Рішення № 34388201, 24.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 911/3444/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТОЙС",

04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД",

07400, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5

про стягнення 34 133,74 грн.

за участю представників:

позивача - Стамбурська І.О. (довіреність від 04.07.2013, № 466);

відповідача - Корчук І.І. (довіреність від 02.10.2013 № 651/03-УРБ-13).

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТОЙС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (далі - відповідач) про стягнення 34 133,74 грн., з яких: 31 507,12 грн. - основний борг, 442,96 грн. - 3% річних та 2 183,65 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20219 від 24.09.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 24.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21355 від 09.10.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 34 150,90 грн., з яких: 31 507,12 грн. - основний борг, 445,65 грн. - 3% річних та 2 198,13 грн. - пеня.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21625 від 14.10.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 15.10.2013 оголошувалась перерва на 22.10.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22016 від 21.10.2013) відповідачем подано контрозрахунок сум, що заявлені до стягнення, відповідно до якого вказані суми складають 32 242,97 грн., з яких: 29 507,12 грн. - основний борг, 510,49 грн. - 3% річних та 2 225,36 грн. - пеня.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21988 від 21.10.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 31 972,21 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяви підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 31 972,21 грн., з яких: 29 507,12 грн. - основний борг, 415,73 грн. - 3% річних та 2 049,36 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судовому засіданні 22.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; відповідачем розмір сум, що заявлені до стягнення не заперечено, зважаючи на контрозрахунок, що ним подано, в якому суми, що розраховані відповідачем, більше суми боргу, що заявлена позивачем, позов заперечений повністю з підстав того, що не настав строк оплати товару.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТОЙС" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 01.10.2012 № 452-ПС11/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору.

Усі розрахунки за договором здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунка покупця на рахунок постачальника. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 Договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, постачальник повинен виправити помилки протягом 7-ми днів з дати поставки. Оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, якщо постачальник належним чином виконав вимоги пункту 2.5. Договору (пункти 2.4., 2.5., 2.6. Договору).

Згідно з пунктом 3.8. Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеним у погодженому сторонами замовленні та специфікації.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії Договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на суму 44 056,13 грн., а відповідач вказаний товар отримав (Т. 1, а.с. № № 23-31). До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних. Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 12 549,01 грн., що підтверджується банківськими виписками, які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки (копія в матеріалах справи).

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків із зазначенням реквізитів Договору, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на 01.07.2013 складала 31 507,12 грн. (оригінал акту міститься в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 31 507,12 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарські операції за спірними видатковими накладними (Т. 1, а.с. № № 72-83).

Податкові накладні, що надані позивачем, складено ним у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даної податкової накладної) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюється вказані податкові накладні, що виписані позивачем, як докази того, що позивачем відображено господарські операції за спірними видатковими накладними, що оплачені відповідачем лише частково, у своїх податкових зобов'язаннях.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 31 972,21 грн., з яких: 29 507,12 грн. - основний борг, 415,73 грн. - 3% річних та 2 049,36 грн. - пеня, виходячи з якої і вирішується спір. Розрахунок вказаних вимог наведено в позовній заяві.

Розмір вартості неоплаченого товару за спірними поставками, що заявлено до стягнення, відповідає тому, що вказаний у контрозрахунку відповідача, крім того, факт здійснення вказаних поставок товару, відповідачем не заперечується. Суть заперечень відповідача полягає у тому, що не настав строк оплати товару.

Доводи відповідача про те, що ним не порушено термінів оплати товару за спірними накладними, у зв'язку з тим, що на певних видаткових накладних не зазначено реквізити Договору, у зв'язку з чим, строк оплати за такими накладними не настав та поставка товару за вказаними накладними здійснювалась поза межами Договору, не приймаються судом, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна є первинним документом, який використовується для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і розрахунків по них.

Згідно з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на те, що зазначення реквізитів Договору не є обов'язковим реквізитом первинного документу, яким є видаткова накладна, а також те, що оплата відповідачем здійснювалась із призначенням платежу „згідно договору поставки від 01.10.2012 № 452-ПС11/12" посилання відповідача на невідповідність видаткових накладних чинному законодавству та відсутність обов'язку відповідача з оплати товару за ними є необґрунтованими та не беруться до уваги судом.

До матеріалів справи також залучено копію ще одного договору поставки від 30.05.2008 № 1575, який підписаний сторонами та скріплений відбитками печаток товариств, оплату за яким, відповідач здійснював із призначенням платежу „згідно договору поставки від 30.05.2008 № 1575", що підтверджується банківськими довідками (Т.1, а.с. №№ 61-62). Вказане, дає можливість суду дійти висновку, що між сторонами укладався крім спірного Договору, ще договір поставки від 30.05.2008 № 1575, на які відповідач посилається при оплаті. Докази укладання між позивачем і відповідачем інших правочинів, як в письмовому, так і в усному порядку, у матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що поставки відбувалися поза межами Договору.

Водночас, матеріали справи не містять жодної претензії відповідача до позивача щодо належного оформлення документів, ненадання яких стало підставою для затримання оплати товару, відсутні докази відмови відповідача від партії товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання спірного товару про ненадання йому належно оформлених документів, а також вимог відповідача до позивача передати спірні документі із належним оформленням зі встановленням відповідного строку для їх передання, відсутність таких вимог підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем спірний товар отримано без зауважень та на момент винесення рішення частково оплачено.

Все викладене вище, за переконанням суду, спростовує твердження відповідача про ненадання йому належно оформлених документів, а, відтак, є безпідставними і доводи відповідача про ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за спірними видатковими накладними та у межах правовідносин за Договором підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, в якому зазначено реквізити саме спірного Договору, що підписаний головним бухгалтером відповідача та скріплений печаткою товариства.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 29 507,12 грн. боргу за товар, що поставлений згідно Договору, є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 049,36 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та встановив, що вказаний розрахунок є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня у розмірі 1,29 грн. і вказана позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 415,73 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 415,73 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29 507,12 грн. основного боргу, 415,73 грн. 3% річних та 2 048,07 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1,29 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТОЙС" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34761734) 29 507 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сім) грн. 12 коп. основної заборгованості, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 73 коп. 3% річних, 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 07 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 43 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук