Рішення № 34388212, 24.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 911/3512/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" до Фізичної особи-підприємця Бідненка Романа Михайловича про стягнення вартості неповернутого обладнання,

представники:

позивача : Сіленко А.О. (дов. б/н від 01.01.2013);

відповідача: Бідненка Р.М. (паспорт серії СМ 251209 від 21.03.2000).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" до Фізичної особи-підприємця Бідненка Романа Михайловича про стягнення вартості неповернутого обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в зв'язку з закінченням строку дії договору, відповідач без належних правових підстав користується орендованим майном, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача вартість неповернутого майна.

Ухвалою від 10.09.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.10.2013.

Ухвалою від 08.10.2013 розгляд справи було відкладено на 22.10.2013.

Представником позивача було подано заяву про зміну предмету позову. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом в їх кінцевій редакції, а саме вимоги про стягнення з відповідача 8300,00 грн вартості неповернутого обладнання, 4150,00 грн штрафу, 59368,87 грн штрафу за несвоєчасне повернення обладнання, що за своєю правовою природою є пенею в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, та передбачена п. 5.4. договору.

В судовому засіданні 22.10.2013 судом було оголошено перерву до 24.10.2013

В судовому засіданні 24.10.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

28.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Логістик» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Бідненко Романом Михайловичем (суборендар) було укладено договір № 02280611 суборенди обладнання (габаритні тентові конструкції, дерев'яні меблі, тентові намети та парасолі, барні холодильні вітрини, зовнішні та внутрішні світлові рекламні вивіски, обладнання для розливу пива). Відповідно до п. 1.1., 1.3., 1.4. договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування за плату обладнання, що є об'єктом суборенди за цим договором. Склад, перелік, найменування, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому у відповідності до п. 2.1. цього договору. Обладнання належить Публічному акціонерному товариству «САН ІнБев Україна» на праві власності. Власник надає згоду на передачу орендарем обладнання за цим договором.

Обладнання повинно бути передано орендарем та прийнято суборендарем після підписання сторонами цього договору. Факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Відповідно до актів прийому-передачі за період з 28.06.2011 по 20.03.2012 позивачем було передано відповідачу обладнання загальною заставною вартістю 143448,53 грн. Таким чином, судом було встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Судом було встановлено, що договір № 02280611 від 28.06.2013 за своєю правовою природою є договором піднайму, а відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач звертався до відповідача з повідомленням від 12.05.2013, яким довів до відома відповідача, що розриває договір суборенди № 02280611 від 28.06.2013 на підставі п. 9.3.5. договору, відтак з 22.05.2013 договір буде вважатися розірваним. В даному повідомленні позивач також вимагав повернути орендоване обладнання у строки передбачені договором. Докази надсилання повідомлення містяться в матеріалах справи. Відповідач проти даного факту не заперечував.

Відповідно до п. 9.4. про дострокове розірвання цього договору орендар повідомляє суборендаря письмовим повідомленням з зазначенням підстави дострокового розірвання за 10 календарних днів до дати розірвання.

Оскільки позивач виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розірвання договору, суд дійшов висновку, що останній є розірваним.

Враховуючи, що повідомлення було надіслано позивачем 28.05.2013 та отримано відповідачем 30.05.2013, суд дійшов висновку, що договір є розірваним з 10.06.2013.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 9.5. договору в разі припинення цього договору з підстав, передбачених п.п. 9.2, 9.3. цього договору, суборендар повинен передати орендодавцю обладнання у справному стані протягом 5 днів з моменту розірвання цього договору.

Відтак, у зв'язку з тим, що договір відповідно до норм чинного законодавства та умов договору було розірвано, у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно.

Відповідачем було лише частково повернуто орендоване обладнання, що підтверджується актами повернення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відтак, позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 5.3. договору, яким встановлено, що сторони домовились, що в разі неповернення обладнання в строк зазначений в 4.2. договору обладнання вважається втраченим. У випадку втрати або повернення орендареві пошкодженого обладнання, суборендар сплачує орендарю його заставну вартість, зазначену в акті прийому-передачі в повному обсязі та штраф в розмірі 50% заставної вартості обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, до надходження позовної заяви до суду, а також в період розгляду справи в суді, відповідачем було повністю повернено орендоване обладнання позивачу (копії актів повернення майна містяться в матеріалах справи).

Отже, у зв'язку з тим, що обладнання було повністю прийнято позивачем, у нього відпала правова підстава щодо нарахування штрафу відповідно до п. 5.3. договору.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки обладнання було повністю повернуто відповідачем та прийнято позивачем до прийняття судом рішення у справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення вартості неповернутого майна, а також штрафу за неповернуте обладнання на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4928,59 грн пені відповідно до уточненого розрахунку наданого останнім.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. договору за несвоєчасне повернення обладнання суборендар сплачує пеню в розмірі 1,5% заставної вартості обладнання за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, враховуючи положення ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір пені є більшим ніж заявлено позивачем. Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 4928,59 грн пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи, що позивачем подавалась заява про зміну предмету позову, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог суд вважає за необхідне повернути останньому суму переплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення вартості неповернутого майна, а також штрафу за неповернуте обладнання припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бідненка Романа Михайловича (код 3037222017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" (код ЄДРПОУ 36001805) 4928,59 грн пені, а також 1720,50 грн судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" (код ЄДРПОУ 36001805) з Державного бюджету України 2170,46 грн переплаченого судового збору.

5. Видати наказ.

Суддя Черногуз А.Ф.