Постанова № 34399772, 10.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

3">ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/2990/13-a

категорія 10.1

10 жовтня 2013 р. м. Житомир/P>

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Малого підприємства "Азалія" до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про скасування вимоги №Ю-72У від 05.04.2013 р.,-/P>

встановив:

У квітні 2013 року Мале підприємство "Азалія" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, в якому просить скасувати вимогу №Ю-72У від 05.04.2013 р. в частині зобов'язання малого підприємства "Азалія" сплатити борг у сумі 43549,41 грн.. Позивач вважає дану вимогу в частині стягнення коштів у сумі 43549,41 грн. незаконною та необґрунтованою, оскільки заборгованість у сумі 43549,41 грн. була стягнута з підприємства рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду по інших справах до виставлення відповідачем вимоги від 05.04.2013 року №Ю-72У. Виконання рішень суду про стягнення боргу в розмірі 43549,41 грн. було розстрочено ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду, тому, на думку позивача, нарахування вимогою від 05.04.2013 року штрафів та пені на цю суму є безпідставне. Жодного рішення про застосування штрафів та нарахування пені підприємство не отримувало.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відповідач надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та письмові заперечення на адміністративний позов за змістом якого просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Мале підприємство "Азалія" (код ЄДРПОУ 13549590) є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області.

05 квітня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області виставлено вимогу про сплату боргу №Ю-72У, в якій зазначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені Малого підприємства "Азалія" станом на 05.04.2013 року складає 66599,60 грн., у тому числі: недоїмка складає 57778,01 грн., штрафні санкції - 3024,87 грн., пеня - 6296,72 грн.

Мале підприємство "Азалія" не погоджується із вказаною вимогою в частині визначення боргу зі сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені на загальну суму розміром 9321,59 грн., оскільки вважає, що недоїмка, на яку виставлено вимогу в частині була розстрочена рішеннями суду по справах № 0670/4966/12 і № 0670/6774/12, жодного рішення про застосування штрафів та нарахування пені підприємство не отримувало.

Суд не погоджується з доводами позивача зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) до Пенсійного фонду України.

Платник єдиного внеску, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина 8 статті 9 Закону передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

За змістом частини 3 статті 25 Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Абзацом 1 частини 4 статті 25 цього Закону визначено, що Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, в таких випадках:

б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених підпунктами "б" та/або "в" цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Вимога про сплату боргу, згідно із п. 6.4 Інструкції, формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено, що станом на 05.04.2013 року сума своєчасно не сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Малим підприємством "Азалія" становила 57778,01 грн., дана сума боргу підтверджується особовою карткою платника єдиного внеску.

Окрім цього, за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати штрафних санкцій у сумі розміром 3024,87грн. та пені - 6296,72 грн., які були нараховані рішеннями начальника Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.08.2012 р. № 820, від 15.10.2012 р. № 873, від 26.10.2012 р. № 957, від 12.02.2013 р. № 109 і № 110.

Вказані рішення були отримані МП "Азалія", що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, у встановлені строки оскаржені не були, станом на 05.04.2013 року суми нарахованих штрафів і пені у повному обсязі сплачено не було.

Факт отримання рішень та не оскарження їх до суду представником позивача не заперечувався.

Із розрахунку нарахування та сплати єдиного внеску та картки особового рахунку платника єдиного внеску - МП "Азалія" за період з червня 2012 року по лютий 2013 року, наявних у матеріалах справи, видно, що вимога про сплату боргу № Ю-72У від 05.04.2013 року виставлена позивачу у зв'язку з несплатою Малим підприємством "Азалія" недоїмки за червень 2012 року - січень 2013 року в сумі розміром 57778,01 грн., штрафів у сумі розміром 3024,87грн. і пені - 6296,72грн., нарахованих рішеннями від 17.08.2012 р. № 820, від 15.10.2012 р. № 873, від 26.10.2012 р. № 957, від 12.02.2013 р. № 109 і № 110.

Проаналізувавши наведене, суд вважає, що відповідачем вказана вимога про сплату боргу винесена на підставі та у порядку встановленому Законом і Інструкцією, а тому підлягає виконанню.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо протиправності нарахування вимогою від 05.04.2013 року сум штрафів та пені, оскільки застосування штрафних санкцій та нарахування пені платнику єдиного внеску, відповідно до вимог Закону, здійснюється рішенням Територіального органу Пенсійного фонду, а не вимогою Пенсійного фонду про сплату боргу. При цьому слід вказати, що позивач не погоджуючись із рішенням Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені мав право оскаржити його до суду.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно того, що до суми недоїмки, визначеної у вимозі від 05.04.2013 р., було зараховано заборгованість в сумі розміром 43549,41грн., яка була стягнута рішеннями суду по адміністративних справах 0670/4966/12 і №0670/6774/12, так як встановлено, що сума недоїмки, на яку виставлено оспорювану вимогу, була самостійно нарахована підприємством та своєчасно у повному обсязі ним до Пенсійного фонду несплачена.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 року по справі №0670/4966/12 з Малого підприємства "Азалія" стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області 29492,05грн. заборгованості по сплаті єдиного внеску за березень-квітень 2012 року, а постановою суду від 30.10.2012 року (справа №0670/6774/12) з позивача стягнуто на користь управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області недоїмку за травень 2012 року в сумі розміром 14057,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Малого підприємства "Азалія" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

У задоволенні позову Малого підприємства "Азалія" до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про скасування вимоги №Ю-72У від 05.04.2013 р., - відмовити.

Повний текст постанови виготовлено у нарадчій кімнаті 10 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук