Постанова № 34389892, 22.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2013 р. № 820/8748/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін - не прибули, відповідач - Шамілова Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа", звернувся до суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000290222 від 21.05.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - Приватним підприємством «Будком-Алон» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Так, відповідно до інформації, отриманої за наслідком проведеної перевірки ПП «Будком-Алон» (Акт Харківської ОДПІ від 25.07.2012 року №326/153/34951473 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Будком-Алон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2012 року») був встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Будком-Алон» із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Видавнича група "Основа".

Представник позивача у судове засідання призначене на 22.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою суду від 22.10.2013 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, було замінено на правонаступника - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "Видавнича група "Основа" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податкову обліку як платник податків та зборів в Основ'янській ОДПІ.

ТОВ "Видавнича група "Основа" користується пільгами з податку на додану вартість (код пільги 14010435 „ Операції з постачанням передплати переодичних видань друкованих засобів масових інформації та книжкової вітчизняного виробництва") у 1 кварталі 2012р сума пільги складає 1118896грн., у 2 кварталі 2012р. сума пільга складає 171236грн., згідно. п.п.197.1.25, п 197.1, ст. 197 Податкового кодексу України (далі- ПК України).

29.04.2013 року співробітниками Основ'янської ОДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Видавнича група "Основа" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будком-Алон», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень 2012 року, за наслідками якої складено Акт №2364/222/32031438 від 29.04.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення ТОВ "Видавнича група "Основа" вимог діючого законодавства, а саме:

- Господарського кодексу України, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Будком-Алон» на суму сформованого податкового кредиту у серпні 2012 р. у сумі 3609,35 грн.;

- в порушення п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3609,35 грн., у т.ч. за серпень 2012 року.

На підставі вищезазначеного акту, 21.05.2013 року Основ'янською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000290222, яким ТОВ "Видавнича група "Основа" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4511, 25 грн., у т.ч. за основним платежем 3609 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 902,25 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ПП «Будком-Алон» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Видавнича група "Основа" у перевіряємий період мало господарські відносини з ПП «Будком-Алон».

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній матеріалами, 12.03.2012 року між ПП «Будком-Алон» (Підрядник) та ТОВ "Видавнича група "Основа" (Замовник) було укладено Договір №56 на виконання підрядних робіт по ремонту фасаду будівлі за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 66. Згідно із п.2.2. Договору вартість робіт погоджена Сторонами у Протоколі погодження договірної вартості та складає 440250 грн., у т.ч. ПДВ 73375 грн.

На виконання умов Договору, між Сторонами правочину було погоджено Дефектний акт (Додаток № 1 до Договору), Договірну вартість (Додаток № 2 до Договору), Протокол погодження договірної вартості (Додаток № 3 до Договору), Локальний кошторис (Додаток № 4 до Договору), Графік платежів (Додаток № 5 до Договору).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 12.03.2012 року між ПП «Будком-Алон» (Підрядник) та ТОВ "Видавнича група "Основа" (Замовник) було укладено Договір №56/1 на виконання підрядних робіт по ремонту тротуару біля за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 66. Згідно із п.2.2. Договору вартість робіт погоджена Сторонами у Протоколі погодження договірної вартості та складає 220000 грн., у т.ч. ПДВ 36666,67 грн.

На виконання умов вказаного Договору, між Сторонами правочину було погоджено Дефектний акт (Додаток № 1 до Договору), Договірну вартість (Додаток № 2 до Договору), Протокол погодження договірної вартості (Додаток № 3 до Договору), Локальний кошторис (Додаток № 4 до Договору), Графік платежів (Додаток № 5 до Договору).

Оцінивши дані правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Суд зазначає, що як вбачається із реєстраційних документів ТОВ "Видавнича група "Основа" та не заперечувалось податковим органом як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду, місцезнаходженням підприємства є саме: м. Харків, вул. Плеханівська, 66.

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії первинних документів, а саме:

- за договором №56 від 12.03.2012 року - Акти приймання виконаних будівельних робіт № №1, 2 за березень та квітень 2012 року відповідно та Відомості ресурсів до актів;

- за договором №56/1 від 12.03.2012 року - Акти приймання виконаних будівельних робіт № №1, 2 за квітень та травень 2012 року відповідно та Відомості ресурсів до актів.

Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями були проведені у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особовому рахунку у банку, що також не заперечується податковим органом. Крім того, згідно акту перевірки позивача зазначено, що на момент звірки дебіторська/кредиторська заборгованість складає 0 грн.

Доказів того, що отримані від контрагента - ПП «Будком-Алон» послуги не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Видавнича група "Основа" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договору, ПП «Будком-Алон» було виписано на адресу позивача податкові накладні:

- за договором №56 від 12.03.2012 року на загальну суму 400225 грн., у т.ч.: №113 від 23.03.2012 року на загальну суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ 25000 грн.; №51 від 14.03.2012 року на загальну суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ 25000 грн.; №43 від 06.04.2012 року на загальну суму 20250 грн., у т.ч. ПДВ 3375 грн.; №52 від 09.04.2012 року на загальну суму 20000 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; №63 від 10.04.2012 року на загальну суму 35000 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.; №77 від 11.04.2012 року на загальну суму 30000 грн., у т.ч. ПДВ 5000 грн.; №78 від 11.04.2012 року на загальну суму 35000 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.;

- за договором №56/1 від 12.03.2012 року на загальну суму 220 000 грн., у т.ч.: №7 від 03.04.2012 року на загальну суму 30000 грн., у т.ч. ПДВ 5000 грн.; №32 від 05.04.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №33 від 05.04.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №149 від 20.04.2012 року на загальну суму 40000 грн., у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №154 від 20.04.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП «Будком-Алон» і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ПП «Будком-Алон», в т.ч. і по ланцюгу, не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та контрагентом угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що єдиною та фактичною підставою для висновків податкового органу про відсутність реальності укладених між позивачем та контрагентом ПП «Будком-Алон», слугувала інформація отримана за наслідком проведеної перевірки контрагента, а саме: Акт Харківської ОДПІ від 25.07.2012 року №326/153/34951473 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Будком-Алон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2012 року».

Разом з тим, як було встановлено під час розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року по справі №2а-11376/12/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року, задоволено адміністративний позов ПП "Будком-Алон" до Харківської ОДПІ про визнання дій незаконними, визнано протиправними дії Харківської ОДПІ з проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень - липень 2012 року, за наслідками якої складений акт №326/153/34951473 від 25.07.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.02.2013 року у відкритті касаційного провадження по вказаній справі було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже на час проведення перевірки позивача та складання за її наслідками відповідного акту перевірки із використанням інформації, отриманої від Харківської ОДПІ відповідно до акту зустрічної звірки № 326/153/34951473 від 25.07.2012, існувало судове рішення, яке набрало законної сили, яким дії по проведенню даної звірки були визнані протиправними.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки судовим рішенням було визнано протиправними дії Харківської ОДПІ з проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень - липень 2012 року, за наслідками якої складений акт №326/153/34951473 від 25.07.2012 року, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вищезазначеним суб'єктом господарювання правочинів такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вищезазначеного акту.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області №0000290222 від 21.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Основа" (61001, м. Харків, вул. Плаханівська, 66, код ЄДРПОУ 32031428) сплачений судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.10.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.