Постанова № 34389564, 18.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року Справа №810/5080/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Луценко К.Ю.;

за участю:

представників позивача - Легейди Н.М. (довіреність №781-ю від 15.10.2013 р.); Севлісян Г.Ф. (довіреність 783-ю від 16.10.2013 р.);

представника відповідача - Завальської С.В. (довіреність від 25.07.2013 р. №14/9/10-025);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми Салд"

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду, пред'явивши вимоги до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки товариства, прийняття податкових повідомлень-рішень №№ 0000122301 та 0000112301 та їх скасування.

Вимоги аргументовано безпідставністю висновків акту перевірки №9/22-03/37360757 від 16.07.2013 р., з огляду на наявність якого, прийняті оспорювані рішення.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надати ґрунтовні та зрозумілі заперечення не змогла, просила у задовленні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке:

позивач є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 21.12.2010 р. за №13391020000006948; код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 37360757. Взято на податковий облік 22.12.2010 р. за №31; має свідоцтво платника ПДВ від 11.02.2011р. №100324312.

В липні 2013 р., Києво-Святошинською ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 ПК України була здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «ВКФ Салд»» на предмет дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтелектуальні Технології відеоспостереження» за березень 2012 р. В процесі перевірки було виявлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2-198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартрість, рядок 25 Декларації з ПДВ на суму 17322 грн.;

п.п.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п.138.1.1, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України, що мало своїм наслідком заниження суми податку на прибуток у розмірі 18 188 грн.

За наслідками перевірки було складено акт №9/22-03/37360757 від 16.07.2013 р. та прийнято два податкові повідомлення-рішення №№0000122301 та 0000112301 від 02.08.2013 р.

Зі змісту акта перевірки слідує, що висновки податкового органу про виявлені порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та визначення суми податку на прибуток ґрунтуються на твердженні про нікчемний характер угоди, укладеної між ТОВ «Виробничо-комерційною фірмою Салд» та ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження».

Так, працівниками податкового органу в акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємий період перебував у господарських відносинах з ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження», між сторонами укладено договір на суму 103932,00 грн.

Факт виконання угоди позивачем підтверджено копіями: податкової накладної №9 від 19.03.2012 р.; видаткової накладної №РН-0000011 від 27.03.2012 р.; платіжного доручення; рахунками-фактур; оборотно-сальдовою відомістю; деларацією з ПДВ; реєстром виданих та отриманих податкових накладних; підсумковим звітом аналізу проведеної промо-акції.

Висновки податкового органу про фіктивний характер укладеної між позивачем та його контаґентом угоди будуються на інформації ДПІ у Шевченківському районі м.Києва в акті від 15.04.2013 р. №1098/22/9033594723 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження» щодо документального підтвердження господарських відносин по операціям з ТОВ «Онікс Компані Лтд» та комерційною фірмою «Горизонталь».

Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, будь-які інші підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень, у податкового органу відсутні.

Приймаючи рішення по даній справі суд виходив із положень ч.2 ст.72 КАСУ, якою обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб'єкт владних повноважень, а також з урахуванням такого:

спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2012 року податку на додану вартість внаслідок відображення в податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні Технології» та правомірність визначення розміру податку на прибуток.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту акті перевірки вбачається, що податковою інспекцією заперечується правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2012 року податку на додану вартість в сумі 17322 грн. через відображення в податковому обліку наслідків відбуття господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні Технології відеоспостереження " на підставі договору про поставку товарів. Проте, обставини щодо включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2012 року ПДВ в сумі 17322 грн. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ " Інтелектуальні Технології відеоспостереження" не є спірними між сторонами та підтверджуються відомостями, що містяться у наданій позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року із додатками. В ході дослідження в судовому засіданні податкової накладної, виписаної ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження» недоліків її оформлення не встановлено.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження відбуття господарської операції з придбання товарів від ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження» позивач надав вищеперелічені судом документи. Факт їх правильного оформлення та відсутності будь-яких претензій з боку податкового органу підтверджено у судовому засіданні представником відповідача. Це також випливає із змісту акту перевірки

Доводи податкової інспекції про відсутність господарської операції з посиланням на акт транзитної перевірки контраґента позивача та викладене в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента-позивача з його постачальниками по ланцюгу взаємовідносин, не приймаються судом до уваги з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, де зазначено про персональну відповідальність лише платника податків та недопустимість покладання обов'язку нести відповідальність за дії контрагентів по ланцюгу постачання.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість у березні 2012р.наслідків виконання господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження» на підставі умов договору постачання та виписаних рахунків-фактур є правомірним. Фактичне відбуття господарської операції з придбання позивачем товару від ТОВ «Інтелектуальні Технології відеоспостереження» підтверджується сукупністю відомостей, що містяться в наданих документах, які описані вище та, які надавалися позивачем до перевірки, що свідчить про наявність передбачених статтею 198 Податкового кодексу України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на додану вартість.

У свою чергу, суд зазначає, що Верховним Судом України за результатами розгляду даної категорії справ протягом 2006 - 2010 р.р. запропоновано судам три аспекти можливих підходів до питання про відшкодування ПДВ з державного бюджету, зокрема : бюджетне відшкодування з податку на додану вартість можливе лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товарів (послуг); бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні; наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, за виключенням випадків, коли податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Усі три зазначені аспекти знайшли певне відображення у судовій практиці адміністративних судів України. "У зв'язку з цією обставиною у 2006 - 2010 р.р подекуди траплялися випадки неоднакового застосування адміністративними судами України, у тому числі й Вищим адміністративним судом України"- зазначено в листі ВСУ.

Тому, Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.11 №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути:- фактично здійснені; - підтверджені належним чином складеними первинними документами; - документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У даному випадку фактичне придбання товарів від контрагента позивача встановлено, а тому його право на формування податкового кредиту за березень 2012 р. підтверджено.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено обов'язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними у п.44.1 ст.44 ПК України.

Вирішуючи питання в частині правомірності формування податку на прибуток, суд врахував таке: платниками цього податку є: резиденти України:суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. Пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ прибуток як об'єкт оподаткування визначається: ставкою податку, з урахуванням доходу звітного податкового періоду; собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Статті 135-137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у рахунках бухгалтерського обліку - рахунок 90 «Собівартість реалізації»). Визначення даного терміна трактується в пп. 14.1.228 п. 14.1 статті 14 ПКУ, де собівартість розуміється як витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.Склад собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається п. 138.8- 138.9 статті 138 ПКУ.

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 статті 152 ПКУ), крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Облік податку на прибуток ведеться на рахунку 641 «Розрахунки по податках». П. 37.2. ст.37 ПК України передбачено, що податковий обов'язок у платника податку виникає з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та законодавство з питань митної справи пов'язує сплату податку.

Оскільки судом встановлено, що висновки податкового органу про нікчемний характер укладеного позивачем правочину з ТОВ«Інтелектуальні Технології відеоспостереження» є безпідставиним, суд вважає, що у позивача виникло право на зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, а тому твердження працівників податкового органу про заниження суми податку на прибуток у розмірі 18 188 грн. у 1 кварталі 2012 р. є бездоказовими та невиправданими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одночасно суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача по проведенню перевірки з одночасним винесенням за її наслідками податкових повідомлень-рішень протиправними з огляду на те, що об'єктивно протиправне діяння - протиправне соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, що не становить складу правопорушення, але здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також невинні діяння деліктоздатних осіб (випадкові дії, що мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини -"казус") та має наступні ознаки: суперечність з нормами права; наявність лише об'єктивних ознак такого діяння як правопорушення, насамперед шкідливості, що виражається в нанесенні шкоди інтересам, котрі охороняються і захищаються правом; негативне реагування держави шляхом застосування примусових заходів такого змісту: відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди (визнання угоди недійсною з поверненням сторін до первиною майнового стану; примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння (віндикація); стягнення боргу). В діях працівник податкового органу ознаки протиправності відсутні, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000122301 та 0000112301 від 02.08.2013 р.

У задовленні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 жовтня 2013 р.