Постанова № 34388016, 22.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 914/2463/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Грицана Юрія Васильовича, м. Яворів б/н від 02.09.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2013р.

у справі № 914/2463/13

за позовом гаражно-будівельного кооперативу "ВЕРСТАТ-7", м. Київ

до відповідача фізичної особи - підприємця Грицана Юрія Васильовича, м. Яворів

про стягнення 20 800,00грн. та судових витрат на суму 2 059,04 грн.

за участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Рибій О.Я.-представник;

Права та обов'язки представнику відповідача відповідно до ст. ст..20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.2013р. у справі № 914/2463/13 (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ФО-П Грицана Ю.В., м.Яворів на користь Гаражно-будівельного кооперативу "Верстат-7", м.Київ 20 800,00грн. заборгованості за оренду нежитлового приміщення, 1 720,50 грн. судового збору; в решті позову - відмовлено.

ФО-П Грицаном Ю.В. подано апеляційну скаргу б/н від 02.09.2013р., в якій просить скасувати рішення суду та припинити провадження у справі, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, скаржник зазначає, що договір оренди на підставі якого у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, укладений між головою правління позивача в особі директора Чигира Г.Д. та фізичною особою Грицаном Ю.В., а не з фізичною особою -підприємцем Грицаном Ю.В., отже на думку скаржника даний спір не підвідомчий господарському суду та повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Також скаржник зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували необхідний обсяг цивільної дієздатності директора Чигиря Г.Д. необхідний для підписання договору оренди.

Окрім того, скаржник вважає, що у договорі оренди неповністю зазначені істотні умови щодо об»єкта оренди, оскільки в договорі не зазначено склад та вартість орендованого майна, а оренда плата зазначена без врахування індексації.

Гаражно-будівельний кооператив "ВЕРСТАТ-7" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, між Гаражно-будівельним кооперативом "Верстат-7" (орендодавцем) та ФО Грицаном Ю.В. (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №3 від 29.02.2012р., згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння об'єкт - дільницю мийки автомобілів за адресою вул. Дружківська, 14 на строк з 01.03.2012 року по 01.03.2013 року (а.с.8).

Згідно із п.1.3 договору метою оренди приміщення є надання послуг членам кооперативу та власникам інших автомобілів.

Відповідно до п.2.3 договору встановлено орендну плату в розмірі 2 400,00грн. в місяць, яка оплачується не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, за який проводиться оплата. Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі (п.п.2 п.3.2 договору).

Сторони погодили, що об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання договору (п.1.4 договору).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно встановлено, що про прийняття нежитлового приміщення відповідачем в користування свідчить фактичне користування приміщеннями, знаходження особистих речей відповідача в приміщенні, а також внесення ним орендної плати орендодавцю.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на виконання п.2.3 договору було сплачено орендну плату за користування приміщенням в 2012 році у розмірі 8 000,00грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (а.с.14).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості №1(54)/2013 від 05.02.2013р. та б/н від 26.04.2013р. (а.с.9,11), які залишено без відповіді та задоволення.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача по орендній платі становить 20 800 грн. за період з 01.03.2012р. по 01.03.2013р.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас у ст. 180 ГК визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписи чинного ЦК не відносять до обов'язкових істотних умов договору оренди нежитлового приміщення таку умову, як індексація орендної плати, на що помилково посилається в апеляційній скарзі відповідач.

За таких обставин при вирішенні спору господарський суд першої інстанції, встановивши факт досягнення згоди між сторонами договору оренди щодо всіх його істотних умов, а також його виконання сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про відповідність спірного договору вимогам закону, оскільки зазначені істотні умови в даному договорі є в наявності.

Також, не береться судовою колегією до уваги посилання скаржника на те, що договір оренди №3 від 29.02.2012р., укладений між головою правління позивача в особі директора Чигира Г.Д. та фізичною особою Грицаном Ю.В., а не з фізичною особою -підприємцем Грицаном Ю.В., а отже на думку скаржника даний спір не підвідомчий господарському суду з огляду на те, що як вбачається із самого договору оренди, останній укладено фізичною особою Грицаном Ю.В., який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію.

Окрім того, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується необхідний обсяг цивільної дієздатності голови правління Чигира Г.Д. на підписання вищезазначеного договору оренди, оскільки договір скріплено печаткою підприємства позивача, а також з виписки з протоколу №3 (56)/2013, засідання зборів членів правління ГСК-7, м.Київ від 04.03.2013р. (а.с.64) вбачається, що на момент підписання спірного договору оренди Чигир Ю.Д. був головою правління підприємства позивача.

Відповідно до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі.

Такий договір укладений строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Окрім того, відповідно до ст.794 ЦК України укладений договір не менше як на три роки підлягає державній реєстрації.

Згідно із ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися стосовно усіх істотних умов договору і це підтверджується письмовими доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" відповідні приписи частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягали і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2013) пов'язувався з державною реєстрацією; відповідні правочини не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

З огляду на викладене, посилання відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції на укладений між ним та позивачем договір оренди від 27 травня 2011 року строком на 10 років (а.с.39-44) не може судом розглядатися як діючий договір, оскільки цей договір є нікчемним в силу ч.1 ст.220 ЦК України, де передбачено що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

Не береться до уваги посилання скаржника на те, що він не міг користовуватися нежитловим приміщенням в зв'язку з відсутністю в ньому водопостачання, оскільки з моменту укладення договору і на момент розгляду справи в судах в нежитловому приміщенні знаходяться особисті речі відповідача і він користується приміщенням для зберігання цих речей. Договором оренди не передбачено обов'язок позивача-орендодавця забезпечити нежитлове приміщення водопостачанням і плати за водокористування не встановлено.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за розгляд даної справи, відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2013р. у справі № 914/2463/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.10.2013р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.