Постанова № 34391163, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5581/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, Державного підприємства «Димерське лісове господарство» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Димерське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Димерське лісове господарство» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання неправомірними скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28.05.2009 року № 0000332300/0 та № 0000322300 (далі - оскаржувані рішення).

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 06 лютого 2013 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нову про задоволення адміністративного позову. Відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати дану постанову суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідачем у травні 2009 року була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування збитків, отриманих власниками землі та землекористувачами за період з 01.04.2005 року по 31.12.2008 року. За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 19.05.2009 року № 446/23-1/00992036 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем:

- п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем несвоєчасно включено до складу валового доходу суму збитків в розмірі 544 961 грн.;

- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем було занижено ПДВ в підзвітному періоді на загальну суму 631 878,18 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки, відповідач виніс оскаржувані рішення, якими:

- нарахував штрафні санкції за порушення порядку декларування при справлянні податку на прибуток (рішення № 0000322300/0);

- додатково нарахував у підзвітному періоді ПДВ на суму 604 270, 67 грн. та нарахував штрафні санкції за прострочення сплати зазначеної суми ПДВ (рішення № 0000332300/0);

Досліджуючи обставини, у зв'язку з якими були винесені оскаржувані рішення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваного рішення № 0000322300/0, яким позивачу було нараховано штрафні санкції у розмірі 54 496,1 грн. з огляду на наступне.

ДП «Димерське лісове господарство (позивач) створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту та раціонального використання та відтворення лісів.

На підставі Розпорядження Ради міністрів УРСР від 12.10.1990 року № 473-р позивачу було передано у постійне користування 30 877,2 га земель лісового фонду на території Вишгородського району.

Розпорядженнями № 172 від лютого 2008 року та №№ 549, 551 - 563 від квітня 2008 року Київська обласна державна адміністрація зобов'язувала Вишгородську райдержадміністрацію забезпечити відшкодування збитків землекористувачу у зв'язку з відчуженням земельних ділянок.

За підзвітний період позивач отримав кошти, як відшкодування збитків, при вилученні земельних ділянок юридичним та фізичним особам у загальній сумі 3 159 390, 87 грн.

Позивач в порядку виконання вимог законодавства щодо податку на прибуток задекларував отримані кошти як відшкодування вартості збитків, понесених лісовим господарством при вилученні земельних ділянок юридичним особам, вказавши ці кошти в складі валового доходу (рядок 01.6 декларацій з податку на прибуток). Зокрема суму відшкодування від ТОВ «Фазан» в розмірі 544 961 грн. позивач задекларував у складі валового доходу за півріччя 2008 року (декларація № 27267 від 08.08.2008 року за півріччя 2008).

Відповідно до п. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.1994 року № 334, - датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Розпорядження Вишгородської райдержадміністрацією від 20.02.2008 року № 114 не вирішує питання будь-якого відшкодування позивачу вартості насаджень (деревини). Якщо було б передбаченно у розпорядженні зобов'язання ТОВ «Фазан» відшкодувати позивачу вартість насаджень, - таке розпорядження все одно не є датою самого відшкодування, тому не може вважатися за нормою п. 11.3.1 вищезазначеного Закону «датою фактичного надання результатів робіт (послуг)».

Окрім того за своїм змістом зобов'язання ТОВ «Фазан» полягало винятковою у оплаті позивачу суми відшкодування. Таким чином, подія за якою позивач мав право нарахувати валовий дохід в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягала і могла полягати виняткового у сплаті ТОВ «Фазан» на користь позивача 544 961 грн.

Відповідно до банківської виписки від 10.04.2008 року № 76, позивач отримав відшкодування від ТОВ «Фазан» у квітні 2008 року.

Таким чином, суму відшкодування позивач отримав у квітні 2008 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно задекларував у складі валового доходу суму 544 961 грн. в декларації за півріччя 2008 року.

Щодо нарахування ПДВ та штрафних санкцій за прострочення сплати цього податку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість», а також те, що відшкодування, отримане позивачем від третіх осіб за належні йому насадження (деревину) є фактичною операцією купівлі-продажу, тобто «операцією платників податку з поставки товарів», - то господарські операції, які склалися між позивачем та третіми особами щодо відшкодування вартості насаджень - є об'єктом оподаткування ПДВ. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, збитки за вилучення якої відшкодовано підприємству, перебувала в позивача на праві постійного користування.

Згідно із ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відшкодування збитків внаслідок недоодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки власником землі та землекористувачам визначено ст. 156 Земельного кодексу України, а саме власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом п. 1.4 ст. 1 вказаного закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, виходячи з аналізу вищевикладеного, судова колегія зазначає, що законодавець чітко окреслив поняття об'єкту оподаткування податком на додану вартість (продаж товарів) та випадки оподаткування вказаним податком, та звертає увагу, що наведеним переліком такої підстави для нарахування податку на додану вартість як відшкодування збитків не передбачено.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що кошти, отримані позивачем, як відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вилучення земельної ділянки є об'єктом оподаткування податком на прибуток, як інші доходи, але не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість по причині того, що компенсація вартості товарів не є тотожною поняттю продаж товарів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Димерське лісове господарство» спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Димерське лісове господарство» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Димерське лісове господарство» скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 28.05.2007 року № 0000332300/0.

В решті постанову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 17.10.2013 року

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.