Рішення № 3439211, 09.02.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2009 Справа № 17/165

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс” в особі його Закарпатської філії

за участю представників:

позивача –Когутича Є.Д., начальника відділу, Русина А.О., Мікора Ю.Ю. представників за довіреністю;

відповідача –Рилькова В.Ю., представника за довіреністю;

прокуратури - Романа М.С., прокурора відділу представництва інтересів держави та громадян в суді Закарпатської облпрокуратури

СУТЬ СПОРУ: про стягнення заборгованості на суму 3256,14 грн., в т.ч. 3074,22 грн. – основний борг, 181,92 грн. –пеня

Прокурор звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідачем не виконано зобов’язання по оплаті реалізованих конфіскованих товарів, в результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму 3074,22 грн., що становить позовні вимоги в частині основного боргу.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, однак представник його у ході судового розгляду справи визнав позовні вимоги.

У судовому засіданні для надання позивачем пояснень щодо періоду нарахування пені оголошувалася перерва з 26.01.09 до 9.02.09, після спливу якої позивачем уточнено позовні вимоги, а представники позивача та прокуратури наполягають на задоволенні уточнених у ході судового розгляду вимог, що становлять загальну суму 3217,34 грн. (3074,22 грн. - основний борг, 143,12 грн. пеня) .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури у ході судового розгляду,

суд встановив:

18.08.2008р. сторонами укладено договір про надання послуг по реалізації конфіскованого майна на комісійних засадах (далі - договір), за умовами якого відділ ДВС - позивач у справі – передає ТОВ „Мультисервіс” - спеціалізованій організації за договором та відповідачеві у справі - для реалізації арештоване державним виконавцем рухоме майно, а спеціалізована організація здійснює його реалізацію у порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Сторонами передбачено порядок розрахунків за даним договором, згідно якого за проведену реалізацію майна спеціалізована організація отримує винагороду в розмірі 15 % від вартості реалізованого майна з урахуванням ПДВ, яка сплачується шляхом утримання спеціалізованою організацією належних їй сум з одержаних від покупця за реалізацію майна коштів, решта коштів одержаних від покупця перераховується відділу ДВС на протязі 3-х банківських днів з дня надходження їх від покупця на поточний рахунок спеціалізованої організації.

Сторони при виконанні даного договору керуються також умовами Генерального договору про реалізацію арештованого майна, що укладений 11.04.08 Міністерством юстиції України та ТОВ „Мультисервіс”, яким передбачено майнову відповідальність за несвоєчасне перерахування спеціалізованою організацією на рахунок відділу ДВС сум від реалізації майна шляхом сплати пені у розмірі не більшому подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.

Матеріалами справи, зокрема, договором, генеральним договором, актом про виконання робіт від 20.08.08р., розрахунками заборгованості від 21.11.08, 9.02.09р., встановлено, що відповідачем здійснено реалізацію конфіскованого майна на загальну суму 4340,08 грн., однак не перераховано належну позивачеві суму, яка, за винятком винагороди відповідача, становить 3074,22 грн. В результаті виникла заборгованість відповідача перед позивачем, що є предметом даного спору в частині основного боргу. Наведене визнано представником відповідача у ході судового розгляду.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення зазначеної суми як заборгованості відповідача правомірні та підлягають задоволенню судом на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, оскільки суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст.ст. 216-218, 230-232 цього ж кодексу, договору та генерального договору підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині пені на суму 143,12 грн., в іншій частині даних вимог належить припинити провадження у справі згідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням уточнення та зменшення позивачем їх розміру у ході судового розгляду.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44–49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 193, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 44-49, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю „Мультисервіс” (м. Київ, вул. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 25635917) в особі його Закарпатської філії (м. Ужгород, вул. Шандора Петефі, 47, код ЄДРПОУ 33343738):

- на користь районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 14, код 35045464) заборгованість на суму 3217,34 грн. (три тисячі двісті сімнадцять грн. 34 коп.), включаючи основний борг та пеню;

- у доход державного бюджету України за розгляд справи судом державне мито на суму 32,57 грн. (тридцять дві грн. 57 коп.) із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095;

- у доход державного бюджету України витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу на суму 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22050000, символ звітності 259.

2. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені –припинити провадження.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ушак І.Г.