Рішення № 3439160, 27.02.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2009 Справа № 11/129

За позовом Комунального автотранспортного підприємства №072801, м.Ужгород

до відповідача Ужгородської міської ради, м.Ужгород

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ікс-Трейд”,м.Ужгород

про визнання нечинним та скасування п.1.24 рішення Ужгородської міської ради від 16.09.2005 №649 та п.4.5 рішення від 29.11.2005 №743.

Суддя Л.М. Якимчук

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Третя особа –Малик Ю.Л., представник, дов. від 04.11.2008

СУТЬ СПОРУ: Комунальне автотранспортне підприємство №072801, м.Ужгород звернулося до суду з позовом до Ужгородської міської ради, м.Ужгород про визнання нечинним та скасування п.1.24 рішення Ужгородської міської ради від 16.09.2005 №649 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок”, п.4.5 рішення Ужгородської міської ради від 29.11.2005 №743 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок”.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваними рішеннями ТзОВ „Ікс-Трейд” (третя особа у справі) надано в користування земельну ділянку, на якій розміщено будівлю громадського туалету (вул.Фединця,23а в м.Ужгороді), що належить йому (позивачу) на праві господарського відання.

Зазначене встановлено рішенням господарського суду у справі №2/190 від 26.11.2007 і саме тоді він дізнався про порушення його прав на отримання земельної ділянки під належною йому на праві господарського відання будівлею.

На момент прийняття рішення від 16.09.2005 спірна земельна ділянка не була відведена в натурі, її межі не були визначені на місцевості, що

підтверджується відсутністю на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідної технічної документації по відведенню земельної ділянки, визначенню її меж на місцевості, кадастрова справа на таку ділянку на момент прийняття рішення виготовлена не була, чим порушено ч.4 ст.124, 118, 123 Земельного кодексу України.

Позивач вказує, що оскільки рішенням відповідача від 29.11.2005 за №743 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок” було вирішено питання про зміну строку надання спірної ділянки в користування, а також змінено площу такої земельної ділянки до 785,15кв.м., то в даному випадку також необхідно було дотримуватись порядку, визначеного ч.4 ст.124 та ст.123 Земельного кодексу України щодо розробки проекту відведення земельної ділянки, його затвердження та наступного надання в користування. Тобто, при прийнятті зазначеного рішення відповідачем було допущено ті ж самі порушення, що і при прийнятті рішення від 16.09.2008.

Просить застосувати до спірних правовідносин ст.393 ЦК України за якою правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Звертає увагу суду на те, що п.4 ст.268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Позивач стверджує, що він як суб’єкт, якому належить будівля нерухомого майна, та який наділений правом на користування такою ділянкою для обслуговування та використання за призначенням відповідної будівлі, має переважне право на отримання такої ділянки в користування чи викуп (ст.ст.120, 134 ЗК України).

Відповідач письмовий відзив на позов суду не подав, але його уповноважений представник у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю з мотивів, зазначених позивачем у позовній заяві.

ТзОВ „Ікс-Трейд”,м.Ужгород, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмовому поясненні. Зокрема, вказує, що оспорюване рішення Ужгородської міської ради від 16.09.2005 №649 прийнято за результатами конкурсу на кращий проект критого квіткового ринку згідно протоколу засідання журі інвестиційно-будівельного конкурсу №1 від 17.08.2005, тому Ужгородська міська рада повинна була керуватися не стільки нормами земельного законодавства, скільки іншими актами цивільного та господарського законодавства, зокрема, в сфері містобудування; право користування ТзОВ „Ікс-Трейд” земельною ділянкою для забудови повинно було виникнути на підставі оренди, що регулюється земельним законодавством, зокрема, ч.1 ст.124 ЗК України і ця правова норма була повністю виконана.

Щодо ч.3 ст.124 ЗК України, в якій передбачено необхідність виготовлення проекту відведення земельний ділянок, які передаються в оренду із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову, то відсилання до ст.ст.118, 123 ЗК України стосуються виключно порядку виготовлення та затвердження проекту відведення, але аж ніяк не всіх етапів порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами чи порядку надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під критий квітковий ринок було замовлено ТзОВ „Ікс-Трейд” та виготовлено ТОВ Терра-Капітал” у 2005 році, тобто, до моменту проведення державної реєстрації договору оренди землі та набрання ним чинності.

Позивачу, щонайменше у 2005 році було відомо про те, що ТзОВ „Ікс-Трейд” оформляє оренду земельної ділянки по вул.Фединця-Баконія, оскільки 01.06.2005 між вказаним товариством та КАТП - 072801 за погодженням Ужгородською міською радою укладено договір оренди громадської вбиральні. Укладення такого договору було обов'язковою умовою погодження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

Третя особа вважає, що Ужгородська міська рада, як власник земельної ділянки по вул.Фединця-Баконія в м.Ужгороді, діючи в межах своєї компетенції та реалізовуючи правомочності власника, від імені територіальної громади прийняла рішення №649 від 16.09.2005 та №743 від 29.11.2005 про передачу спірної земельної ділянки в оренду ТзОВ „Ікс-Трейд””.

На підставі та на виконання вказаних рішень між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки від 14.10.2004 та додаткова угода до договору від 16.01.2006. Жодного порушення норм ст.116, 120, 107 ЗК України та прав позивача при цьому не відбулося, незважаючи на те, що громадська вбиральня, розташована по вул.Фединця,23а закріплена за позивачем на праві повного господарського відання, її власником, як і власником наданої в оренду земельної ділянки продовжує бути Ужгородська міська рада.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 1130 год. 27.02.2009р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

встановив:

Ужгородська міська рада 16 вересня 2005р. на XLIY сесії IY скликання прийняла рішення №649 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок” у п.1.24 якого зазначено: „Згідно протоколу засідання журі інветиційно-містобудівельного конкурсу від 17.08.2005 №1 надати Товариству з обмеженою відповідальністю „ІКС-Трейд” в оренду строком на два роки земельну ділянку площею 900кв.м. по вул.Фединця-Баконія під критий квітковий ринок при виконанні умов та врахуванні вимог конкурсу.

До використання земельної ділянки приступити після одержання документів, що посвідчують право користування землею”.

Пунктом 4.5 рішення XLIY сесії IY скликання Ужгородської міської ради від 29.11.2005 №743 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок” внесено зміни у п.1.24 рішення від 16.09.2005 №649 та викладено його у наступній редакції: „Товариству з обмеженою відповідальністю „ІКС-Трейд” надати в оренду строком на три роки земельну ділянку площею 785,15кв.м. по вул.Фединця-Баконія під критий квітковий ринок при виконанні умов та врахуванні вимог конкурсу”.

Позивач вважає, що вказані рішення повинні бути скасовані, оскільки прийняті з порушенням діючого законодавства, зокрема, не дотримано порядку, визначеного ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України „Про оренду землі” (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) та порушують охоронювані права позивача, оскільки на земельній ділянці, надані третій особі оспорюваними рішеннями, знаходиться будівля громадського туалету (вул.Фединця,23а в м.Ужгороді), що належить йому на праві господарського відання. Зазначене підтверджується п.4.2 Статуту підприємства та встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2007 у справі №2/190.

Позивач вважає, що у нього є право, відповідно до ст.ст.116,120,127 ЗК України, ст.377 ЦК України на отримання у користування земельної ділянки, на якій знаходиться вказане нерухоме майно (постійне, на умовах оренди, тощо).

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальною власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частини земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельної ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруди.

Зазначені положення кореспондуються з положеннями ст..377 Цивільного кодексу України.

Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність.

Продаж таких ділянок здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами (ч.1).

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, відповідач, передавши на підставі оспорюваних рішень, третій особі в оренду земельну ділянку на якій знаходиться нерухоме майно, закріплене на законних підставах, за позивачем на праві повного господарського відання, порушив право позивача на отримання земельної ділянки.

Окрім того, позивач обґрунтовано посилається на те, що відповідач, приймаючи оспорювані рішення, порушив порядок їх прийняття, визначений ст.ст.116, 123, 124 ЗК України, ст.16 Закону України „Про оренду землі” (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень).

Так, зокрема, ч.1 ст.116 ЗК України передбачено, що юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 ст.124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.ст.118,123 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт (ч.2).

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради (ч.3).

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують їх розмір, призначення та місце розташування (ч.4).

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч.5).

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч.6).

Системним аналізом зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що прийняттю оспорюваних рішень повинно було передувати рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення та рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Відповідач міг прийняти рішення від 16.09.2005 №649 тільки після надання йому належно виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погодження його зі всіма зазначеними органами та установами.

Однак, відповідач проігнорував вимоги законодавства і без виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняв вказане рішення.

Суд не погоджується з твердженням третьої особи що оспорювані рішення прийняті з дотриманням процедури, визначеної Законом, у підтвердження чого подав проект землеустрою, оскільки такий розроблений 24.11.2005, тобто, після прийняття оспорюваного рішення (рішення №649 від 16.09.2005).

Статтею 6 Конституції України встановлено обов’язок органів законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених нормами Конституції межах і відповідно до законів України.

Аналогічно положення закріплено в ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування”, яким встановлено обов’язок органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачених Конституцією і Законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятих в межах їхньої компетенції.

У відповідності до ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування” спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органів місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Оспорювані рішення прийняті з порушенням зазначених вище приписів Конституції України та Законів України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають захисту на підставі п.„г” ч.3 ст.152 Земельного кодексу України шляхом визнання їх недійсними.

Належить визнати недійсним і рішення від 29.11.2005 №743 (п.4.5), яким внесено зміни у рішення від 16.09.2005 №649 (п.1.24), оскільки воно є похідним від останнього.

При вирішенні даного спору, суд бере також до уваги норму п.4 ст.268 ЦК України за якою позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 1.24 рішення Ужгородської міської ради від 16.09.2005 №649 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок”.

3. Визнати недійсним пункт 4.5 рішення Ужгородської міської ради від 29.11.2005 №743 „Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок”.

4. Стягнути з Ужгородської міської ради (м.Ужгород, пл.Поштова,3; код:33868924) на користь Комунального автотранспортного підприємства - 072801 (м.Ужгород, вул.Погорєлова,3; код:03344680) суму 85грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 118грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Л.М. Якимчук