Рішення № 34397869, 28.10.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3566/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього, стягнення моральної шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В :

20 серпня 2013 року, ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль», в статут якого згідно Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. були внесені зміни щодо назви позивача, які не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи, а саме на - Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», звернулися до суду з позовом в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 014/83361/82/88946 від 06.03.2008 р., банк надав позичальниці ОСОБА_2 споживчий кредит під заставу обєкту нерухомості житлового будинку та земельної ділянки за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Чорноморців, 87 в сумі 137700 доларів США, з процентною ставкою 14 % річних, з кінцевим строком повернення до 06.03.2018 р.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору та графіку погашення кредиту, кредитор надає позичальниці кредит, а остання зобовязується його отримати, використовувати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за його користування та комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обовязки, визначені п. 2.1 кредитного договору.

При чому, згідно з п.п. 9.1,9.3,16.3 вказаного кредитного договору, в разі невиконання або неналежного виконання позичальницею своїх зобовязань за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальницею в повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до вказаного договору кредиту, а саме, кредитор вправі предявити позичальниці ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення останньою більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менше ніж на 30 календарних днів, але не більше 3-х раз протягом останніх 12 місяців згідно п. 9.2 кредитного договору, а позичальниця, в свою чергу, зобовязана виконати вказану вимогу кредитора (банку) з моменту предявлення, і у разі невиконання останньою цієї вимоги, кредитор має право звернути стягнення за будь-яким з договорів забезпечення (або предявити вимогу поручителю) або вжити заходів для стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, які не суперечать чинному законодавству України. За прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань ОСОБА_2 за договором, остання сплачує банку пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. При чому, сплата пені не звільняє відповідачку ОСОБА_2 від виконання простроченого грошового зобовязання.

10.04.2009 р., між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до зазначеного кредитного договору, відповідно до п. 2 якої, тимчасово, на період з 10.04.2009 р. до 09.04.2010 р., сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу ОСОБА_2 за кредитним договором до розміру, визначеного новим графіком погашення кредиту та інших платежів за договором, і який є додатком до додаткової угоди № 1 (кредитні канікули).

Також, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальницю ОСОБА_2 в умовах кризових явищ в економіці України, між банком та відповідачкою була укладена додаткова угода № 014/83361/82/88946/02 (№ 1) до основного кредитного договору, відповідно до п. 1 якої, строк кредиту ОСОБА_2 було збільшено на 83 календарних днів з датою остаточного погашення кредиту до 07.02.2025 р. і відповідно до п. 2 якої, тимчасово, на період з 03.09.2010 р. до 02.09.2011 р., сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальниці ОСОБА_2 за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за договором, що є додатком до додаткової угоди № 2 (кредитні канікули).

06.10.2011 р., між сторонами була укладена нова додаткова угода № 014/83361/82/88946/02 (№ 3) до кредитного договору, відповідно до п. 2 якої, в черговий раз, тимчасово, на період з 07.10.2011 р. по 06.10.2012 р., сторони домовились знову зменшити розмір щомісячного платежу ОСОБА_2 за кредитним договором, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до додаткової угоди № 3 (кредитні канікули).

Однак, в порушення умов вказаного вище кредитного договору та додаткових угод до нього, позичальниця ОСОБА_2 належним чином не виконує свої кредитні зобовязання, не здійснює щомісячне погашення кредиту, не сплачує відсотки за його користування у розмірах і строках, передбачених основним договором, сума боргу відповідачки є значною і щомісячно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом, у звязку з чим, 11.12.2012 р., позивачами на адресу відповідачки було надіслано письмову вимогу про дострокове виконання грошових зобовязань, якою ОСОБА_2 було запропоновано банком у 30-ти денний термін достроково повернути всю суму заборгованості, яка була залишена відповідачкою без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання своїх кредитних зобовязань ОСОБА_2, за нею утворилась заборгованість, яка станом на 28.12.2012 р. складає 184004,90 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, станом на 28.12.2012 р. становить 1470751,17 грн., з яких : заборгованість за кредитом 1345397,03 грн., заборгованість за відсотками 73744,70 грн., пеня за прострочення кредиту та відсотків 51609,44 грн., які представниця позивача просила суд стягнути з відповідачки на користь банку, а також суму судового збору у сумі 3441 грн.

Представниця позивача ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток з викликами до суду, причини неявки не повідомила, однак надіслала на адресу суду письмову заяву, в якій повністю підтримала свій позов до ОСОБА_2, просила його задовольнити і просила відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позов, які надіслала на адресу суду, разом із клопотанням про слухання справи за її відсутністю (а.с. 39,48-50,55,59-61,71-75,79-82).

Представник відповідачки ОСОБА_2, за нотаріально-посвідченою довіреністю, позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» не визнав та звернулася із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якому просив суд, визнати недійсними всі додаткові угоди, укладені між сторонами до вищевказаного кредитного договору та сам кредитний договір в цілому недійсними, як такі, що являються несправедливими та здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності та стягнути з ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» моральну шкоду у розмірі 350000 грн., який він підтримав в судовому засіданні.

Представниця ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» позов ОСОБА_2 не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та просила задовольнити свій позов, застосувавши при цьому до позову ОСОБА_2 загальний строк позовної давності у 3 роки, який остання пропустила для звернення до суду з позовом 06.03.2011 р.

Заслухав доводи та пояснення представника відповідачки та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» підлягає задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Крім цього, статтями 1055,1056 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до ст.ст. 215,217,218 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу ІІ Закону України від 15.02.2011 р. № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні абоє необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Статтями 640,641 ЦК України передбачено договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі її прийняття.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 4 статті 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у звязку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд встановив, що відповідно до кредитного договору № 014/83361/82/88946 від 06.03.2008 р., банк надав позичальниці ОСОБА_2 споживчий кредит під заставу обєкту нерухомості житлового будинку та земельної ділянки за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, вул. Чорноморців, 87 в сумі 137700 доларів США, з процентною ставкою 14 % річних, з кінцевим строком повернення до 06.03.2018 р. (а.с. 10-15).

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору та графіку погашення кредиту, кредитор надає позичальниці кредит, а остання зобовязується його отримати, використовувати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за його користування та комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обовязки, визначені п. 2.1 кредитного договору.

При чому, згідно з п.п. 9.1, 9.3, 16.3 вказаного кредитного договору, в разі невиконання або неналежного виконання позичальницею своїх зобовязань за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальницею в повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до вказаного договору кредиту, а саме, кредитор вправі предявити позичальниці ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення останньою більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менше ніж на 30 календарних днів, але не більше 3-х раз протягом останніх 12 місяців згідно п. 9.2 кредитного договору, а позичальниця, в свою чергу, зобовязана виконати вказану вимогу кредитора (банку) з моменту предявлення, і у разі невиконання останньою цієї вимоги, кредитор має право звернути стягнення за будь-яким з договорів забезпечення (або предявити вимогу поручителю) або вжити заходів для стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, які не суперечать чинному законодавству України. За прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань ОСОБА_2 за договором, остання сплачує банку пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. При чому, сплата пені не звільняє відповідачку ОСОБА_2 від виконання простроченого грошового зобовязання.

10.04.2009 р., між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до зазначеного кредитного договору, відповідно до п. 2 якої, тимчасово, на період з 10.04.2009 р. до 09.04.2010 р., сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу ОСОБА_2 за кредитним договором до розміру, визначеного новим графіком погашення кредиту та інших платежів за договором, і який є додатком до додаткової угоди № 1 (кредитні канікули) (а.с. 15 оборот аркуша - 17).

Також, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальницю ОСОБА_2 в умовах кризових явищ в економіці України, між банком та відповідачкою була укладена додаткова угода № 014/83361/82/88946/02 (№ 1) до основного кредитного договору, відповідно до п. 1 якої, строк кредиту ОСОБА_2 було збільшено на 83 календарних днів з датою остаточного погашення кредиту до 07.02.2025 р. і відповідно до п. 2 якої, тимчасово, на період з 03.09.2010 р. до 02.09.2011 р., сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальниці ОСОБА_2 за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за договором, що є додатком до додаткової угоди № 2 (кредитні канікули).

06.10.2011 р., між сторонами була укладена нова додаткова угода № 014/83361/82/88946/02 (№ 3) до кредитного договору, відповідно до п. 2 якої, в черговий раз, тимчасово, на період з 07.10.2011 р. по 06.10.2012 р., сторони домовились знову зменшити розмір щомісячного платежу ОСОБА_2 за кредитним договором, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до додаткової угоди № 3 (кредитні канікули) (а.с. 18-24).

Однак, як встановив суд, в порушення умов вказаного вище кредитного договору та додаткових угод до нього, позичальниця ОСОБА_2 належним чином не виконує свої кредитні зобовязання, не здійснює щомісячне погашення кредиту, не сплачує відсотки за його користування у розмірах і строках, передбачених основним договором, сума боргу відповідачки є значною і щомісячно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом, у звязку з чим, 11.12.2012 р., позивачами на адресу відповідачки було надіслано письмову вимогу про дострокове виконання грошових зобовязань, якою ОСОБА_2 було запропоновано банком у 30-ти денний термін достроково повернути всю суму заборгованості, яка була залишена відповідачкою без відповіді та задоволення (а.с. 26).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання своїх кредитних зобовязань ОСОБА_2, за нею утворилась заборгованість, яка станом на 28.12.2012 р. складає 184004,90 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, станом на 28.12.2012 р. становить 1470751,17 грн., з яких : заборгованість за кредитом 1345397,03 грн., заборгованість за відсотками 73744,70 грн., пеня за прострочення кредиту та відсотків 51609,44 грн., які позивач виклав в обґрунтованому розрахунку ціни позову, доданого до позову та зробленого позивачами у відповідності з діючим законодавством України та перевіреного судом (а.с. 7-9).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при як при укладенні основного кредитного договору, так і при укладенні всіх 3-х додаткових угод до нього позивачка діяла добровільно і на свій власний розсуд, що підтверджується особистими підписами під кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього, і що повністю відповідає свободі договору, передбачено ст.ст. 3,6 ЦК України, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 повністю розуміла і усвідомлювала всю відповідальність і розуміла наслідки невиконання умов основного кредитного договору і додаткових угод до нього, враховуючи «кредитні канікули», які були застосовані позивачами до позичальниці ОСОБА_2, враховуючи її матеріальний стан та фінансову кризу в Україні, що було зроблено банком з метою поліпшення фінансових умов для сплати кредиту ОСОБА_2, яка в свою чергу не виконала поліпшені банком умови кредитного договору для належної сплати банку суми кредиту та відсотків за йог користування, що крім іншого, підтверджується особистим написом ОСОБА_2 під текстом кредитного договору з її особистим підписом про те, що «договір мною прочитаний, всі його правові наслідки мені розяснені й зрозумілі» (а.с. 13 оборот аркуша).

В судовому засіданні, представник ОСОБА_2 не зміг пояснити та довести суду, чому його довірителька звернулася до суду зі своїм зустрічним позовом про визнання недійсними кредитного договору та всіх додаткових угод до нього саме після звернення банку з позовом про стягнення заборгованості з неї, і якщо вона була не згодна з нібито «несправедливими з використанням нечесної підприємницької практики» умовами, передбаченими кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього, чому ОСОБА_2 раніше не оскаржувала в суді вищевказані кредитний договір та додаткові угоди до нього на протязі майже 5-ти років.

Судом не приймаються як безпідставні та необґрунтовані, в порушенням ст.ст. 57-60 ЦПК України, посилання представника ОСОБА_2 про те, що всі вищевказані оспорювані додаткові угоди до кредитного договору були підписані нею під тиском та погрозами з боку банку, а також, що ОСОБА_2 при підписанні всіх додаткових угод до договору не усвідомлювала всієї міри відповідності щодо сплати боргу, і про що вона нібито не була попереджена представниками банку, з посиланням на виписні епікризи з медичного центру, довідки з поліклініки щодо стану здоров`я ОСОБА_2, не є неналежними та допустимими доказами по справі, і які не мають жодного відношення до спірних правовідносин та взагалі не стосуються предмету спору щодо боргу відповідачки ОСОБА_2 перед банком, який є значним та великим розміром боргу по невиконаним позичальницею своїм кредитними зобовязанням перед банком.

В підтвердження того факту, що позичальниця ОСОБА_2 була згодна зі всіма умовами, як кредитного договору (її особистий напис під текстом договору з підписом), так і всіх додаткових угод до нього є зокрема пояснення представника ОСОБА_2, який в судовому засіданні показав, що його довірителька сплатила значну суму боргу банку у розмірі 90000 дол. США в рахунок погашення заборгованості перед банком, що також підтверджується витягом по рахунку ОСОБА_2 за період з 07.03.2008 р. по 09. 10.2012 р. (а.с. 88-98).

З тих же підстав, суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_2 про те, що розрахунок суми боргу ОСОБА_2, розрахований представницею банком не вірно та з порушенням законодавства України враховуючи, що представник позичальниці не надав суду свій обґрунтований розрахунок чи будь-які заперечення проти його суми.

Таким чином, з урахуванням повністю доведеного суду матеріалами справи обґрунтованої суми боргу ОСОБА_2 перед банком з наданням відповідного розрахунку суми позову та хибністю і надуманістю всіх доводів представника боржниці ОСОБА_2 щодо невизнання позову банку і безпідставністю і необґрунтованістю зустрічних позовних вимог, які на думку суду, були заявлені ОСОБА_2 з метою затягнути вирішення спірного питання щодо її заборгованості, з урахуванням вимог ст. 617 ЦК України суд вважає, що позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі ООД АТ «ОСОБА_1 Аваль» підлягає задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити, враховуючи, що з боку банку не було допущено жодних порушень щодо умов як кредитного договору, так і всіх додаткових угод до нього згідно із ст.ст. 651,652 ЦК України, якими передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а також ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно якої, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

На думку суду, вказані зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - є нічим іншим, як одностороннє розірвання умов вказаного кредитного договору та додаткових угод до нього з метою несплати свого боргу перед банком.

Отже, суд дійшов висновку, що представником відповідачки ОСОБА_2 не були надані суду допустимі та належні докази того, що вищевказаний кредитний договір та додаткові угоди до нього були укладені в порушення діючого законодавства України «Про захист прав споживачів», заперечення представника ОСОБА_2 щодо невідповідності кредитного договору та угод до нього нормам вказаного Закону спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи та жодних законних підстав для визнання недійними кредитного договору та додаткових угод до нього не існує.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 25 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - забороняється банкам встановлювати окремим споживачам банківських послуг будь-які переваги, або більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами.

На думку суду, в даному випадку, ОСОБА_2 не пропущений строк позовної давності зі зверненням до суду з позовом, враховуючи, що остання додаткова угода до кредитного договору була укладена сторонами 06.10.2011 р. і вказані кредитні правовідносини є триваючими, так як п. 17.1 кредитного договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно договору зобовязань, а також враховуючи умови всіх додаткових угод до договору, згідно яких ці угоди є невідємними частинами кредитного договору і відповідні положення кредитного договору застосовуються з врахуванням змін до умов кредитування, внесених вказаними додатковими угодами та відповідно до п. 7 додаткової угоди від 03.09.2010 р. сторони домовились, що до всіх правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням кредитного договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 70 років (а.с. 19).

Крім заборгованості за невиконання умов кредитного договору, у відповідності до ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_2 на користь банку підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3441 грн., які були підтверджені банком документально (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 215-218,524,525,526,530,533, 549,550,626,612,625,629,638-641,1048,1050,1054-1056-1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» (Код ЄДРПОУ : 23876031) : загальну суму заборгованості за кредитним договором № 014/83361/82/88946 від 06.03.2008 р. в розмірі 1470751 грн. 17 коп., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3441 грн., а разом 1474192 грн. 17 коп.;

3. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього, стягнення моральної шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гандзій Д.М.