Ухвала суду № 34395508, 17.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 820/5087/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

позивача - ОСОБА_1, представників сторін: позивача - ОСОБА_2, відповідача - Рибалко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 820/5087/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 - звернувся з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області (далі по тексту - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, викладену у висновку від 28.05.2013 р. № 149 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та скасувати його;

- зобов'язати відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області розглянути питання щодо погодження ОСОБА_1 проект землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - господарські двори) в межах населеного пункту с. Таранівка Зміївського району, що перебувають у запасі Таранівської сільської ради, загальною площею 0.2571 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року по справі № 820/5087/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною відмову відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, викладену у висновку від 28.05.2013 №149 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та скасовано його.

Зобов'язано відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області розглянути питання щодо погодження ОСОБА_1 проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя-господарські двори та двори) в межах населеного пункту с. Таранівка Зміївського району, що перебувають у запасі Таранівської сільскої ради, загальною площею 0.2571 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь ОСОБА_1 (63451, с. Западня, Зміївський район, Харківська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року по справі № 820/5087/13-а скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ст.ст.3, 55 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» зазначив, що чинним законодавством розмежовується майно фізичної особи та майно суб'єктів господарювання. З огляду на викладене, вважає, що Відділом Держземагентства у Зміївському районі Харківської області правомірно відмовлено у погодженні проекту землеустрою, представленого ОСОБА_1, оскільки у проекті було зазначено, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, придбане ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, а земельну ділянку пропонується відвести ОСОБА_1 як громадянину. Також, вказує на те, що відведення безоплатно у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства неможливе без зміни її цільового призначення, оскільки остання належить до несільськогосподарських угідь. Враховуючи викладене, вважає висновок Відділу Держземагентства у Зміївському районі Харківської області від 28.05.2013 року № 149 правомірним і не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року по справі № 820/5087/13-а, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що відмову у погодженні висновку по проекту землеустрою надано відповідачем з порушенням положень ст. 14 Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про особисте селянське господарство".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2013 р. Відділом Держземагентсва у Зміївському районі Харківської області надано висновок № 149 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області (далі - Висновок № 149 від 28.05.2013 р.), у якому зазначається про неможливість погодження проекту землеустрою за таких підстав:

- земельна ділянка відводиться громадянину, а нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, придбане фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1;

- земельні ділянки, на яких розміщені господарські будівлі, що перебувають у власності громадян, не можуть передаватись безоплатно у власність для особистого селянського господарства, оскільки це не сільськогосподарські угіддя, які відповідно до Закону "Про особисте селянське господарство" мають використовуватись при створенні особистого селянського господарства для задоволення власних потреб шляхом виробництва надлишків сільськогосподарської продукції;

- рішення Таранівської сільської ради прийняте з порушенням Земельного кодексу України, необхідна заміна цільового призначення земельної ділянки, не вказана форма власності земельної ділянки;

- невірно визначено цільове призначення земельної ділянки;

- необхідно оформити право користування земельною ділянкою згідно ст.ст. 93, 120, 124, 128 Земельного кодексу України (а.с.9).

Не погодившись з даним висновком, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про його скасування та зобов'язання відповідача розглянути питання про погодження проекту землеустрою про відведення позивачеві спірної земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень у формі висновку не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, закріплених у ч.3 ст. 2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 121 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачене право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч.2 ст.118 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 Земельного кодексу України).

Як встановлено підпунктом «в» частини 1 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів виконавчої влади, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні (ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України).

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Таранівської сільської ради ХХVІ сесії VІ скликання від 17.04.2013 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - господарські будівлі та двори) із земель, що перебувають в запасі Таранівської сільської ради, загальною площею 0,2571 га, яка розташована в АДРЕСА_1, на території Таранівської сільської ради Зміївського району. Даним рішенням зазначено, що з дня прийняття рішення ОСОБА_1 слід звернутися до суб'єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін, та розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; розроблений у визначеному законодавством порядку проект землеустрою подати на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; погоджений у визначеному законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження черговою сесією Таранівської сільської ради.

На виконання вказаного рішення позивачем було замовлено у ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, готовий проект подано на погодження до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області (а.с.17-58).

Як вбачається з висновку Відділу Держземагентства у Зміївському районі Харківської області № 149 від 28.05.2013 року, відповідачем було відмовлено у погодженні наданого позивачем проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка відводиться громадянину, а майно, що знаходиться на даній земельній ділянці, придбано фізичною особою-підприємцем, а також з огляду на неможливість відведення для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, яка відноситься до несільськогосподарських угідь.

Крім того, за твердженням відповідача, рішення Таранівської сільської ради, яким позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, прийнято з порушенням Земельного кодексу України, оскільки необхідна зміна цільового призначення земельної ділянки, не вказана форма власності земельної ділянки. Також, у висновку зазначено про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою згідно ст.ст.93, 120, 124, 128 Земельного кодексу України.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.07.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 ( зареєстровано за реєстровим номером 835) позивач є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (а.с.48-50).

Відповідно до Витягу № 26799120 від 23.07.2010 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с.51).

Як зафіксовано у Витязі з Державного реєстру правочинів № 8796415 від 22.07.2010 року, набувачем нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу, номер правочину 4037307 є ОСОБА_1 (а.с.51).

Отже, право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 зареєстроване саме за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №835 від 22.07.2010 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що право власності на вищевказану нежитлову будівлю належить фізичній особі - підприємцю - ОСОБА_1

Між тим, слід відмітити, що фізична особа, зареєструвавшись як підприємець, статусу громадянина не втрачає.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача по справі про відсутність у позивача права на відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з тих підстав, що ОСОБА_1 придбано нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, як фізичною особою-підприємцем.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування відмови у погодженні проекту землеустрою на неможливість використання земельної ділянки, проект відведення якої було надано позивачем по справі, у цілях, обумовлених Законом України "Про особисте селянське господарство", колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство» останнє визначено як господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

У відповідності до ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство», якою урегульовано питання використання земельних ділянок в особистому селянському господарстві, для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону.

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Отже, колегія суддів зазначає, що вказаний Закон не містить будь-яких додаткових вимог щодо здійснення господарської діяльності у формі особистого селянського господарства саме на землях, які є сільськогосподарськими угіддями, ніж ті, які були дотримані позивачем при відведенні земельної ділянки.

Крім того, слід відмітити, що відповідачем у висновку № 149 від 28.05.2013 року самостійно зазначено категорію земель, цільове використання земель, з яких передбачається вилучення земельної ділянки - землі запасу сільськогосподарського призначення, а відтак, посилання відповідача на неможливість використання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, є безпідставними.

Твердження відповідача про невідповідність рішення Таранівської сільської ради, яким позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, вимогам Земельного кодексу України, з посиланням на необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки, а також на те, що у рішенні не вказано форму власності земельної ділянки, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки відповідач по справі не наділений компетенцією щодо надання оцінки правомірності рішень органу місцевого самоврядування.

Відповідачем не надано доказів того, що вказане рішення сільської ради скасоване у судовому порядку або у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" як таке, що прийняте з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Крім того, як вбачається зі змісту вищевказаного рішення Таранівської сільської ради від 17.04.2013 року, позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначенням її цільового використання (для ведення особистого селянського господарства); площі земельної ділянки (0,2571 га) та конкретної адреси цієї земельної ділянки (АДРЕСА_1, на території Таранівської сільської ради Зміївського району).

Відповідачем не обґрунтовано у спірному Висновку №149 від 28.05.2013 р. своїх вимог щодо необхідності зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки з посиланням на відповідні норми діючого законодавства.

Посилання відповідача на те, що придбана ОСОБА_1 земельна ділянка згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель від 23.07.2010 року № 548 повинна використовуватись для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, код цільового призначення 03.03.08. зі зміною цільового призначення земельної ділянки, не підкріплені жодними доказами та мають характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про невідповідність рішення Таранівської сільської ради від 17.04.2013 року вимогам Земельного кодексу України не є підставою для відмови позивачеві у погодженні проекту землеустрою.

Колегія суддів зауважує, що частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких компетентний орган має право відмовити заявникові у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Між тим, у висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою відповідачем не наведено жодної з підстав, визначених ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення у формі висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою № 149 від 28.05.2013 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, зазначений висновок підлягає скасуванню.

Відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України (Постанова Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. №17) - у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 820/5087/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2013 р.