Постанова № 34388028, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 921/422/13-г/10

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвська М.В.

розглянув апеляційну скаргу заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 25/2/1381 вих-13 від 05.07.2013р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013р.

у справі № 921/422/13-г/10

за позовом заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради «База спеціального медичного постачання»

до відповідача Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер»

про стягнення боргу в сумі 22841,09 грн. за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

за участю представників сторін:

прокурор - Покора К.В. (старший прокурор відділу, службове посвідчення №012188),

від позивача - Ткач О.Є.,

від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013р. у справі №921/422/13-г/10 (суддя Півторак М.Є.) відмовлено в позові заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України в особі комунальної установи Тернопільської обласної ради «База спеціального медичного постачання» (позивач, надалі - КУ ТОР «База спеціального медичного постачання») до комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний онкодиспансер» (відповідач, надалі - КУ ТОР «Тернопільський обласний онкодиспансер») про стягнення боргу в сумі 22841,09 грн. за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при передачі матеріальних цінностей між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки. Судом було встановлено факт передачі матеріальних цінностей відповідачу у період 1998-2000р.р. та відсутність оплати за них. Матеріальні цінності були зараховані відповідачем частково як гуманітарна допомога, а в іншій частині - були списані, у зв'язку зі спливом позовної давності. В судовому процесі відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності і таке було задоволено.

Дане рішення оскаржив прокурор, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов повністю. Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про правовий характер відносин між сторонами, які не були відносинами з поставки. Посилаючись на ч.6 ст.268 ЦК України, зазначає, що позовна давність щодо звернення до суду не сплинула. Також, відповідно до цієї ж норми, списання заборгованості з боку відповідача є безпідставним. Зважаючи на це, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, КУ ТОР «Тернопільський обласний онкодиспансер» подав до суду відзив на апеляційну скаргу від 23.08.2013р. №360/01, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач зазначив, що суд вірно встановив, що між сторонами існували відносини з поставки та правомірно застосував до них строк позовної давності.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу ухвал суду від 25.07.2013р., 03.09.2013р. за його адресою (а.с. 86, 113). Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою від 01.10.2013р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Обласна база спеціального медичного постачання управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА відповідно до наказу управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА від 26.11.1998р. №2 (а.с. 13), передала без попередньої оплати Тернопільському обласному онкодиспансеру матеріальні цінності мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі) по накладних №15/с від 12.06.1997р., №21/к від 29.07.1997р., №19/к від 18.07.1997р., №2 від 16.02.1998р., №10/с від 27.03.1997р., №20 від 11.06.1997р., №35/г від 01.10.1997р., №36/г від 01.10.1997р., №44 від 10.03.1998р., №12 від 23.06.1998р., №33 від 01.10.1998р., №37/к від 17.03.1999р., №15 від 19.03.1999р., №41 від 12.05.1999р., №66 від 03.08.1999р., №114/к від 04.11.1999р., №10/к від 15.04.2000р., №20 від 14.06.2000р., №26/к від 18.10.2000р. на загальну суму 22841,09 грн. (а.с. 9-30).

Вказані матеріальні цінності були прийняті відповідачем через своїх представників Костиник Б.О. та Гончарука А.О., які діяли на підставі довіреностей серії ВАИ №676075 від 11.06.1997р.; №676149 від 18.08.1997р.; серії ДАЕ №626966 від 20.02.1998р.; №627134 від 22.06.1998р.; №627273 від 01.10.1999р.; серії ДАР №602529 від 17.03.1999р.; №602531 від 18.03.1999р; №602602 від 11.05.1999р.; №602741 від 03.08.1999р.; серії ЯВД №168527 від 03.11.1999р.; серії ИАА №845387 від 05.04.2000р.; серії ЯГД №757824 від 17.10.2000р. (а.с. 32-44).

26.03.2013р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №40/б про сплату заборгованості за отримані медичні препарати та інші матеріальні цінності в сумі 22841 грн. (а.с. 8-12). Несплата відповідачем вартості медикаментів, переданих за вищевказаними накладними, стала підставою для звернення позивача із позовом у даній справі.

Судова колегія, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Відповідно до статуту КУ ТОР «База спеціального медичного постачання» є правонаступником обласної бази спеціального медичного постачання управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА (п.1.1). У безпосередній підпорядкованості бази перебувають медичні склади з довгострокового зберігання матеріальних цінностей 2-ої групи (п.1.7). Відповідно до п. 2 статуту, основною метою діяльності і завданнями бази спецмедпостачання є робота з мобілізаційним резервом (а.с. 45-53).

За статтею 83 ЦК УРСР (редакція від 18.07.1963 р.), чинній на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або громадян; у випадках, встановлених законодавством, і на інші вимоги.

На час прийняття відповідачем матеріальних цінностей державного резерву відносини держави із зберігачами державного резерву регулювались Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.05.1992 р. № 280-05 (далі - Положення).

Пунктом 49 Положення визначено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строки пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.

Указом Президента України «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України» від 14.11.1995р. № 1039/95 встановлено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання, у тому числі щодо створення та збереження мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів, матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.

Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно п.6 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Таким чином, комунальна установа Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» несе повну матеріальну відповідальність за зобов'язаннями перед Держкомрезервом незалежно від строків позовної давності, визначених цивільним законодавством.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 19.08.2008р. у справі за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Елегал" про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій, яка, в силу ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для застосування судами нижчих інстанцій.

Виходячи з вищенаведеного, місцевий господарський суд неправомірно застосував до спірних правовідносин позовну давність. З цих самих міркувань, суд першої інстанції помилково взяв до уваги твердження відповідача про списання заборгованості.

Акт звірки взаєморозрахунків від 01.08.2002р. між сторонами, на який покликаються суд і відповідач, не може вважатись первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який підтверджує, чи спростовує факт існування заборгованості. Разом з тим, такими документами виступають накладні про приймання-передачу матеріальних цінностей.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт передачі йому матеріальних цінностей, а також відсутність оплати за них.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, вимоги апеляційної скарги визнані судовою колегією підставними та такими, що підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції - таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

При скасуванні рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат в порядку ст.49 ГПК України.

Пунктом 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013р. у справі №921/422/13-г/10 скасувати.

Позов задоволити. Стягнути з комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» (46023, м.Тернопіль, вул.Купчинського, 8, ідентифікаційний код 02001274) на користь комунальної установи Тернопільської обласної ради «База спеціального медичного постачання» (46003, м.Тернопіль, вул.С.Крушельницької, 18/305, ідентифікаційний код 00182113) 22841,09 грн. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Стягнути з комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» (46023, м.Тернопіль, вул.Купчинського, 8, ідентифікаційний код 02001274) в доход державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача 38007620, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1720,50 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 860,25 грн. судового збору за апеляційний розгляд.

Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 25.10.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.