Ухвала суду № 34395535, 17.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 816/3210/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. по справі № 816/3210/13-а за позовом Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

31 травня 2013 року Виробничо - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (далі - ВК ТОВ "Техкомплектсервіс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року №0000452301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від14.06.2013р. адміністративний позов Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 травня 2013 року №0000452301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32636107, вул. Лагоди, 42, м. Полтава) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачем було надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких викладено свій погляд на обставини справи та зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та судом першої інстанції не було порушено норми матеріального та процесуального права.

Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби було замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Техкомплектсервіс" (ідентифікаційний код 32636107) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 19 вересня 2003 року (а.с.172), місцезнаходження: м. Полтава, вул.Лагоди, 42.

З 11 березня 2013 року по 19 квітня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна перевірка ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом від 26 квітня 2013 року №2332/22.2-09/32636107 (а.с.4-26).

Висновком акту перевірки встановлено порушення підприємством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.142 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 303 187,00 грн.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив акт перевірки до ДПІ у м. Полтаві (а.с.29-31). За наслідками розгляду заперечень суму донарахованого податкового зобов'язання залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.32-33).

На підставі акту перевірки від 26 квітня 2013 року №2332/22.2-09/32636107 ДПІ у м.Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року №0000452301 (а.с.34), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 358 530,50 грн., з них 303 187,00 грн. - за основним платежем та 55 343,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність визначення суми витрат підприємства, суд першої інстанції не знайшов порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" у перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 26 квітня 2013 року №2332/22.2-09/32636107, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення взято висновок перевірки про заниження ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" податку на прибуток в результаті неправомірного віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та до складу адміністративних витрат додаткової заробітної плати у вигляді щомісячних премій за виконані роботи, без документів, що підтверджують фактичне виконання та обсяги виконаних робіт, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства та за які нараховуються премії працівникам виробництва і адміністративним працівникам.

У відповідності до пп.14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" протягом перевіряємого періоду включено до витрат підприємства витрати на оплату додаткової заробітної плати у вигляді премії працівникам підприємства та соціальні відрахування із сум премій.

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання.

Даною нормою, зокрема встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст.141цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу (п.138.1 ст.138).

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2, 138.11 цієї статті, п.п.140.2-140.5 ст. 140, ст.142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.2 п.138 ст.138).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

На підставі вищезазначеного колегія судів вказує на те, що вищезазначеними нормами законодавства прямо передбачено право на включення до складу витрат платника податку витрати на оплату праці, зокрема як основну так і додаткову заробітну плату та інші виплати виробникам.

Стосовно належного документального підтвердження позивачем проведених нарахувань премій своїм робітникам, колегія судів зазначає.

Відповідно до положень Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (стаття 10).

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони (частина 1 статті 12).

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що виконавчим органом Товариства є одноособовий директор, призначений зборами Учасників (п.10.10), що підтверджується статутом ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" (а.с.175-188), зареєстрованого виконавчим органом Полтавської міської ради запис № 15881050018001682 від 21 січня 2011 року. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства в межах своєї компетенції і прав, визначених цим Статутом, рішеннями зборів Учасників (п.10.11). Директор діє від імені Товариства (п.10.12).

Відповідно до Протоколу загальних зборів ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" від 17 січня 2011 року (а.с.173) та наказу № 8-К від 21 січня 2011 року (а.с.174) на посаду Директора Товариства призначено Мохній Ігоря Юрійовича.

Пунктом 10.13. Статуту Товариства визначена компетенція директора Товариства до якої, зокрема належить:

- прийняття на роботу і звільнення з роботи працівників Товариства, застосування до них засобів заохочення і накладення стягнень;

- організація ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- розпорядження майном та грошовими коштами Товариства;

- прийняття рішень по іншим питанням, якщо вони не суперечать чинному законодавству України та Статуту Товариства.

Пунктом 14.1. Статуту Товариства встановлено, що Товариство самостійно розробляє і затверджує штатний розклад, встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів Учасників.

На підставі вищезазначеного судом першої інстанції було вірно зазначено, що у зв'язку з відсутністю колективного договору Товариства, директор Товариства самостійно визначає форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат за погодженням з уповноваженими органами Товариства.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суд апеляційної інстанції, що додаткова заробітна плата у вигляді щомісячних премій працівникам підприємства здійснювалася на підставі: наказів про облікову політику підприємства № 1-ОП від 01 січня 2011 року (а.с.68-92) та 01 січня 2012 року (95-119); наказів про преміювання працівників підприємства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (а.с.35-52);посадових інструкцій працівників підприємства (а.с.53-56); наказів про прийняття на роботу (а.с.57); строкових трудових договорів (а.с.62-65); відомостей про нараховану заробітну плату (121-171).

Разом з цим колегія судів вважає за необхідне зазначити, що при проведенні перевірки вище перелічені первинні документи досліджувалися контролюючим органом.

Згідно з наказами № 1-ОП від 01 січня 2011 року та 01 січня 2012 року формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності здійснюється згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам".

Згідно з цим П(С)БО виплати працівникам включають: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (у вигляді щомісячних премій, заохочень, витрати на виплати за виконання робіт (послуг) згідно з строковими трудовими договорами, будь-які інші виплати у грошовій формі розмір яких встановлюється за домовленістю сторін); виплати при звільненні; виплати при закінченні трудової діяльності; інші довгострокові виплати.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суд апеляційної інстанції, що за період перевірки ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" було прийнято на роботу 43 працівника. Прийом кожного працівника оформлявся наказом на прийом та записом в трудову книжку працівника. При прийомі працівників позивачем здійснювалось ознайомлення їх з посадовими обов'язками визначених посадовою інструкцією відповідної професії. Преміювання працівників здійснювалося на підставі фактично виконаної за місяць роботи на підставі наказу директора Товариства та строкового трудового договору, в якому, зокрема зазначено, що працівнику з боку підприємства надаються гарантії і виплачуються компенсації, визначені законодавством про працю та системою внутрішнього заохочення (преміювання) підприємства.

Тобто в ході розгляду справи у суді а також під час проведення перевірки були надані всі належні документальні підтвердження нарахування своїм працівникам додаткової заробітної плати у вигляді премії за виконану роботу.

У відповідності до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про оплату праці" держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Отже, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, під сферу державного регулювання підпадає встановлення мінімального розміру заробітної плати, тоді як її максимальні розміри не обмежуються та залежать від результатів роботи найманого працівника та господарської діяльності підприємства.

На підставі вищевказаного колегія судів зазначає, що судом першої інстанції було вірно визначено, що висновок ДПІ у м. Полтаві щодо економічної недоцільності нарахування ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" своїм працівникам додаткової заробітної плати у вигляді премії фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, яка направлена на отримання прибутку є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. по справі № 816/3210/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.