Постанова № 34389655, 22.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року № 813/5915/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представників:

позивача Тищук Л.К.

відповідача Шпака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Інфортест» Кіпрської компанії «БІПОСОЛ ЛІМІТЕД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Інфортест» Кіпрської компанії «БІПОСОЛ ЛІМІТЕД» (далі ДП «Інфортест») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000351520 та № 0000361520 від 12.07.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 2520/15-40/13818788 від 23.05.2013р. «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «КФ Горизонталь» та ТзОВ «Тесей ЛТД», щодо заниження ним податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товару. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що підприємства-контрагенти позивача мають ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ними зустрічних звірок з метою підтвердження даних податкової звітності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів.

На підставі таких висновків, відповідачем зазначено в акті перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість за січень, лютий, квітень та червень 2012 року в сумі 32551,0 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за квітень та червень 2012 року в сумі 11433,0 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (податкового) періоду за січень та лютий 2012 року в сумі 21118,0 грн.

При цьому, позивач зазначає, що всі первинні документи, які необхідні для відображення у складі податкового кредиту операцій з вказаними контрагентами оформлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та поданих додаткових поясненнях до позовної заяви. Просить адміністративний позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі № 0000351520 та № 0000361520 від 12.07.2013р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що позивачем безпідставно відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь», які фактично не відбулись. Первинні документи, виписані вказаними підприємствами, не відповідають законодавчим вимогам, які ставляться до таких та не є достатніми для відображення операцій в податкові звітності, оскільки позивачем не підтверджено фактичного отримання товарів від таких контрагентів, посадові особи вказаних підприємств заперечили факт укладення угод на поставку товарів з будь якими суб'єктами господарювання, в тому числі з позивачем.

З цих підстав представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Інфортест» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р., з ТзОВ «КФ «Горизонталь» за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. та з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., із ТзОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. Результати перевірки оформлено актом № 2520/15-40/13818788 від 23.05.2013р.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» при проведенні господарських операцій з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість за січень, лютий, квітень та червень 2012 року в сумі 32551,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000351520 від 12.07.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17149,50 грн., в тому числі за основним платежем 11433 грн. та за штрафними санкціями 5716,5 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000361520 від 12.07.2013р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21118 грн., в тому числі в січні 2012 року в сумі 10852 грн. та в лютому 2012 року в сумі 10266 грн.

Позивачем з метою спростування тверджень відповідача, на підтвердження реальності господарських операцій та правомірності відображення сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту представлено суду копії: договору купівлі-продажу з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» № 140 від 01.01.2012р., видаткової накладної № 326 від 12.01.2012р., податкової накладної № 326 від 12.01.2012р., рахунку № 120109 від 12.01.2012р., видаткової накладної № 415 від 16.01.2012р., податкової накладної № 415 від 16.01.2012р., видаткової накладної № 160 від 07.02.2012р., рахунку № 07.02.09 від 07.02.2012р., договору купівлі-продажу з ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» № 1182 від 17.04.2012р., видаткової накладної № 377 від 17.04.2012р., податкової накладної № 377 від 17.04.2012р., рахунку № 170409 від 17.04.2012р., видаткової накладної № 385 від 13.06.2012р., податкової накладної № 385 від 13.06.2012р., рахунку № 110611 від 11.06.2012р. На підтвердження оплати за поставлений ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь» товар, позивачем долучено до матеріалів справи виписки по рахунках ДП «Інфортест» про проведення платежів.

Відповідно до п. 2.2 Договорів № 140 від 01.01.2012р. та № 1182 від 17.04.2012р., які є тотожними по змісту, продукція, яка продається позивачу повинна бути затарена та запакована Продавцями таким чином, щоб виключити пошкодження і знищення її до прийняття продукції Покупцем. Прийом-передача продукції здійснюється: по кількості - згідно з товаросупроводжувальним документом, по якості - згідно з сертифікатами якості виробника продукції (п.2.3 договорів). Згідно з п.2.4 договорів, вся продукція оформляється товарно-транспортними накладними, які є невід'ємними частинами договорів.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Кодексу), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 198.1 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що позивачем не враховано, що головною ознакою правомірності формування податкового кредиту є реальність здійснення господарської діяльності між підприємствами, яка підтверджується наявністю первинних документів, що оформлені належним чином та містять дані про зміст господарських операцій.

На пропозицію суду, позивачем не представлено суду доказів, які б підтверджували реальне отримання придбаного товару та його подальшого використання у господарській діяльності.

Так, всупереч вимогам договорів № 140 від 01.01.2012р. та № 1182 від 17.04.2012р. на поставку товарів від ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь», позивачем не представлено суду товарно-транспортних накладних на транспортування придбаного у вказаних контрагентів товару, не подано сертифікатів якості на придбаний товар. Долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні видаткові накладні, не можуть бути належним доказом отримання позивачем товару від контрагентів, оскільки в них не вказано прізвищ відповідальних працівників позивача, які отримували зазначені в накладних товари та відсутні номера довіреностей, за якими такий товар передавався представникам позивача. Представлене позивачем доручення від 03.01.2011р., яке видано на ім'я ОСОБА_3 про представництво інтересів підприємства, не є належним доказом отримання вказаним представником товарно-матеріальних цінностей від зазначених вище контрагентів, оскільки не надає йому таких повноважень.

Суд критично оцінює доводи представника позивача щодо того, що транспортування придбаного у ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь» товару здійснювалось власними силами позивача. Так, на підтвердження можливості самостійного транспортування товару, позивачем представлено суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які належать позивачу та використовуються ним для ведення господарської діяльності. Однак, згідно з технічними характеристиками автомобілів марки ГАЗЕЛЬ 3302, вказані автомобілі можуть перевозити вантажі загальною масою до 1500 кілограм. Інші, належні позивачу транспортні засоби, взагалі не пристосовані для вантажних перевезень.

З наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні видаткових накладних, судом встановлено, що загальна маса кожної партії товару придбаної позивачем, переважно становила близько 5 (п'яти) тон, що виключає можливість транспортування такого товару власними транспортними засобами позивача. Позивачем не представлено суду доказів списання пального на вказані транспортні засоби, а також подорожніх листів, які б підтверджували маршрут перевезень та інших доказів на підтвердження перевезення придбаного позивачем товару іншим чином. Відповідно до пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, такі докази відсутні.

Підсумовуючи, суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи не можуть бути належними доказами фактичного отримання ним товару саме від ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «КФ «Горизонталь», а тому не можуть бути підставою для відображення господарських операцій з вказаними контрагентами у складі податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь. Тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснені позивачем судові витрати не підлягають компенсації.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлений 25 жовтня 2013 року