залізниці Російської Федерації.

Відповідач підтвердив даний факт надання послуг.

Сторонами п.3.1 договору погоджено, що клієнт (відповідач) для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора (позивача) здійснює авансові платежі, які мають бути здійснені до початку кожного місяця здійснення перевезень.

Представник позивача вказує на те, що вартість послуг з організації перевезень вантажів у вагоні №67892026 становить 14 938,35 грн., а винагорода експедитора - 516,89грн., про що свідчить звіт експедитора по наданих послугах № 23121159303 та актом наданих послуг (виконання робіт) №1420 від 31.12.12, які знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що клієнт (відповідач) сплачує експедитору (позивачу) 25 швейцарських франків за кожну добу перебування вагону за межами митного кордону України. Час перебування вагону за кордоном України визначається згідно даних, внесених прикордонною станцією України у автоматизовані системи Укрзалізниці, з моменту перетину кордону до часу його повернення на прикордонну станцію. При цьому неповна доба вважається за повну.

Зазначений вище вагон (№67892026), у якому здійснювалось перевезення, покинув митну територію України 28.12.12, а 07.02.13 повернувся на територію України.

Отже, вагон перебував за межами України 41 добу, що підтверджується даними, внесеними у автоматизовані системи Укрзалізниці, звітом про нарахування плати №23120159300 та актом наданих послуг № 201 від 28.02.13.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за перебування вагону за межам митного кордону України становить:

41 доба х 25 х 8,63445 (курс шв. франка) х 1,2 = 10 620,37 грн. (в т.ч. ПДВ 1 770,06 грн.).

Винагорода експедитора складає: 10620,37 х 3% = 318,61 грн.

Загальна вартість організації перевезень вищевказаного вагону з урахуванням плати за час перебування вагону за межами митного кордону України та винагороди експедитора становить: 26 394,22грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 04.12.12 залишок авансових платежів відповідача становив 185,03грн. Крім того, відповідач 04.12.12 оплатив 19 399,65грн., 08.04.13 - 1 500грн. та 29.04.13 - 1 200грн. (загальна сума оплати, здійснена відповідачем за вищезазначені перевезення становить 22 284,68грн.).

Таким чином, сума заборгованості відповідача за надані послуги з організації перевезень на день подання позову становить: 4 109,54 грн.

В засіданні суду позивач звертає увагу суду на те, що неодноразово повідомляв відповідача про заборгованість за надані послуги та здійснював досудове врегулювання спору. Однак, відповідач заборгованість не оплатив.

Відповідно до п.4.5 договору встановлено, що у випадку перевезення вантажів, без 100% попередньої оплати (з порушенням п.п.3.1-3.3 договору), клієнт (відповідач) сплачує експедитору (позивачу) штраф у розмірі 20% вартості перевезення.

Як наслідок, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 20% від вартості перевезення, що становить 5 111,74грн.

У випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором, клієнт (відповідач) сплачує експедитору (позивачу) неустойку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.4 договору).

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню (п.4.4 договору), що становить 390,48грн. та 3% річних від простроченої суми (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України), що становить 80,25грн.

Станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача становить 9 692,01грн., із них: 4 109,54грн. основного боргу, 390,48грн. пені, 5 111,74грн. штрафу, 80,25грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено плату за договором транспортного експедирування. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено факт виконання позивачем зобов'язань по договору, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) №1420 від 31.12.12 на суму 15 455,24грн. та №201 від 28.02.13 на суму 10 938,98грн. (всього разом 26 394,22грн.).

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив оплату в повному обсязі за надані послуги, що встановлено розділом 3 договору, а оплатив частково, а саме:

- залишок авансових платежів станом на 04.12.12 - 185,03грн.;

- 04.12.12 - 19 399,65грн.;

- 08.04.13 - 1 500,00грн.;

- 29.04.13 - 1 200,00грн. (всього разом 22 284,68грн.),

у зв'язку з чим і виникла заборгованість, що становить 4 109,54грн.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

В силу ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотка від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

За прострочення строків оплати, встановлених договором, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 5 111,74грн. (25 558,72 х 20% від вартості перевезення) та 390,49грн. пені (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення 3% річних, що становить 80,25грн. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 4 109,54грн. основного боргу, 390,48грн. пені, 5 111,74грн. штрафу, 80,25грн. - 3% річних, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем визнано суму боргу, про даний факт свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на лютий 2013 року, підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Крім того, матеріали справи містять листи відповідача б/н від 01.02.13 та вх.№115 від 21.02.13), в яких зазначено, що відповідач гарантує позивачу провести доплату коштів до 28.02.13.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Наведені відповідачем заперечення не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та спростовуються викладеним вище.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові

витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,525,526,530,549,599,610,611,612,625,629,929,931 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,230 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задоволити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Карго Транс" до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором №397/9305937 про організацію перевезень вантажів від 14.03.12 в розмірі 9 692,01грн., що становить 4 109,54грн. основного боргу, 390,48грн. пені, 5 111,74грн. штрафу, 80,25грн. - 3% річних.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ КАРГО ТРАНС», вул. Любінська, 6, м. Львів (код ЄДРПОУ 37964548) заборгованість в сумі 4 109,54 грн. (чотири тисячі сто дев'ять грн. п'ятдесят чотири коп.); пеню в сумі 390,48 грн. (триста дев'яносто гривень сорок вісім коп.); штраф в сумі 5 111,74 грн. (п'ять тисяч сто одинадцять гривень сімдесят вісім коп.); 3% річних в сумі 80,25грн. (вісімдесят гривень двадцять п'ять коп.), 1 720,50грн. (одна тисячу сімсот двадцять грн. п'ятдесят коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 28.10.13