Постанова № 34389947, 23.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

23 жовтня 2013 р. справа № 820/6925/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЗПК" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "ЗПК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. № 0000962200 на загальну суму 185037,00 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. № 0000932200 на загальну суму 74529,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 11.07.2013 р. № 21/22-047/34114238 "Про результати планової виїзної перевірки ПП "ЗПК" (код ЄДРПОУ 34114238) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.", відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 29.07.2013 р. № 0000932200 та № 0000962200. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "ЗПК" зареєстроване Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 03.02.2006 р., перебуває на обліку в ДПІ у Балаклійському районі з 03.02.2006 р., є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100025719 від 02.03.2007 р., індивідуальний податковий номер 341142320011.

Фахівцями ДПІ у Балаклійському районі була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "ЗПК" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 11.07.2013 р. № 21/22-047/34114238 (а.с. 24-73). В акті зазначено про порушення ПП "ЗПК":

- п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України;

- п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.6, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п. 137.16 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.2 п.п. 138.10.4, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 140.2 ст. 140, п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 розд. 3, п. 1, п. 7 підрозд. 4 розд. 20 ПК України.

На підставі висновків акту відповідачем 29.07.2013 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000962200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 185037,00 грн., з яких: за основним платежем - 177910,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7127,00 грн. (а.с. 6), та податкове повідомлення - рішення № 0000932200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 74529,75 грн., з яких: за основним платежем - 74524,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5,75 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000932200 від 29.07.2013 р. слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ "Ерітаж" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку ДПІ покладено відомості акту від 05.07.2011 р. №1429/180/37263358 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ерітаж" ( код ЄДРПОУ 37263358) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010 р. по 31.03.2011 р., з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 07.10.2010 р. по 31.05.2011 р.", яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Ерітаж" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ПП "ЗПК" з ТОВ "Ерітаж" , які виконувались в травні 2011 року, є нікчемними.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (травень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Ерітаж". Між ПП "ЗПК" (Покупець) та ТОВ "Ерітаж" (Постачальник) 25.05.2011 р. укладено договір № 2505/2, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити на адресу Покупця човни надувні, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити дану продукцію на умовах цього договору (а.с. 115-116).

ТОВ "Ерітаж" були виписані позивачу видаткові накладні: № 2501 від 25.05.2011 р., № 2516 від 25.05.2011 р., № 3004 від 30.05.2011 р., та податкові накладні: № 2501 від 25.05.2011 р. (сума ПДВ - 31780,00 грн.), № 2516 від 25.05.2011 р. (сума ПДВ - 1394,86 грн.), № 3004 від 30.05.2011 р. (сума ПДВ - 41330,00 грн.) (а.с. 151-156). Позивачем була здійснена оплата поставленого товару (а.с. 117, 118, 119). Сума ПДВ за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 74504,86 грн. була включена позивачем до податкового кредиту травня 2011 року.

Транспортування вказаного товару від ТОВ "Ерітаж" до позивача підтверджується договорами на транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с. 157, 143-144, 166-169, 170-172), актами виконаних робіт (а.с. 173, 174).

Суд вважає безпідставною правову позицію відповідача, що правочини між ПП "ЗПК" та ТОВ "Ерітаж" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПП "ЗПК") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ПП "ЗПК" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів контрагента ТОВ "Ерітаж", який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ПП "ЗПК" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПП "ЗПК" та ТОВ "Ерітаж" правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договір між позивачем і контрагентом мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений договір виконаний з боку ПП "ЗПК" в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000962200 від 29.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 185037,00 грн., нараховану за період 2010 - 2012 роки, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000962200 від 29.07.2013 р. слугував висновок ДПІ про те, що позивачем невірно відображались у валових доходах (податкової звітності) при розрахунку приросту/убутку товарно-матеріальні цінності, залишки матеріальних цінностей та товари, які у бухгалтерському обліку обліковуються на рах. 201 та 282.

Суд вважає вказаний висновок відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II ПК України та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 було затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок № 984).

Пунктом 6 розділу I вказаного Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 5.2 п. 5 розд. II Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема серед іншого:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки позивача з питань порушення підприємством податкового законодавства з податку на прибуток, податковим органом не було здійснено посилань на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність порушень. Зазначені відомості також не надані суду. Отже, відповідачем безпідставно та неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства з податку на прибуток, та не надано належних доказів в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000962200 від 29.07.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем від 29.07.2013 р. № 0000932200 та № 0000962200 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЗПК" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. № 0000962200 на загальну суму 185037,00 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. № 0000932200 на загальну суму 74529,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного підприємства "ЗПК" (64200, Харківська обл., м. Балаклея, вул. Геологічна, 10-А, код ЄДРПОУ 34114238) судові витрати у розмірі 2259,60 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 28.10.2013 р.

Суддя Сагайдак В.В.