Постанова № 34390085, 28.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року № 826/14644/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Пара-Плюс"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Пара-Плюс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 3 вересня 2013 року № 0007532203 та № 0007522203.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Приватного підприємства "Пара-Плюс" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Приватного підприємства "Пара-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про судовий збір", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначила, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 3 вересня 2013 року № 0007532203 та № 0007522203, оскільки операції за участю Приватного підприємства "Пара-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство "Пара-Плюс" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 6 серпня 2013 року по 12 серпня 2013 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 5 серпня 2013 року № 440, згідно із статтею 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Пара-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" за період з 1 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 19 серпня 2012 року № 354/26-54-22-03-07/33496619, яким встановлено порушення Приватним підприємством "Пара-Плюс":

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: товариством занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 2012 рік на загальну суму 142 902 грн.;

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 136 097 грн., в тому числі: за листопад 2012 року - 136 097 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 9 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0007532203, яким збільшено Приватному підприємству "Пара-Плюс" суму грошового зобов'язання в розмірі 178 627,50 грн., з якої: за основним платежем - 142 902 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 725,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000;

- № 0007522203, яким збільшено Приватному підприємству "Пара-Плюс" суму грошового зобов'язання в розмірі 170 121,25 грн., з якої: за основним платежем - 136 097 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 024,25 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно рахунків-факту № 01/11-1 від 1 листопада 2012 року, № 01/11-2 від 1 листопада 2012 року, № 02/11-3 від 2 листопада 2012 року, № 02/11-4 від 2 листопада 2012 року, № 09/11-5 від 9 листопада 2012 року, № 09/11-6 від 9 листопада 2012 року, Приватне підприємство "Пара-Плюс" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" товар (обладнання охоронно-тривожної сигналізації, автоматичної пожежної сигналізації та систем відеоспостереження) на загальну суму 816 585,72 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" поставило Приватному підприємству "Пара-Плюс" замовлений товар, що підтверджується видатковими накладними № 110207 від 2 листопада 2012 року, № 110208 від 2 листопада 2012 року, № 110702 від 7 листопада 2012 року, № 110703 від 7 листопада 2012 року, № 110710 від 7 листопада 2012 року, № 110711 від 7 листопада 2012 року, № 110713 від 7 листопада 2012 року, № 110714 від 7 листопада 2012 року, № 110715 від 7 листопада 2012 року, № 110716 від 7 листопада 2012 року, № 110717 від 7 листопада 2012 року, № 110719 від 7 листопада 2012 року, № 110720 від 7 листопада 2012 року, № 110911 від 9 листопада 2012 року, № 110912 від 9 листопада 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 110217 від 2 листопада 2012 року на загальну суму 20 894,76 грн., в тому числі ПДВ - 3 482,46 грн.,

- № 110208 від 2 листопада 2012 року на загальну суму 47 300,04 грн., в тому числі ПДВ - 7 883,34 грн.,

- № 110702 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 58 964 грн., в тому числі ПДВ - 9 827,33 грн.,

- № 110703 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 59 726 грн., в тому числі ПДВ - 9 954,33 грн.,

- № 110710 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 56 404,12 грн., в тому числі ПДВ - 9 400,69 грн.,

- № 110711 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 58 800 грн., в тому числі ПДВ - 9 800 грн.,

- № 110712 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 58 800 грн., в тому числі ПДВ - 9 800 грн.,

- № 110713 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 58 880 грн., в тому числі ПДВ - 9 813,33 грн.,

- № 110714 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 21 884 грн., в тому числі ПДВ - 3 647,33 грн.,

- № 110715 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 57 250 грн., в тому числі ПДВ - 9 541,67 грн.,

- № 110716 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 55 780 грн., в тому числі ПДВ - 9 296,67 грн.,

- № 110717 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 44 800 грн., в тому числі ПДВ - 7 466,67 грн.,

- № 110718 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 44 800 грн., в тому числі ПДВ - 7 466,67 грн.,

- № 110719 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 56 508 грн., в тому числі ПДВ - 9 418 грн.,

- № 110720 від 7 листопада 2012 року на загальну суму 45 410 грн., в тому числі ПДВ - 7 568,33 грн.,

- № 110912 від 9 листопада 2012 року на загальну суму 21 994,92 грн., в тому числі ПДВ - 3 665,82 грн.,

- № 110911 від 9 листопада 2012 року на загальну суму 48 389,88 грн., в тому числі ПДВ - 8 064,98 грн.

На підтвердження оплати придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" товару позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ "Банк Кіпру" у м. Києві.

На підтвердження відображення господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" у бухгалтерському обліку позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за листопад 2012 року.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно вчинених операцій виконані Приватним підприємством "Пара-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що Приватне підприємство "Пара-Плюс" придбало товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Констракшн".

Як вбачається з матеріалів справи, 1 листопада 2012 року між Приватним підприємством "Пара-Плюс", як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру", як замовником, укладено договір № ВС-31, за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі:

- здійснити поставку сертифікованого обладнання та матеріалів, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається кошторисом, що є додатком № 1 до цього договору;

- виконати роботи по монтажу системи відео спостереження, здійснити налагодження, випробування змонтованого обладнання відео системи та передати по акту виконаних робіт відео систему у власність замовника для підключення відео системи на пульт централізованої охорони замовника.

1 листопада 2012 року між Приватним підприємством "Пара-Плюс", як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру", як замовником, укладено договір № ОТС-31, за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі:

- здійснити поставку сертифікованого обладнання та матеріалів, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається кошторисом, що є додатком № 1 до цього договору;

- виконати роботи по монтажу системи охоронно-тривожної сигналізації, здійснити налагодження, випробування змонтованого обладнання системи ОТС та передати по акту виконаних робіт систему ОТС у власність замовника для підключення системи ОТС на пульт централізованої охорони охоронної структури з якою замовник уклав договір на спостереження та обслуговування системи ОТС.

1 листопада 2012 року між Приватним підприємством "Пара-Плюс", як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру", як замовником, укладено договір № СКД-31, за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі:

- здійснити поставку сертифікованого обладнання та матеріалів, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається кошторисом, що є додатком № 1 до цього договору;

- виконати роботи по монтажу системи контролю доступом, здійснити налагодження, випробування змонтованого обладнання СКД та передати по акту виконаних робіт СКД у власність замовника для підключення СКД на пульт централізованої охорони замовника.

4 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Констракшин", як замовником, та Приватним підприємством "Пара-Плюс", як виконавцем, укладено договір № ВС-04/11, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника зі своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити наступні роботи: встановлення систем: СКС, відео спостереження, музикального озвучення, охоронної сигналізації, доступу в приміщенні кафе «»т, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176, ТРЦ "Осеаn Plaza".

4 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Констракшин", як замовником, та Приватним підприємством "Пара-Плюс", як виконавцем, укладено договір № СС-01/11, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника зі своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити наступні роботи: встановлення систем: охоронно-тривожної, автоматичної пожежної сигналізації, відео спостереження, телефонної, відеодомофону, в приміщенні ресторану "ОООО", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П.Тичини, 20Б.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Констракшн" позивачем надано акти прийняття обладнання та акти приймання виконаних підрядних робіт та витрат, з яких вбачається, що при виконанні своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Констракшн" позивачем використаний товар, придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Приватного підприємства "Пара-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 17 травня 2013 року № 1006/22.5-15/37955051 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 травня 2012 року по 30 квітня 2013 року.

Отже, нереальність господарських операцій між Приватним підприємством "Пара-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" відповідач обумовлює неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача.

Однак неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Приватного підприємства "Пара-Плюс" є: електромонтажні роботи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон" є: оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування, пакування.

Таким чином, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний дім "Асторіон", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 3 вересня 2013 року № 0007532203 та № 0007522203 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Пара-Плюс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 3 вересня 2013 року № 0007532203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 3 вересня 2013 року № 0007522203.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Пара-Плюс" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева