Рішення № 34399330, 22.10.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2995/13-ц

Справа № 2/226/973/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Пікало К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.03.1981 р. по 19.04.1988 р. він працював на шахті «ім. О.Г.Стаханова» в/о «Красноармійськвугілля», правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», в якості горнорабочого підземного з повним робочим днем у шахті, а з 28.05.1982 р. у якості прохідника 5 р. підземним з повним робочим днем у шахті. 28.12.1987 р. у третю зміну в 22.40 год. доставляючи затяжку до забоя 1-го конвейерного штреку південного уклону пл. Л3 блоку №2 при працюючому комбайні, проходячи повз нього мене було травмовано шматком породи який відскочив від споживача комбайна, в область лівої ноги. Поступивши до травматологічного відділення Димитровської центральної міської лікарні було встановлено діагноз відкритий косий перелом нижньої треті лівої бедрової кості з пошкодженням сухожилля четирьохглавого мязу та пошкодження сосудисто-нервного пучка у підколінній області. Була проведена операція. Однак лікування не дало позитивних результатів наступила гангрена голені було виставлено діагноз: відкритий перелом ніжньої треті кості лівої голені з пошкодженням сосуди сто-нервного пучка та з послідуючим травмозом конечності, проведена ампутація культі ніжної треті лівого бедра.

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 313, який мені було надано після лікування.

Після проходження процедури лікування мене було виписано з фоновими білями у задовільному стані на ВТЕК для інвалідізації. Однак рана не заживала та збільшились болі в області лівої культі у зв'язку з чим він знов звернувся до лікарні та отримував там лікування до 10.05.1988 р.

З 19.04.1988 р. по даній травмі обласна районною спеціалізованою травматологічною ВТЕК йому встановлена ІІ група інвалідності та 100% стійкої втрати професійної працездатності, рекомендоване протезування та лікування в травматологічному відділенні.

У результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуваю фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття постійного психологічного дискомфорту і значне порушення сердечного спокою яке, я відчуваю до

дійсного моменту. Однак відповідачем моральна шкода не призначалася.

Він постійно повинен надглядатися у відповідних медичних фахівців. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 500 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходив із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок травми на виробництві.

23 лютого 2007 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності», яким виключена ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон), яка передбачала виплату моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Зараз відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України. Так, відшкодування моральної шкоди здійснює роботодавець, про що свідчить положення ст. 237-1 КЗпП України «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагань від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

До судового засідання позивач та його предсьтаник не з'явилися, направили суду заяву про розгляд справи без їх участі та наполягали на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля» до судового засідання не з'явився, направив суду заперечення в якому вказав, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач з 19.03.1981 р. по 19.04.1988 р. працював на шахті «ім. О.Г.Стаханова» в/о «Красноармійськвугілля», правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», в якості горнорабочого підземного з повним робочим днем у шахті, а з 28.05.1982 р. у якості прохідника 5 р. підземним з повним робочим днем у шахті. 28.12.1987 р. у третю зміну в 22.40 год. доставляючи затяжку до забоя 1-го конвейерного штреку південного уклону пл. Л3 блоку №2 при працюючому комбайні, проходячи повз комбайн, позивача було травмовано шматком породи який відскочив від споживача комбайна, в область лівої ноги. Поступивши до травматологічного відділення Димитровської центральної міської лікарні ОСОБА_1 було встановлено діагноз: відкритий косий перелом нижньої треті лівої бедрової кості з пошкодженням сухожилля четирьохглавого м'язу та пошкодження сосудисто-нервного пучка у підколінній області. Була проведена операція. Однак лікування не дало позитивних результатів наступила гангрена голені було виставлено діагноз: відкритий перелом ніжньої треті кості лівої голені з пошкодженням сосуди сто-нервного пучка та з послідуючим травмозом конечності, проведена ампутація культі ніжної треті лівого бедра.

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 313.

Після проходження процедури лікування ОСОБА_1 було виписано з фоновими білями у задовільному стані на ВТЕК для інвалідізації. Однак рана не заживала та збільшились болі в області лівої культі у зв'язку з чим позивач знов звернувся до лікарні та отримував там лікування до 10.05.1988 р.

З 19.04.1988 р. по даній травмі обласна районною спеціалізована травматологічна ВТЕК встановлена ОСОБА_1 ІІ група інвалідності та 100% стійкої втрати професійної працездатності, рекомендоване протезування та лікування в травматологічному відділенні.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих

зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що 29 грудня 1987 р. був складений акт нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 № 313. З 19.04.1988 р. по даній травмі обласна районною спеціалізована травматологічна ВТЕК встановила ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності та 100% стійкої втрати професійної працездатності. При цьому мала місце протиправність дій відповідача ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного випадку. Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що втрата професійної працездатністі в зв`язку з травмою на виробництві встановлена у розмірі 100 % стійкої втрати працездатності без строку.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору - в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Димитровського міського

суду Донецької області І.Г. Перекупка