Ухвала суду № 34390725, 15.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/6934/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Нікос» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Нікос» (далі ТОВ НВО «Нікос» ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Новомосковської ОДПІ ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000932320 від 3.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 128 419,50 грн., за основним платежем 85 613,50грн., за штрафними санкціями 42 806,50грн., та податкового повідомлення - рішення №0000972320 від 3.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 122 736,50 грн., за основним платежем 68 491 грн., за штрафними санкціями 34 245,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені, податкові повідомлення-рішення №0000932320 №0000972320 від 3.06.2011 року скасовані.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції,Новомосковською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ НВО «Нікос» зареєстровано Новомосковською ОДПІ як платник податку на додану вартість.

Відповідачем Новомосковською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ НВО «Нікос» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.12.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірчел» (далі ТОВ ТД «Мірчел»), якою виявлено порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 85 613 грн.;

п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 ст.3,п.4.1 ст.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого завищено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 68 491 грн.; за результатами якої складено акт №154/231/30740752 від 10.05.2011 року.

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТД «Мірчел» при вчиненні правочину з яким виявлені порушення в частині недодержання вимог ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України , оскільки правочин з зазначеним контрагентом не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, цей правочин має ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені 3.06.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000932320 , яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 128 419,50 грн., за основним платежем 85 613,50грн., за штрафними санкціями 42806,50грн.; податкове повідомлення-рішення №0000972320 , яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 122 736,50 грн., за основним платежем 68 491 грн., за штрафними санкціями 34 245,50 грн.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та контрагентом ТОВ ТД «Мірчел» 21.05.2010 року укладений договір №10/05-10 поставки товару.

Здійснення поставки товару контрагентом на адресу позивача за вищезазначеним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV, а саме: видатковими, прибутковими та податковими накладними, карточками складського обліку матеріалів, платіжни ми документами про оплату товару, згідно яких товар прийнятий позивачем та оплачений, в тому числі ПДВ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ НВО «Нікос» правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті договору поставки товару з контрагентом ТОВ ТД «Мірчел» та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами , що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Відповідно до приписів пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів.

Податковим органом не доведено, що придбання товару не пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки із матеріалів справи вбачається, що отримані позивачем за договором поставки сировина та матеріали використані безпосередньо у виробничій діяльності підприємства.

Оскільки позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті договору поставки товару з контрагентом ТОВ ТД «Мірчел», висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення - рішення №0000932320 від 3.06.2011 року за основним платежем та штрафними санкціями у розмірі128 419,50 грн. є неправомірними.

За змістом п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону № 168/97-ВР умовами права платника податків на податковий кредит мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту; платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, при цьому право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.п.7.5.1 пп.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи видно, що зазначений вище договір поставки товару був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки ТОВ ТД «Мірчел» здійснено поставку товару, а ТОВ НВО «Нікос» здійснив оплату товару на користь контрагента відповідно до платіжних документів.

Здійснення контрагентом позивача ТОВ ТД «Мірчел» за вищезазначеним договором поставки товару та здійснення позивачем оплати виконаних робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними документами по оплаті товару тощо.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України при вчиненні правочину, укладеного з ТОВ ТД «Мірчел», договір з зазначеним контрагентом є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повно важень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, а саме: рішення суду про визнання договору таким або вирок суду відносно посадових осіб ТОВ ТД «Мірчел», який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях.

Факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ТОВ ТД «Мірчел» господарської угоди, яка визнана відповідачем нікчемною, доведений матеріалами справи, позивач не мав підстав вважати ТОВ ТД «Мірчел» фіктивним підприємством, а його діяльність - протиправною, так як на час дії угоди зазначений контрагент був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та мав документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з зазначеним контрагентом, а тому висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000972320 від 3.06.2011 року у розмірі 122 736,50 грн. є також неправомірними.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтують ся її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних рішень , визначених в них податкових зобов'язань та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовані обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова