Постанова № 34389305, 30.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. Справа №805/8865/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Доброхотової А.А.,

представника відповідача Гурського Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Житлово-комунального підприємства № 2 Приморського району до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа ККП «Керуюча компанія «Приморська», про часткове скасування вимог Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.02.2013 р. № 26-01-34/273 та від 14.03.2013 року № 26-01-34/395,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне підприємство № 2 Приморського району в особі комісії з реорганізації комунальних підприємств звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції, третя особа: ККП «Керуюча компанія «Приморська», про визнання неправомірною перевірки та скасування вимоги від 14.03.2013 року № 26-01-34/395.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ЖКП № 2 Приморського району за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2012 р., за наслідками якої складений акт від 07.02.2013 р., та голові комісії з реорганізації комунальних підприємств направлена вимога про усунення порушень від 14.03.2013 року № 26-01-34/395, з якою позивач не погодився з наступних підстав.

В пункті 2 вимоги встановлено недоотримання працівниками підприємства (молодшим обслуговуючим персоналом) фінансових ресурсів у сумі 6,43 тис. грн. З посиланням на колективний договір позивач вказав, що розрахунок заробітної плати по підприємству здійснювався від основної професії. Такою професією на підприємстві визначено професію двірника, труд якого є простою некваліфікованою працею. Мінімальна тарифна ставка за просту некваліфіковану працю встановлюється в розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати. У зв'язку з цим тарифна ставка в розмірі 120% до мінімальної заробітної плати для двірників не застосовувалась.

У пункті 3 Вимоги в ході ревізії встановлено, що на ЖКП №2 Приморського району були встановлені порушення, що призвели до збитків підприємства, а саме завищення вартості ремонтних робіт, внаслідок завищення заробітної плати, встановленої трудовими договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт. Позивач вказує, що вищевказані договори носять цивільно-правовий характер, у зв'язку з чим суми грошової винагороди разом з оплатою виконаних робіт включають ще й оплату інших матеріальних витрат, таких як: доставка, транспортування, витрати газу та інші.

Підпунктом 3.7 спірної вимоги зазначене проведення витрат підзвітних сум без належного документального оформлення через відсутність наказу про відрядження ОСОБА_3, що не мало вагомого значення, оскільки є в наявності посвідчення на відрядження з відповідними печатками та підписами першого керівника та є в наявності авансовий звіт з підписом та печатками.

Відповідачеві були надіслані заперечення на акт ревізії, які відповідач письмовим висновком від 21.02.2013р. не прийняв до уваги.

З наведених підстав позивач просив частково скасувати вимогу Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 14.03.2013 року № 26-01-34/395 на суму 87,82 тис. грн.

Протягом розгляду справи позивач своєю заявою (а.с.186) збільшив позовні вимоги, з аналогічних підстав просив також частково скасувати вимогу Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.02.2013 р. № 26-01-34/273 на суму 87,82 тис. грн., що була адресована третій особі - ККП «Керуюча компанія «Приморська», як правонаступнику позивача, та містить зміст, аналогічний викладеному у спірній вимозі від 14.03.2013 року № 26-01-34/395.

Враховуючи закріплене у ст. 51 КАС України право позивача на збільшення позовних вимог, суд розглянув справу з урахуванням збільшення позовних вимог.

Також позивач своєю заявою про уточнення позовних вимог (а.с.190) зазначив, що оскаржена ним частина спірних вимог, прийнятих відповідачем, складає пункт 2, пункт 3, підпункти 3.3 та 3.7 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 14.03.2013 року № 26-01-34/395, а також аналогічні пункт 2, пункт 3, підпункти 3.3 та 3.7 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.02.2013 р. № 26-01-34/273.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с.219-221), стосовно пункту 2 оскаржуваної вимоги зазначив, що згідно ст.5 Закону України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.1993 №3356-ХП зі змінами та доповненнями умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Галузевою угодою на 2010-2012 роки у додатку 2 передбачено при визначенні посадового окладу двірника застосування коефіцієнту професії (1,2) до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду, яка, згідно з п.1.1.3 Галузевої угоди на 2010-2012 роки визначається у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Тому вважає, що при розрахунку посадового окладу двірника необхідно було застосовувати 120% мінімальної заробітної плати, а не мінімальну заробітну плату.

Стосовно пункту 3 зазначив, що за договорами цивільно-правового характеру (договорами підряду), зазначеними в акті ревізії та за якими встановлено зайву оплату, виконувались виключно роботи з поточного ремонту житлових будинків (ремонти покрівель та фарбування сталевих труб). Вартість ремонтно-будівельних робіт, відповідно до вимог наказу Держбуду України від 27.08.2000 №174 «Про затвердження правил визначення вартості будівництва», повинна визначатися згідно ДБН Д. 1.1-1-2000, які є обов'язковими для підприємств установ, організацій державної форми власності та робіт, які виконуються за бюджетні кошти.

В ході ревізії кошториси на виконання робіт з поточного ремонту за договорами цивільно-правового характеру, укладеними фізичними особами до ревізії не надані. Однак, в актах виконаних робіт зазначено вид ремонтних робіт, одиничні розцінки цих робіт (згідно «Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи», затверджених наказом Держбуду України від 14.09.2000 №201) та обсяги виконаних робіт.

За даними бухгалтерського обліку та первинних документів підприємства при виконані ремонтних робіт фізичними особами з якими укладались договори, використовувались виключно матеріали замовника ЖКП № 2 Приморського району, крім газу - пропану (який за даними бухгалтерського обліку підприємства на виконання робіт не списувався). Але, в договорах підряду, використання матеріалів підрядника (в тому числі газу пропану), а також, здійснення будь-яких інших витрат підрядником не обумовлено. Також, відсутні документи, підтверджуючі придбання, використання, пред'явлення до відшкодування матеріалів (інших витрат) підрядником. Таким чином, ціна робіт (сума винагороди) за договорами цивільно-правового характеру на виконання поточних ремонтів включає лише оплату за виконану роботу, розмір якої, на думку відповідача, повинен визначатися відповідно до ДБН Д. 1.1-1.

Стосовно п.3.7 оскаржуваної вимоги відповідач зазначив, що згідно п.1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення, а згідно п.2.1 Положення: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Тобто, проведення підприємством витрат на відрядження працівника без розпорядження керівника є безпідставним.

З огляду на вищевикладене вважає висновки ревізії обґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - Житлово-комунальне підприємство № 2 Приморського району є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 32457537 Маріупольською міською радою 23.04.2003 р. Судом встановлено, що на час розгляду справи позивач знаходиться в стані припинення діяльності, згідно з рішенням Маріупольської міської ради №6\20-2064 від 26.06.2012р. «Про створення комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Приморська» (а.с.7) шляхом злиття ЖКП№1 Приморського району, ЖКП№2 Приморського району, ЖКП№3 Приморського району, ЖКП №4 Приморського району, ДПРЕЖФ Приморського району 07.09.2012р. було створено Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Приморська». Позивачем вказано, що ЖКП №2 Приморського району знаходиться в стадії ліквідації, яка почалася 06.07.2012 р. Проведені заходи з припинення діяльності ЖКП №2 Приморського району, складені акт перевірки № 02-119\115 від 27.09.2012р. УПФУ Приморського району та акт перевірки №2029\22-2\32457537 від 09.11.2012р. Жовтневої МДПІ м. Маріуполя (а.с.72-121).

20.09.2012 р. був складений передавальний баланс станом на 20.09.2012р. згідно з рішенням Маріупольської міської ради №6\27-3029 від 16.04.2013р. (а.с.129).

За таких обставин суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Тому, суд дійшов висновку, що від імені Житлово-комунального підприємства №2 Приморського району виступає комісія з реорганізації комунальних підприємств, яка затверджена рішенням Маріупольської міської ради №6\20-2064 від 26.06.2012 р., в особі її голови, який підписав позовну заяву, користуючись повноваженнями ліквідатора юридичної особи.

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області - є юридичною особою, утворена шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, набула усіх прав та обов'язків перетвореного органу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області. ДФІ в Донецькій області здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про Державну фінансову інспекцію в Донецькій області, затвердженого Головою Державної фінансової інспекції в Донецькій області 07.12.2011 року.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", - інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з покладеними на відповідача завданнями, відповідно до п.7.3.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи Маріупольської об'єднаної Держфінінспекції на IV квартал 2012 року, була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ЖКП № 2 Приморського району за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2012 р., за наслідками якої складений акт від 07.02.2013 р. (а.с.8-63).

На підставі акту ревізії Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією були прийняті вимоги про усунення порушень від 22.02.2013 р. № 26-01-34/273, яка була адресована ККП «Керуюча компанія «Приморська», та від 14.03.2013 року № 26-01-34/395, яка адресована голові комісії з реорганізації комунальних підприємств.

З прийнятими відповідачем вимогами позивач не погодився в частині наступних порушень:

- недоотримання працівниками підприємства (молодшим обслуговуючим персоналом) фінансових ресурсів у сумі 6,43 тис. грн. через розрахунок заробітної плати без застосування мінімальної тарифної ставки в розмірі 120% від мінімальної заробітної плати, що зазначено на стор. 22 акту ревізії (а.с.29), та міститься у пункті 2 з підпунктом 2.1. спірних вимог;

- завищення вартості ремонтних робіт внаслідок завищення заробітної плати, встановленої трудовими договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт, порівняно з вимогами ДБН Д. 1.1-1-2000, що зазначено на стор. 24 акту ревізії (а.с.31), та міститься у пункті 3 з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 спірних вимог;

- проведення витрат підзвітних сум без належного документального оформлення через відсутність наказу про відрядження ОСОБА_3, що зазначено на стор. 11 акту ревізії (а.с.18), та міститься у підпункті 3.7 спірних вимог.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно недоотримання працівниками підприємства (молодшим обслуговуючим персоналом) фінансових ресурсів у сумі 6,43 тис. грн. суд погоджується з доводами позивача щодо здійснення розрахунку заробітної плати на підприємстві від основної професії.

За приписами статей 9 - 11 Закону України "Про оплату праці" розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Позивач послався на те, що відповідно до ч.2 п.п. 1.1.2, п.1.1 розділу «Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки мінімальна тарифна ставка за просту некваліфіковану працю встановлюється в розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати. Такою професією на підприємстві визначено професію двірника, труд якого є простою некваліфікованою працею. Вказані відомості з боку відповідача не спростовані.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

На підставі викладеного суд не вбачає порушень при встановленні мінімальної заробітної плати без застосування коефіцієнту 120 % для двірників, праця яких носить простий, некваліфікований характер, оскільки відповідачем не доведено інше. За таких обставин підлягає скасуванню пункт 2 з підпунктом 2.1. спірних вимог.

Щодо порушень, які призвели до збитків підприємства, а саме завищення вартості ремонтних робіт, внаслідок завищення заробітної плати, встановленої трудовими договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт, суд зазначає, що в акті ревізії відповідач не заперечує цивільно-правовий характер договорів на виконання робіт, укладених позивачем з фізичними особами. З досліджених у судовому засіданні копій таких договорів та актів приймання робіт, відповідність оригіналам яких сторонами не заперечується (а.с.193-218), вбачається, що суми грошової винагороди, разом з оплатою виконаних робіт включають ще й оплату інших матеріальних витрат, таких як: доставка, транспортування, витрати газу та інші.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на лист Головного Контрольно-ревізійного Управління України від 19.12.2008р. №24-18\562, яким було встановлено, що сума винагороди за договорами підряду встановлюється виключно по Узгодженню сторін законодавством не передбачені обмеження в частині мінімального або максимального розміру винагороди. Згідно з листом Міністерства пращ та соціальної політики України № 151\06\186-11 від 16.05.2011р., цивільно-правовий договір це договір, який укладається згідно цивільного законодавства, тобто законодавство про працю на такі відносини не поширюються - не ставиться відмітка до трудової книжки, не ведеться табель робочого часу, немає підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, є можливість долучати субпідрядників і та інше.

З наведеного суд зазначає, що у статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободу договору у цивільних відносинах. За приписами ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ст. 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

При цьому зміст ч. 1 ст. 844 ЦК України про те, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, прямо вказує на те, що складення кошторису не визначено законом в якості обов'язкової умови укладення договору підряду.

Отже, з наведених норм законодавства суд дійшов висновку про відсутність завищення позивачем вартості ремонтних робіт внаслідок завищення заробітної плати, встановленої трудовими договорами, оскільки відносини позивача з підрядниками мали не трудовий, а цивільно-правовий характер. Крім того, зазначений ДБН Д. 1.1-1-2000 містить технічні норми і не спростовує положень закону у відповідних відносинах.

Тому підлягають задоволенню також заявлені вимоги про скасування пункту 3 з підпунктами 3.1, 3.2 та 3.3 спірних вимог відповідача.

Водночас суд враховує, що позивачем не спростовані висновки ревізії про проведення витрат підзвітних сум без належного документального оформлення. В судовому засіданні представник позивача не спростувала факт відсутності наказу про відрядження ОСОБА_3 у м. Донецьк у травні 2012 р., яка отримала кошти на відрядження за авансовим звітом від 08.05.2012 р. (а.с.18). Тому суд погоджує доводи відповідача, що згідно п.1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення, а згідно п.2.1 Положення: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Отже, проведення підприємством витрат на відрядження працівника без розпорядження керівника є безпідставним, через що підпункт 3.7 спірних вимог скасуванню не підлягає, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому суд зазначає, що при вирішені справи, не виходячи за межі заявленого позову, у постанові суд застосував нумерацію частин оскаржених вимог відповідача, відповідно до предметного змісту заявленого позивачем позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню сума сплаченого судового збору (а.с.2), відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме, в сумі 877,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Житлово-комунального підприємства № 2 Приморського району до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа ККП «Керуюча компанія «Приморська», про часткове скасування вимог Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.02.2013 р. № 26-01-34/273 та від 14.03.2013 року № 26-01-34/395 - задовольнити частково.

Скасувати пункт 2 з підпунктом 2.1, пункт 3 з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.02.2013 р. № 26-01-34/273.

Скасувати пункт 2 з підпунктом 2.1, пункт 3 з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 14.03.2013 року № 26-01-34/395.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Керуючої компанії «Приморська» (код ЄДРПОУ 38349069) витрати зі сплати судового збору у розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 10 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 04 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.