Рішення № 3439656, 08.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.09 р. Справа № 23/15

за позовом: Дочірнього підприємства “Ніжфарм-Україна” відкритого акціонерного товариства “Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” м. Донецьк

про стягнення 251 407,09 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Лищук І.В. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 02.04.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 08.04.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, дочірнє підприємство “Ніжфарм-Україна” відкритого акціонерного товариства “Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод” м. Київ, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” м. Донецьк, 185 247,19 грн. боргу, 18 700 грн. пені, 2 343,97 грн. річних, 8 065,71 грн. інфляційних та 37 049,52 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 5 від 28.12.2007р. стосовно оплати вартості товару отриманого відповідачем за видатковими накладними № 201 від 20.05.2008р., № 321 від 31.07.2008р. та № 341 від 12.08.2008р.;

- п.п. 16.2, 12.1 та 12.2 договору № 5 від 28.12.2007р.;

- ст. 121 Конституції України;

- ст.ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Представник позивача 02.04.2009р., з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) подав заяву про зменшення своїх вимог стосовно стягнення річних та пені і збільшення своїх вимог щодо стягнення інфляційних. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 185 247,19 грн. боргу, 12 905,80 грн. пені, 1 613,24 грн. річних, 12 055,89 грн. інфляційних та 37 049,52 грн. штрафу.

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: товар поставлений позивачем за накладними, поіменованими у позові, не має відношення до умов договору № 5 від 28.12.2007р., оскільки ці накладні не містять посилання на цей договір; не наведено обґрунтувань, що борг за поставлений товар виник саме за спірними накладними; вартість товару за накладними, вказаними у позові оплачена, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони підписали між собою текст договору № 5 від 28.12.2007р. (далі – договір № 5), згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити покупцю фармацевтичні товари, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його в сумах і в строки передбачені цим договором (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було передбачено також, що:

- кількість, асортимент і ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних, які є додатками і невід’ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору);

- покупець направляє постачальнику письмову заявку на товар, оформлену у відповідності до додатка № 1 до договору (п. 2.1 договору);

- підтвердженням погодження замовлення є повідомлення постачальника, направлене шляхом факсимільного зв’язку або електронною поштою (п. 2.2 договору);

- постачальник постачає покупцю товар за цінами діючого прайс-листа, який є додатком до договору і підписується сторонами (п. 4.1 договору в редакції протоколу розбіжностей);

- покупець оплачує товар протягом, але не пізніше 45 днів з дати, зазначеної у видатковій накладній (п. 5.1 договору);

- у разі прострочки платежа покупець сплачує пеню у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день прострочки (п. 12.1 договору);

- у разі якщо прострочка платежа за товар перевищує 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості (п. 12.2 договору);

- договір вступає в силу від дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р. (п. 14.1 договору).

Сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору № 5 від 28.12.2007р. за якою: постачальник надає покупцю знижку, яка оформлюється відповідним актом; фінансова знижка сплачується шляхом коригування поточної заборгованості покупця (при наявності такої заборгованості). Сторони 10.10.2008р. підписали між собою і додаткову угоду № 2 до договору № 5, яка регулює надання фінансової знижки.

Представники відповідача за накладними № 341 від 12.08.2008р., № 201 від 20.05.2008р. та № 321 від 31.07.2008р. отримали від позивача товар на загальну суму 260 180,36 грн., що підтверджується відповідними довіреностями та письмовими поясненнями відповідача.

Позивач стверджує, що за період дії договору, крім вищезгаданих накладних по 12.08.2008р. він поставив відповідачу товар за накладними № 22 від 28.01.2008р., № 63 від 21.02.2008р., № 149 від 15.04.2008р., № 200 від 20.05.2008р., № 249 від 12.06.2008р., № 269 від 26.06.2008р. та № 295 від 14.07.2008р. на загальну суму 1 994 403,25 грн., що підтверджується: відповідними накладними та довіреностями; усною заявою представника відповідача (див. протокол судового засідання від 02.04.2009р.).

Таким чином, з початку 2008р. по 12.08.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 254 583,61 грн.

Відповідач не подав суду доказів наявності укладених ним з позивачем інших договорів поставки (купівлі-продажу), окрім договору № 5. В актах № 6 від 04.07.2008р. та № 8 від 07.08.2008р., поданих відповідачем, є посилання, що вони стосуються саме договору № 5. Зважаючи на це та на п. 1.2 договору, суд дійшов висновку, що поставлений позивачем товар за спірними накладними, постачався на умовах договору № 5. При цьому суд зауважує, що у противному випадку ці акти не повинні б були бути враховані як свого роду оплата.

Згідно ст. 33 ГПК саме відповідач повинен був довести суду оплату товару отриманого ним від позивача. Тому суд бере за основу дані позивача щодо оплати товару, за виключенням тих проплат, які подані відповідачем і не враховані позивачем у своєму поясненні, а також коли позивач занижує платежі відповідача, що видно з поданих банківських виписок.

Суд не приймає до уваги платіжне доручення № 2132 від 07.02.2008р. на суму 50 000 грн., оскільки воно стосується оплати за медикаменти за накладною № 605 від 18.12.2007р., тобто, до укладання договору № 5 (накладна у справі відсутня).

Суд не приймає до відома платіжне доручення № 22733 від 17.01.2008р. на суму 157 979,16 грн., оскільки воно стосується оплати вартості товару за накладною № 533 від 07.11.2007р. Не приймаються судом до уваги і інші платежі, в яких є посилання на поставку товару до укладання договору № 5.

Суд вважає, що позивач безпідставно відніс на оплату отриманого товару за накладною № 22 лише 199 208,09 грн., оскільки платіжним дорученням № 24347 від 26.03.2008р. було оплачено 200 000 грн. в оплату товару саме за накладною № 22. Зважаючи на це, суд відносить оплачену суму - 791,91 грн. (200 000 – 199 208,09) в оплату товару за накладною № 201 від 20.05.2008р.

Суд зауважує, що позивач правомірно відносив оплату товару, здійснену відповідачем без зазначення, яка накладна оплачується, на борг з будь-якої накладної на свій розсуд, який ще не оплачений (ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Відповідач платіжним дорученням № 26830 від 29.07.2008р. перерахував позивачу 420 362,28 грн. У графі “призначення платежу” даного доручення було зазначено “за медикаменти, згідно накладних № 149, 200, 201, 249”. Оскільки в цьому дорученні не було вказівки, скільки грошей слід віднести на кожну з цих накладних, позивач правомірно “розніс” ці кошти на погашення боргів на накладні, на які є посилання у цьому дорученні, і безпідставно відніс суму 32 674,71 грн. на накладну № 269, яка не фігурує у цьому дорученні. Тому суд відносить частину (32 566,81) цієї суми як оплату вартості товару за накладною № 201 від 20.05.2008р., а 107,9 грн. – на накладну № 269. Таким чином, борг на суму 32 566,81 грн. повинен стосуватися накладної № 269 від 26.06.2008р. Таким чином, суд дійшов висновку що борг за накладною № 201 від 20.05.2008р. в сумі 33 358,72 грн. на день подання позову був відсутній. Тому суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 33 358,72 грн. та штрафу на цю суму. За період з 20.07.2008р. по 28.07.2008р. суд стягує з відповідача на користь позивача 192,20 грн. пені, 24,02 грн. річних за прострочку оплати вартості товару за накладною № 201 від 20.05.2008р. В решті вимог щодо стягнення пені та річних за цією накладною суд позивачу у позові відмовляє, оскільки вартість товару за цією накладною була оплачена 29.07.2008р. Пеня та річні у цьому випадку нараховувались на суму 32 566, 81 грн. У стягненні інфляційних за цей період суд позивачу у позові відмовляє, оскільки у липні місяці 2008р. була дефляція.

Відповідач надав суду платіжне доручення № 2829 від 22.07.2008р. на суму 40 000 грн., яким ці кошти були перераховані позивачу в оплату за медикаменти за накладною № 149. Оскільки ці кошти позивач не позначив, що вони були ним враховані, то суд частково відносить їх в сумі 32 566,81 грн. на суму боргу за накладною № 269 від 26.06.2008р., а суму 7 433,19 грн. в оплату товару за накладною № 321 від 31.07.2008р. (до цього платежу накладна № 149 вже була оплачена).

Відповідач не подав суду доказів оплати ним решти вартості товару за накладними № 321 від 31.07.2008р. та № 341 від 12.08.2008р. Тому суд стягує з відповідача борг в сумі 66 980,21 грн. за накладною № 321 від 31.07.2008р. та борг в сумі 77 475,07 грн. за накладною № 341 від 12.08.2008р. В решті вимог позивача щодо стягнення суми боргу за накладною № 321 від 31.07.2008р. суд позивачу у позові відмовляє.

За накладною № 321 від 31.07.2008р. суд стягує пеню, річні, інфляційні та штраф з суми 66 980,21 грн. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача за цією накладною 13 396,04 грн. штрафу. Пеню, річні, інфляційні суд стягує за період з 15.09.2008р., а не з 13.09.2008р., оскільки згідно п. 5.1 договору, прострочка оплати починається саме через 45 днів з дати поставки. А тому суд стягує з відповідача на користь позивача 4 436,07 грн. пені, 554,51 грн. річних та 3 980,79 грн. інфляційних. В решті вимог позивача за цією накладною суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

За накладною № 341 від 12.08.2008р. суд стягує з відповідача 15 495,01 грн. штрафу. В решті вимог щодо стягнення штрафу суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з неправильним вираховуванням. З відповідача на користь позивача суд стягує за цією накладною 4 521,40 грн. пені, 565,18 грн. річних та 4 958,32 грн. інфляційних.

На підставі ст.ст. 20, 173, 193, 230, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” (вул. Складська, 3 а, м. Донецьк; вул. 50 років СРСР, 134, м. Донецьк, р/р 26004077300 в ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 23602109) на користь дочірнього підприємства “Ніжфарм-Україна” відкритого акціонерного товариства “Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод” (вул. Червоноармійська, 9/2 офіс 52, м. Київ, р/р 260080001308095 в АКБ “Райффайзенбанк Україна”, МФО 300528, ЄДРПОУ 32110540) – 144 455 грн. 28 коп. боргу, 9 149,67 грн. пені, 1 143 грн. 71 коп. річних, 8 939 грн. 11коп. інфляційних, 28 891 грн. 05 коп. штрафу, 1 925 грн. 79 коп. витрат на сплату держмита та 90 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя