Рішення № 34388396, 23.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

23.10.2013 справа № 927/1107/13

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»,

вул. Шейгусівська, 1А, с. Сергіївна, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Парма-ЛТД",

вул. Менделєєва, 5А, м. Чернігів, 14013;

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача: О.М.Майборода, представник за довіреністю б/н від 20.08.2013;

від відповідача: Т.В.Соколенко, представник за довіреністю б/н від 14.10.2013.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України судових засіданнях оголошувались перерви: з 14.10.2013 до 17.10.2013 та з 17.10.2013 до 23.10.2013.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Парма-ЛТД» про визнання недійним договору поставки нафтопродуктів №2509 від 25.09.2012.

У судовому засіданні 14.10.2013:

Представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийняті судом, залучені до матеріалів справи.

Представником позивача подано письмове клопотання б/н від 14.10.2013 про залучення до матеріалів справи: копії наказу №707к від 26.03.2013 /на підтвердження повноважень керівника/; довідки від 11.10.2013 №2183 щодо відсутності даного спору в провадженні суду або іншого органу та копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.10.2013 з описом речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігів від 10.09.2013 /на підтвердження неможливості подання інших витребуваних господарським судом документів/.

Представник відповідача для залучення до матеріалів справи подав відзив на позов №50 від 14.10.2013 /з додатками/, в якому, посилаючись на повне виконання сторонами своїх договірних обов'язків, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 17.10.2013:

Представник відповідача подав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи: Виписки з ЄДР про включення до Держреєстру ТОВ «Парма-ЛТД» станом на 17.10.2013; копій рахунків-фактур та податкових накладних на підтвердження поставки нафтопродуктів за договором поставки від 25.09.2012 та довідки від 17.10.2013 №51 про відсутність заборгованості позивача перед відповідачем.

До початку судового засідання 23.10.2013, представником позивача через канцелярію суду подано копії завірених банком платіжних доручень про перерахування відповідачу коштів за дизельне пальне на загальну суму 8 951 555,60грн.

У судовому засіданні 23.10.2013, представником відповідача, у зв`язку з допущенною у довідці №51 від 17.10.2013 опискою при зазначенні номеру спірного договору /№2505 замість №2509/, подано іншу довідку із зазначенням в ній вірного номера договору - 2509.

В усних поясненнях, наданих у судових засіданнях, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові підстави.

Представником відповідача позовні вимоги не визнано з зазначених у відзиві підстав.

Вивчивши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтями 626, 627 ЦК України визначено, зокрема, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, нормами ст.ст. 144, 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст.15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

З матеріалів даної справи вбачається, що між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки нафтопродуктів №2509 від 25.09.2012 (далі -Договір).

Відповідно до частини першої ст. 265 ГК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою ст. 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини першої ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За умовами спірного Договору від 25.09.2012 (розділи 1 та 2) сторонами узгоджено, що постачальник передає, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти (дизельне пальне, надалі - ДП), які далі іменуються як товар.

Найменування (асортимент) товару: ДП. Асортимент товару кожної окремої партії узгоджується сторонами при одержанні рахунку від постачальника на оплату замовленої партії товару.

Кількість товару визначається згідно суми передоплати та діючої ціни за одиницю та зазначається у накладних.

Ціна товару визначається на підставі дійсного для оплати рахунку, а при простроченні його оплати - діючими на дату оплати цінами постачальника.

Сума Договору визначається діючими цінами на товар та його попередньо оплаченою кількістю.

Ціна та кількість товару, визначені на умовах цього Договору та зазначені при відпуску нафтопродуктів у накладних, вважаються узгодженими сторонами та не потребують складання будь-яких додатків до Договору.

Ціна Договору складає загальну вартість товару, поставленого згідно відповідних рахунків.

Виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджено наявними у справі копіями:

- рахунків-фактур: №П-00000037 від 20.09.2012; №П-00000042 від 26.09.2012; №П-00000043 від 27.09.2012; №П-00000046 від 01.10.2012; №П-00000047 від 02.10.2012; №П-00000048 від 02.10.2012; №П-00000054 від 05.10.2012; №П-00000055 від 08.10.2012; №П-00000061 від 09.10.2012; №П-00000065 від 10.10.2012; №П-00000066 від 10.10.2012; №П-00000070 від 12.10.2012; №П-00000071 від 12.10.2012; №П-00000075 від 17.10.2012; №П-00000078 від 19.10.2012; №П-00000079 від 22.10.2012; №П-00000088 від 23.10.2012; №П-00000093 від 24.10.2012; №П-00000095 від 25.10.2012; №П-00000096 від 26.10.2012; №П-00000103 від 06.11.2012; №П-00000105 від 07.11.2012; №П-00000107 від 12.11.2012; №П-00000111 від 26.12.2012; №П-00000112 від 28.12.2012; №П-00000002 від 25.01.2013; №П-00000004 від 31.01.2013; №П-00000006 від 12.02.2013; №П-00000007 від 14.02.2013; №П-00000008 від 18.02.2013; №П-00000010 від 25.02.2013;

- видаткових накладних: №№ П-00000030 від 27.09.2012 на суму 264 352,50грн; П-00000031 від 28.09.2012 - на 264 352,50грн; П-00000032 від 02.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000034 від 03.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000037 від 05.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000039 від 06.10.2012 - на 365 211,00грн; П-00000044 від 09.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000045 від 10.10.2012 - на 235 224,90грн; П-00000050 від 12.10.2012 - на 357 259,50грн; П-00000052 від 13.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000053 від 14.10.2012 - на 365 211,00грн; П-00000055 від 16.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000060 від 19.10.2012 - на 355 818,00грн; П-00000062 від 20.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000065 від 24.10.2012 - на 264 352,50грн; П-00000068 від 25.10.2012 - на 372 363,80грн; П-00000070 від 27.10.2012 - на 267 195,00грн; П-00000071 від 27.10.2012 - на 380 311,80грн; П-00000078 від 03.11.2012 - на 380 311,80грн; П-00000077 від 03.11.2012 - на 270 037,50грн; П-00000085 від 09.11.2012 - на 270 037,50грн; П-00000089 від 27.11.2012 - на 380 311,80грн; П-00000090 від 28.11.2012 - на 270 037,50грн; П-00000092 від 27.12.2012 - на 264 352,50грн; П-00000001 від 04.01.2013 - на 264 352,50грн; П-00000002 від 28.01.2013 - на 188 232,00грн; П-00000003 від 05.02.2013 - на 264 352,50грн; П-00000005 від 14.02.2013 - на 264 352,50грн; П-00000006 від 18.02.2013 - на 264 352,50грн; П-00000007 від 21.02.2013 - на -264 352,50грн та П-00000009 від 26.02.2013 - на 264 352,50грн.

Всього на загальну суму 8 951 555,60грн.

Кожен рахунок-фактура та видаткова накладна містять відомості про найменування товару, кількість, ціну без ПДВ, ціну з ПДВ та суму за товар.

Відповідно до банківських виписок, позивачем проведено перерахування на рахунок відповідача 8 951 555,60грн з призначенням платежів - оплата за дизпаливо /згідно вищевказаних рахунків/. Копії знаходяться в матеріалах справи.

Копії податкових накладних на суму 8 951 555,60грн містять посилання на договір поставки №2509 від 25.09.2012 /знаходяться в матеріалах справи/.

Одночасно, в судових засіданнях судом досліджено оригінали: договору поставки нафтопродуктів №2509 від 25.09.2012; вказаних вище рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних /в яких погоджено вартість та кількість поставлених на виконання умов договору нафтопродуктів/ та досліджено копії платіжних доручень /засвідчених АТ «УкрСибБанк»/ щодо оплати позивачем отриманих за спірним договором товарів.

В усних поясненнях представники сторін підтвердили виконання своїх зобов'язань по договору поставки №2509 від 25.09.2012.

Отже, сторонами договору поставки №2509 від 25.09.2012 вчинено юридично значимі дії, спрямовані на виконання взятих на себе договірних зобов`язань, а саме, відповідачем поставлено товар, а позивачем повністю оплачено його вартість.

Наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами на підтвердження виконання спірних договірних відносин, виключають можливість визнання договору поставки №2509 від 25.09.2012 недійсним з підстав не зазначення в ньому найменування, кількості товару, конкретно визначеної його ціни, строків передачі товару та спростовують позицію позивача.

В свою чергу, такі обставини, як: ненадання відповідачем сертифікату (паспорту якості) продукції на передане дизельне пальне; не складення самим позивачем акту приймання нафтопродуктів; оформлення товарно-транспортних накладних на відвантаження нафтопродуктів з порушеннями правил їх заповнення (на які посилається позивач) - можуть розглядатися як неналежне виконання сторонами договірних зобов'язань, але не є підставами для визнання спірного Договору недійсним.

Одночасно, позивач просить визнати недійсним договір поставки №2509 від 25.09.2012 посилаючись на акт №439/22-36279482 від 31.05.2013 позапланової перевірки ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Парма-ЛТД» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013.

Як зазначає позивач у позові, з даного акту йому стало відомо, що у відповідача відсутні умови для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, перевезення, зберігання, відвантаження та реалізації товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності персоналу, транспортних засобів, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Для підтвердження господарських відносин між сторонами податкова інспекція направила на адресу відповідача лист з проханням надати пояснення та документальне підтвердження по взаємовідносинам з позивачем за період з 01.09.2012 по 31.02.2013, який повернувся з відміткою про відсутність за місцезнаходженням.

В свою чергу, позивачем не надано суду належних письмових доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, як і жодних усних пояснень з цього приводу представник позивача надати суду не зміг.

Представник відповідача, в усних поясненнях щодо вказаних вище обставин зазначив, що відповідач постійно знаходився і знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується наданою суду випискою з ЄДР станом на 17.10.2013, отримує поштову кореспонденцію, в тому числі і процесуальні документи суду, вчасно та в повному обсязі звітує перед податковими органами. Перевірок ТОВ «Парма-ЛТД» стосовно взаємовідносин з позивачем, у тому числі і по спірному договору, контролюючими органами не проводилось.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та частини четвертої п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим законодавець у ст. 203 ЦК України встановив загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, зокрема, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З зазначеними нормами кореспондується частина перша ст. 207 ГК України, за приписами якої судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Вивчивши зміст договору поставки №2509 від 25.09.2012, дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, господарський суд визнає безпідставною вимогу позивача про визнання недійсним договору поставки №2509 від 25.09.2012, оскільки в даному випадку при його укладенні сторонами узгоджено всі істотні умови /з дотриманням вимог Господарського та Цивільного кодексу України/ та пункти Договору, що підтверджується підписами керівників та печатками підприємств.

Одночасно, судом звертається увага позивача на те, що у разі не досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а не недійсним.

Згідно ст.ст. 32-34 та 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем не надано суду жодного належного доказу того, що відповідач порушив його права під час укладання/виконання договору поставки №2509 від 25.09.2012, як і щодо невідповідності укладеного сторонами Договору вимогам ст. 203 ЦК України та ст.207 ГК України, для визнання судом його недійсним.

Враховуючи викладені вище обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів №2509 від 25.09.2012 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Парма-ЛТД».

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 87 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2013

Суддя А.В.Романенко