Ухвала суду № 34394757, 25.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 816/3450/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2013р. по справі № 816/3450/13-а

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Фірма "Лотос"

про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,-

ВСТАНОВИЛА:

13 червня 2013 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Фірма Лотос" (далі по тексту - ПП «Фірма Лотос», відповідач), в якому просила суд накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Фірма Лотос», що знаходяться на розрахункових рахунках: № 26008055233755 (гривня), № 26048055236369 (гривня) в Полтавському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Полтава, МФО 331401; № 2604177567091 (гривня) в Кременчуцькій філії ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Кременчук, МФО 331531; № 26045000494000 (гривня), № 26003010494980 (гривня), № 26057000494980 (гривня) в Ф «ПРРУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» м. Комсомольськ, МФО 331564; № 37126004004075 (гривня) в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, а також рахунках, що будуть відкриті в подальшому, у межах суми боргу 210801,40 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 року по справі № 816/3450/13-а у задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Фірма Лотос" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права (п.20.1.17, п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України) з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на наявність у ПП "Фірма Лотос" податкового боргу у розмірі 210801,40 грн. та на відсутність у останнього майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності свого представника, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року по справі № 2а-1670/7889/12 стягнуто з розрахункових рахунків ПП "Фірма Лотос" заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 70165,00 грн., з податку на прибуток у розмірі 99123,75 грн. (а.с.38-39).

Також, судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.03.2013 р. по 26.03.2013 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Фірма Лотос" з питань взаємовідносин з ПП "Корсар Оіл" за період з 01.12.2012 р. по 29.02.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 27/15.2-32/31712401 від 02.04.2013 року, на підставі висновків якого винесено податкові повідомлення від 12.04.2013 року № 0000351500/42 про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20454,00 грн., та № 0000351500/41 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21475,50 грн. (а.с.24-31).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлено відповідачу рекомендованим листом, однак конверт повернувся відправнику без вручення адресату у зв'язку з відсутністю відповідача за адресою.

Також, матеріалами справи підтверджено, що Кременчуцькою ОДПІ було надіслано на адресу ПП «Фірма Лотос» податкову вимогу № 22/832 від 03.09.2012 р. на суму 169288,75 грн., проте конверт повернувся у зв'язку з відсутністю відповідача за юридичною адресою (а.с.32).

В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена та становить з урахуванням часткової сплати 210801,40 грн., у зв'язку з чим Кременчуцька ОДПІ звернулась до суду з даним позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено відсутність у платника податків ПП "Фірма Лотос" майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, що є обов'язковою умовою для накладення арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Наведене визначення адміністративного арешту за своїм змістом охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, нормами ст.94 ПК України урегульовано застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмету такого арешту.

Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Положення пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України в свою чергу кореспондують із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи позивачем ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Виникнення у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Колегія суддів погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Разом з тим, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

При цьому, умовою для застосування арешту коштів на підставі судового рішення є відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова вимога № 22/832 від 03.09.2012 р. на суму 169288,75 грн. (яка в подальшому була стягнута з ПП «Фірма Лотос» згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року) була надіслана на адресу ПП «Фірма Лотос» 05.09.2012 року (а.с.32).

Отже, у відповідності до п.95.2 ст.95 ПК України право на стягнення податкового боргу в сумі 169288,75 грн. за вказаною податковою вимогою у відповідача виникло 06.11.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані на запит апеляційної інстанції не було надано доказів відсутності майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, або недостатності такого майна для погашення суми податкового боргу, саме на момент виникнення у Кременчуцької ОДПІ права стягнення податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що Кременчуцькою ОДПІ з метою виявлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, направлено запити до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради», ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Комсомольськ та Кременчуцького району, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Відділу Держкомзему у м. Комсомольськ Полтавської області, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області.

Згідно з рішенням щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2524766 від 23.05.2013 р., у Реєстрі прав власності на нерухоме майно встановлено відсутність записів щодо ПП "Фірма Лотос" (а.с.33).

Листом КП «Кременчуцьке міжміське БТІ Полтавської обласної ради» підтверджено, що станом на 19.09.2012 року за даними реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 19.09.2012 року за ПП «Фірма Лотос» у м. Кременчуці Полтавської області нерухомого майна не зареєстровано (а.с.34).

Відповідно до листа ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Кременчука та Кременчуцького району від 04.06.2013 року транспортні засоби за ПП "Фірма Лотос" не значаться (а.с.36).

З листа ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Комсомольськ та Кременчуцького району вбачається, що станом на 06.09.2012 року за відповідачем транспортні засоби не обліковуються (а.с.35).

Листом Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області № 01-14/2480 від 27.05.2013р. повідомлено про відсутність реєстрації за ПП "Фірма Лотос" техніки саме в межах Полтавської області (а.с.37).

У відповідності до листа Відділу Держкомзему у місті Комсомольськ Полтавської області № 01-08/433 від 07.09.2012 року землі у власності або оренді згідно даних земельно-облікових матеріалів не рахуються (а.с.35, зворотній бік).

Однак, вищезазначеними листами не підтверджується відсутність у ПП «Фірма Лотос» майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг станом на час, коли у Кременчуцької ОДПІ виникло право стягнення вказаного податкового боргу (06.11.2012 року).

Так, усі вищезазначені листи констатують відсутність у ПП «Фірма Лотос» лише певного майна (транспортних засобів, сільгосптехніки, нерухомого майна або земельної ділянки) і лише станом на час надходження запиту від Кременчуцької ОДПІ (06.09.2012 року, 19.09.2012 року, травень або червень 2013 року).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Належних доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, станом на час виникнення у позивача права стягнення податкового боргу, матеріали справи не містять.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Кременчуцькою ОДПІ не здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Крім того, позивач не вжив всіх необхідних заходів щодо встановлення майна боржника, а обмежився лише запитами до відповідних установ щодо наявності нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок. Виходів за фактичним місцем розташування та юридичною адресою боржника з метою встановлення іншого майна позивачем не здійснено.

Направлення позивачем запитів не можуть вважатися вичерпними заходами для встановлення майна відповідача, оскільки не виключають наявності у нього будь-якого рухомого майна, основних фондів.

Позивачем також не встановлено реєстрацію за ПП "Фірма Лотос" техніки за межами Полтавської області.

Отже, позивачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено відсутності у платника податків -ПП "Фірма Лотос" майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, станом на час виникнення у податкового органу права стягнення податкового боргу, що є обов'язковою умовою для накладення арешту.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на суму податкового боргу, що виникла у відповідача за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2013 року № 0000351500/42 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20454,00 грн. та № 0000351500/41 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21475,50 грн., податкова вимога не надсилалась.

Отже, право стягнення податкового боргу в сумі 41929 грн. у розумінні п.95.2 ст.95 ПК України, у позивача не виникло, а відтак, звернення Кременчуцької ОДПІ до суду з позовом про накладення арешту на кошти ПП «Фірма Лотос» в межах зазначеної суми є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках Приватного підприємства "Фірма Лотос».

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування позивачем не надано.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2013р. по справі № 816/3450/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.