Постанова № 34389333, 12.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 р. Справа № 804/9696/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «АГАТ-С» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «АГАТ-С» (далі - ТОВ ВФ «АГАТ-С») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2013 року №0000552260 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська), що було прийнято відносно ТОВ ВФ «АГАТ-С»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2013 року №0000572260 ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, що було прийнято відносно ТОВ ВФ «АГАТ-С»;

- стягнути з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 870,33 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ ВФ «АГАТ-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за періоди березень-квітень 2012 року, які відображені в акті від 04.03.2013 року №827/22-6/33420995, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача 25.07.2013 року через канцелярію суду надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своєї позиції представник податкової інспекції посилався на те, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак оспорювані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та підлягають, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВФ «АГАТ-С» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за періоди березень-квітень 2012 року, які відображені в акті від 04.03.2013 року №827/22-6/33420995 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено такі порушення ТОВ ВФ «АГАТ-С»:

1. п.п.14.1.27, ст.138, 140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування І квартал 2012 року на суму 8001,62 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі :680,34 грн.;

2. ст.185, ст.188, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 0202.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів та послуг від ТОВ «ЛІГРАН» всього на суму 53951,08 грн., у т.ч. за березень 2012 року на суму 46679,02 грн., за квітень 2012 року на суму 7272,06 грн. в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 53951,08 грн., у т.ч. за березень 2012 року на суму 46679,02 грн., за квітень 2012 року на суму 7272,06 грн.

3. В порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 0202.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - не включено до складу доходів суму 66644,40 грн. - вартість отриманих товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тим самим занижено податок на прибуток на суму 13995,32 грн., у тому числі: за І квартал 2012 року не включено до складу доходів суму 3012,04 грн., тим самим занижено податок на прибуток у сумі 4832,53 грн., за ІІ квартал 2012 року не включено до складу доходів суму 43632,36 грн., тим самим занижено податок на прибуток за відповідний період у сумі 9162,80 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, ТОВ ВФ «АГАТ-С» подало до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська заперечення від 07.03.2013 року №07/03.

Листом від 18.03.2013 року №6580/10/22-6 ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишила без змін акт перевірки та винесла оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року:

- №0000552260, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на суму 53951,08 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13487,77 грн.;

- №0000572260, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 15675,67 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3918,92 грн.

04 квітня 2013 року ТОВ ВФ «АГАТ-С» подало до ДПС у Дніпропетровській області скаргу №04/04 про перегляд (скасування) податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2013 року №1605/10/10-25 «Про продовження строку розгляду скарги» продовжено термін розгляду даної скарги по 03.06.2013 року включно.

Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області рішенням від 31.05.2013 року №131/10/10-25 «Про результати розгляду скарги» залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, а скаргу платника податків - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 року №6361/6/99-99-10-01-15 «Про результати розгляду скарги» також було залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, а скаргу платника податків - без задоволення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, зроблені в акті перевірки, відповідно до яких операції з поставки товарів та послуг по ланцюгу ТОВ «Лігран» - ТОВ ВФ «АГАТ-С» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків. Такі операції порушують ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, до вищенаведених висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що товарно-транспортні накладні, які повинні підтверджувати факт перевезення товарів та готової продукції (його фізичне переміщення) від постачальника ТОВ «Лігран» до покупця ТОВ ВФ «АГАТ-С» до перевірки не надано.

Також в акті перевірки є посилання як на доказ не реальності здійснення господарських операцій на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» від 28.12.2012 року №7250/224/34656476, наданий ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому, зокрема, зазначено, що ТОВ «Лігран» не мало необхідних умов для здійснення господарських операцій, у нього відсутні відповідні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд не погоджується з висновками відповідача, зробленими в акті перевірки від 04.03.2013 року №827/22-6/33420995 щодо нереальності здійснення господарських операцій у відповідності із правочинами, укладеними між позивачем та ТОВ «Лігран» та визнання їх нікчемними, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01 січня 2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України (п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування при обчисленні податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.1 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу та інших.

Порядок визначення витрат при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, передбачений ст. 138 ПК України, відповідно до п. 138.1 якої витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п.п. 138.1.1 цієї ж статті встановлено, що витрати операційної діяльності включають зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та інших витрати.

Згідно із п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 цієї ж статті встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, що стосується податку на додану вартість та податкового кредиту, то порядок їх нарахування та визначення передбачений розділом V ПК України, відповідно до п. 200.10 ст. 200 якого підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка повинна відповідати вимогам закону.

Разом з тим, згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення реальності господарської операції повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

3. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум понесених витрат.

4. Встановлення факту понесення витрат платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Лігран».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ВФ «АГАТ-С» у період березень,квітень 2012 року мало взаємовідносини з ТОВ «Лігран», які виникли на підставі:

- договору постачання товару № 1203 від 01.03.2012 року, згідно якого ТОВ «Лігран» (Постачальник), ТОВ ВФ «АГАТ-С» (Покупець). Предмет договору: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцю продукцію ( в подальшому Товар) у кількості і асортименті згідно накладних, а Покупець зобов'язується прийняти його і оплатити на умовах на умовах, передбачених цим договором. Постачання товару відбувається транспортом Постачальника. Сплата товару покупцем виконується векселем або шляхом перерахування грошових коштів по банківським реквізитам Постачальника. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року.

- договору на переробку давальннцької сировини №0312/1 від 01.03.2012 року, згідно якого ТОВ «Лігран» (Переробник), ТОВ ВФ «АГАТ-С» (Постачальник-отримувач). Предмет договору: Постачальник-отримувач зобов'язується власними силами і коштами постачати Переробнику давальницьку сировину і матеріали, іменуємі у подальшому Сировина, а Переробник приймати таку сировину з метою виготовлення із неї готової Ilродукціі, іменуєму в подальшому Продукція, і подальшої передачі готової продукції Постачальнику-отримувачу. Кількість переданої сировини зазначається по товаросупроводжувальним документам. Переробник зобов'язується виготовити з наданої сировини готову продукцію у 15-денний строк з моменту передання. Постачальник-отримувач зобов'язується оплатити Переробнику вартість робіт по псрсробці давальницької сировини. Сплата Переробнику за виконані роботи виконується шляхом нарахування грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок переробника. Транспортування сировини, продукції і макулатури відбувається силами і за рахунок Постачальника-отримувача. Договір вступає в силу з моменту його підписання, діє до 31.12.2012 року.

- договору на транспортно-експедиційне обслуговування №25 від 01.03.2012 року, згідно якого ТОВ «Лігран» (Експедитор), ТОВ ВФ «АГАТ-С» (Клієнт). Предмет договору: даний договір регулює порядок взаємовідносин сторін при виконанні Експедитором доручень Клієнта по організації, плануванню, розрахунків та здійсненню автомобільних перевезень вантажів, а також при наданні інших послуг, пов'язаних з автомобільним перевезенням. Експедитор зобов'язується організувати доставку ввіреного йому для перевезення вантажу до пункту призначення і передачу його уповноваженій для отримання вантажу особі, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані Експедитором послуги на умовах даного Договору. Усі розрахунки між Експедитором та Клієнтом здійснюються без врахування взаємних претензій векселями або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, наявності господарської мети та правомірності визначення показників податкової звітності між ТОВ ВФ «АГАТ-С» та ТОВ «Лігран», позивач надав суду наступні первинні документи: податкові накладні та накладні, акти приймання-передачі виконаних послуг (робіт) тощо.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, та вексельній формі. Так, податковою інспекцією в акті перевірки зазначено, що ТОВ ВФ «АГАТ-С» надано до перевірки копії векселя та «Акту прийому-передачі векселів» від 31.08.2012 року, згідно якого ТОВ ВФ «АГАТ-С» передає в погашення своєї заборгованості, а ТОВ «Лігран» приймає простий вексель у кількості 1 одиниця, належним чином оформлений.

Як встановлено судом, усі вищенаведені документи були надані позивачем під час проведення перевірки.

Крім того, сторонами не оспорюється наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій під час фінансово-господарських взаємовідносин.

Також сторонами не заперечується використання в господарській діяльності позивачем отриманої за договором постачання від ТОВ «Лігран» продукції, зокрема, в акті перевірки (аркуш 11) зазначено, що отримані у ТОВ «Лігран» у квітні штанцформи придбані для потреб власного виробництва для виготовлення гофропродукції.

Дослідивши та проаналізувавши вищенаведені первинні документи та обставини справи, суд приходить до висновку що показники податкової звітності (валові витрати, дохід та податковий кредит) за перевіряємий період, які сформовані за результатами виконання зазначених правочинів між позивачем та ТОВ «Лігран», визначені та розраховані відповідно до вимог вищезазначених норм податкового законодавства, а тому є правомірними.

Суд критично оцінює використання відповідачем актів інших перевірок як підстав для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, судом не береться до уваги зазначений акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» від 28.12.2012 року №7250/224/34656476, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року по справі №804/1723/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехсінтез" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, було:

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "ЛІГРАН", в результаті якої був складений акт №7204/224/34656476 від 28 грудня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476) під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" (код ЄДРПОУ 3693292) за березень 2011 року, ПВП "Форест" (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП "Сура" (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті №7204/224/34656476 від 28 грудня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476) під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" (код ЄДРПОУ 3693292) за березень 2011 року, ПВП "Форест" (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП "Сура" (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ "ЛІГРАН" (код ЄДРПОУ 34656476) об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з 2011 - 2012 рр.;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "ЛІГРАН" по господарським операціям з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехсінтез" за період 2011 - 2012 рр., яке відбулося на підставі акту № 7204/224/34656476 від 28 грудня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476) під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" (код ЄДРПОУ 3693292) за березень 2011 року, ПВП "Форест" (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП "Сура" (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "ЛІГРАН" по господарським операціям з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехсінтез" (ЄДРПОУ 32964496) у податкових деклараціях за період з 2011 - 2012 рр..

Зазначена постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року набрала законної сили, що підтверджується копією виконавчого листа по адміністративній справі №804/1724/13-а від 30.04.2013 року, наявного в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки рішення адміністративного суду має преюдиціальне значення. Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. За визначених умов, обставини, встановлені в судовому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року по справі №804/1724/13-а не належить доказувати. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

У будь-якому разі, суд звертає увагу на та те, що відповідно до акту перевірки від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснено перевірку ТОВ «Лігран» по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками за січень, березень, червень, вересень, листопад 2011 року. Натомість ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснено перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за березень, квітень 2012 року, тобто за інший період.

Таким чином, висновок відповідача про нереальність вчинених правочинів ґрунтується тільки на припущеннях перевіряючого органу та на підставі акту перевірки контрагента позивача ТОВ «Лігран», що свідчить про необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки від 04.03.2013 року №827/22-6/33420995.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в обґрунтування своєї позиції відповідач в акті перевірки посилається на відсутність у постачальників позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності автотранспортних засобів, основних фондів (об'єкти нерухомості, обладнання), складських приміщень та земельних ділянок в оренді чи на праві власності. Підставою для таких висновків слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

На думку суду, подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Лігран» від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 з третіми особами, які мали взаємовідносини із ТОВ «Лігран», не можуть слугувати прямим обґрунтуванням позиції відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Крім того, судом критично оцінюються посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), оскільки податковим органом не надано достатніх та належних доказів на обґрунтування зазначеної обставини.

Так, безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю товарно-транспортних накладних. ВАСУ в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Також відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997р., на які посилається відповідач, складання ТТН є обов'язковим лише у разі укладення договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У будь-якому разі, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Така правова позиція узгоджується з позицією ВАСУ, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року по справі № К/9991/39347/11 (реєстраційний №30798937).

Відсутність товарно-транспортних накладних, на чому наполягає відповідач, жодним чином не пов'язана з не дотриманням позивачем вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Лігран»; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011р. наголошує на наступному: «Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам необхідно ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами ... Виходячи зі змісту частини другої статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Отже, в ході перевірки та до матеріалів судової справи ТОВ ВФ «АГАТ-С» надало всі документальні докази реальності правочинів між позивачем та ТОВ «Лігран» за перевіряємий період, а саме підприємство понесло витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджено відповідними первинними документами, товар був фактично поставлений підприємству і використаний у власній господарській діяльності, послуги (роботи) виконано. Наявність отриманого товару, виконання робіт (послуг) та використання їх у господарській діяльності ТОВ ВФ «АГАТ-С» відповідачем не спростовується.

З урахуванням викладеного, висновки відповідача про неможливість підтвердити факт транспортування товару, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинами справи та спростовуються письмовими доказами, наданими позивачем.

В свою чергу, відповідно до положень статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також, перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також, стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів), у порядку встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також, стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України, на органи податкової служби, не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

З наведеного суд приходить до висновку про те, що податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод нереальними, як це зазначено в акті перевірки, оскільки правочини є нікчемними, лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нереальності договорів у акті перевірки, свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.655 та 656 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно суд.

Таким чином, висновки відповідача про недійсність та нереальність спірних угод були зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ ВФ «АГАТ-С» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, виконання робіт (послуг) і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «АГАТ-С» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2013 року №0000552260 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, що було прийнято відносно ТОВ ВФ «АГАТ-С».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.03.2013 року №0000572260 Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, що було прийнято відносно ТОВ ВФ «АГАТ-С».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «АГАТ-С» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 870,33 (вісімсот сімдесят грн. 33 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 12.08.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна