Постанова № 34389511, 23.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2013 року Справа № 812/7872/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представників позивача - Григорової Н.О. (довіреність від 02.09.2013 № 5), Філіної О.В. (довіреність від 02.09.2013 № 3),

представника відповідача - Калініна А.І. (довіреність від 24.09.2013 № 44/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 05.04.2013 № 0000182220 про сплату 810936 грн. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 116863,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

З 21.08.2012 по 27.08.2012 фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Азов-Лугвест» (код 34386683) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (код 36505175) за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 № 498/22-34386683.

На підставі зазначеного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220 про сплату 810936 грн. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 116863,75 грн., застосованих за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням та висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне. Договір на постачання обладнання та матеріалів для ТОВ «Азов-Лугвест» було підписано 17.02.2011 від імені ТОВ «ЗК «Агромир» директором - ОСОБА_4 Податкові накладні підписані не ОСОБА_5, відносно якого порушено кримінальну справу, а ОСОБА_4 У момент підписання договору та здійснення операцій поставки ТОВ «ЗК «Агромир» було зареєстроване як платник ПДВ та мало право на видачу податкових накладних. Товари та обладнання були отримані, перевезені з Херсону, що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, послугами транспортної організації. Тому позивач не вбачає підстав для зменшення податкового кредиту, отриманого від ТОВ «ЗК «Агромир», збільшення податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 05.04.2013 № 0000182220.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з наступних підстав. Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Азов-Лугвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 № 498/22-34386683 та винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.10.2012 по справі № 2114/7123/12 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Згідно з матеріалами кримінальної справи та вироком суду в травні 2011 року ОСОБА_5 придбав суб'єкт господарської діяльності (юридичну особу) - ТОВ «Зернова компанія «Агромир» з метою прикриття незаконної діяльності в директора підприємства - ОСОБА_4 Згідно з поясненнями ОСОБА_5 жодних документів щодо господарської діяльності підприємства він не підписував.

Відповідач також зазначає, що в податкових накладних, виданих ТОВ «Зернова компанія «Агромир» відсутнє прізвище особи, яка склала податкову накладну, в видаткових накладних не вказано посаду особи, яка від імені ТОВ «Зернова компанія «Агромир» відвантажувала товар на адресу ТОВ «Азов-Лугвест». Крім того, в товарно-транспортних накладних в якості перевізника зазначено ТОВ «Нове время», однак, договір з цим підприємством про надання транспортних послуг та документи, які підтверджують розрахунки на надані послуги транспортування, позивачем не надано.

На підставі викладеного відповідач уважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220 правомірним, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту в червні та липні 2011 року за наслідками взаємовідносин з контрагентом - ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

Судом установлено, що позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача, що підтверджується копією статуту, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечується сторонами (том 1 арк. справи 9-26).

На підставі наказу від 20.08.2012 № 623 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (код 36505175) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт від 03.09.2012 № 498/22-34386683, згідно з яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість усього в сумі 810936 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 343485 грн., за липень 2011 року на суму 467451 грн. (том 1 арк. справи 28-43).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до Ленінської МДПІ у м. Луганську письмові заперечення від 04.10.2012 № 4/10-1 (том 1 арк. справи 45-48). Відповіддю на заперечення від 16.11.2012 № 29373/22-215 податковий орган повідомив платника про залишення висновків акту перевірки без змін (том 1 арк. справи 54-56).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 927799,75 грн., у тому числі за основним платежем - 810936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116863,75 грн. (том 1 арк. справи 59).

Позивачем було направлено скаргу від 17.05.2013 № 17/05-1 на податкове повідомлення-рішення до ДПС у Луганській області (том 1 арк. справи 61-64).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області від 31.05.2013 № 939/10-400/58 у задоволенні скарги було відмовлено, оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (том 1 арк. справи 65-69).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 05.08.2013 № 8285/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача також залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (том 1 арк. справи 71-73).

Суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано та згідно з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом установлено, що 17.02.2011 між ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (постачальник) та ТОВ «Азов-Лугвест» (покупець) було укладено договір № 17/02-11-7П, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання та матеріали (товар), визначені в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар (том 1 арк. справи 75-87).

Протягом травня-червня 2011 року ТОВ «Зернова компанія «Агромир» видало ТОВ «Азов-Лугвест» податкові накладні: від 05.05.2011 № 12, від 11.05.2011 № 39, від 17.05.2011 № 61, від 24.05.2011 № 73, від 30.05.2011 № 90, від 03.06.2011 № 29, від 03.06.2011 № 30, від 07.06.2011 № 59, від 14.06.2011 № 117, від 21.06.2011 № 173 (том 1 арк. справи 83-92). Загальна сума ПДВ, зазначена в податкових накладних, складає 810936,15 грн.

Вказану суму ПДВ, зазначену в податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року (том 1 арк. справи 240-250).

На підтвердження постачання товару позивачем надано видаткові накладні (том 1 арк. справи 93-102), на підтвердження розрахунків між підприємствами - платіжні доручення (том 1 арк. справи 112-116), на підтвердження факту транспортування товару - договір на транспортне обслуговування (том 1 арк. справи 202-203), товарно-транспортні накладні (том 1 арк. справи 103-111), дорожні листи (том 1 арк. справи 205-216).

Суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту в період - червень-липень 2011 року за рахунок контрагента - ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

Так, судом установлено, що вироком Комсомольського районного суду м. Луганська від 12.10.2012 у справі № 2114/7123/12 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (том 1 арк. справи 186-190). Згідно з вироком суду в травні 2011 року ОСОБА_5 придбав суб'єкт господарської діяльності (юридичну особу) - ТОВ «Зернова компанія «Агромир» з метою прикриття незаконної діяльності в директора підприємства - ОСОБА_4 Згідно з протоколами допиту ОСОБА_5 останній не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗК «Агромир».

За таких обставин суд вважає, що ТОВ «Зернова компанія «Агромир» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також суд бере до уваги, що згідно з актами ДПІ у м. Херсоні від 19.12.2011 № 86/15-2/36505175 та від 20.09.2011 № 31/15-2/36505175 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗК «Агромир» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у травні, червні та липні 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку в ТОВ «ЗК «Агромир» відсутні основні засоби, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби; декларації з ПДВ за червень та липень 2011 року мають статус «Не визнано як податкову звітність» (том 1 арк. справи 179-180, 184-185).

Щодо посилань позивача на формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних суд зазначає наступне.

Форма податкової накладної на момент виникнення спірних правовідносин визначалася наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Наказ № 969). Згідно з затвердженою формою податкова накладна мала містити підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Надані суду податкові накладні не містять прізвища особи, яка їх видала, що є порушенням вимог Наказу № 969.

Таким чином, суд погоджує висновок податкового органу про те, що податкові накладні від ТОВ «ЗК «Агромир» підписані особою, яку не можливо ідентифікувати. Отже, податкові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства і не можуть слугувати документом, який підтверджує право ТОВ «Азов-Лугвест» на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 28 жовтня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун