Рішення № 34387546, 21.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2013 року Справа № 913/2357/13

Провадження №17/913/2357/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

до Державного підприємства Виробничого об'єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ

про стягнення 52 645 грн. 72 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Костенко А.В., довіреність № 597 від 01.10.2012;

від відповідача - Ткаченко П.П., виконавчий директор, наказ № 48-к від 19.04.2013 ДП ВО "Луганський верстатобудівний завод".

У судовому засіданні 17.10.2013, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 21.10.2013 на 10 год. 40 хв.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію за період лютий - квітень 2011 року та червень 2011 року у сумі 48750,48 грн., 3% річних у сумі 3353,57 грн., інфляційні нарахування у сумі 541,67 грн., за договором на користування електричної енергії №2426/200 від 01.04.2002.

Відповідач 18.09.2013 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві, зокрема вказує, що заборгованість була списана у відповідності до процедури, встановленої Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забез печення їх стабільного розвитку».

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (позивач у справі), як Енергопостачальником, та Державним підприємством - Виробниче об'єднання «Луганський верстатобудівний завод» (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір №2426/200 від 01.04.2002 на користування електричної енергії (далі - Договір), за яким Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміна та на умовах, що передбачені цим Договором. (п. 1.1 Договору).

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків» до Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.09.2005, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за недораховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків та пені за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи с наступного дня після їх отримання.

У разі якщо з реквізиту «Призначення платежу», що міститься в платіжному дорученні (або іншому платіжному документі) Споживача на перерахування грошових коштів у рахунок оплати спожитої електричної енергії, неможливо визначити, за який розрахунковий період здійснюється оплата спожитої електричної енергії, Постачальник електричної енергії має право зарахувати всі перераховані Споживачем електричної енергії кошти у рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі якщо Споживач, перераховуючи грошові кошти, в платіжному дорученні (або іншому платіжному документі) в реквізиті «Призначення платежу» не вказав період, за який здійснюється оплата, але перерахував грошові кошти на суму більшу, чим спожив електроенергії у вказаному періоді, різниця між сумою оплати і вартістю фактично спожитої електроенергії зараховується в рахунок погашення заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення, а за відсутності заборгованості - в рахунок майбутніх платежів.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено електричну енергію відповідачу.

Однак, відповідачем умови Договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги, надані у період лютий - квітень 2011 року та червень 2011 року у сумі 48750,48 грн., яку відповідач не погасив у строк, зазначений у п. 9 Додатку «Порядок розрахунків» до Договорів, в редакції Додаткової угоди від 30.09.2005.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 3353,57 грн., інфляційних нарахувань у сумі 541,67 грн. за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідач позов не визнав, з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу у лютому - квітні 2011 року та червні 2011 року на сумі 48750,48 грн., (а.с.20-31), на виконання умов Договору (а.с.32-35), та виставлення рахунків на її оплату на суму 48750,48 грн. (а.с.20-31). Однак, зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

Відповідач проти суми боргу та його складових не заперечує, однак, зазначає, що вказаний борг було списано у відповідності до процедури, встановленої Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забез печення їх стабільного розвитку».

На підтвердження цього факту відповідач надає наступні докази:

- акт звірення розрахунків від 01.09.2012, за договором № 2426 від 01.04.2002, сформований Запорожцевою Н.М. 28.11.2012 та підписаний з боку позивача економістом ВРЮО ЛМЕМ Запорожцевою Н.М, та з боку відповідача - виконавчим директором Ткаченком П.П. (а.с.56-62).

- наказ Державного підприємства Виробничого об'єднання «Луганський верстатобудівний завод» від 02.11.2012 №46 про створення комісії зі списання кредиторської заборгованості підприємства (а.с.82-83). Згідно наказу членами комісії є Ткаченко П.П. - виконавчий директор, Кравцова Л.С. - головний бухгалтер, Бакланова Т.А. - зам. головного бухгалтера, Бондаренко О.Н. - юрист.

Судом також встановлено, що аналогічна комісія на підприємстві позивача була створена 17.06.2013 (наказ № 277/1 від 17.06.2013) у складі: го лови комісії - генерального директора Ткача В.І.; членів комісії: заступника генерального дирек тора - директора з питань забезпечення бізнесу Бінд В.Є., фінансового директора Найдюк B.C., директора по захисту активів Ружа Ю.М., комерційного директора Поліщук A.Л., головного бух галтера Ляхової Т.В., заступника комерційного директора по роботі зі споживачами юридичного сектору Кузьмінської С.О., заступника начальника відділу правового забезпечення Хомко Е.А. (а.с.68).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 був утворений Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, зокрема, Державне підприємство Виробниче об'єднання «Луганський верстатобудівний завод» .

30.10.2012 набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно - промислового комплексу - учасників державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» (далі - Закон), який визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно - промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» (далі - підприємства оборонно промислового комплексу).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону, на умовах, визначених цією статтею, підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно - промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову і енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 2 цього Закону визначено, що списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

З наведеного вбачається, що згідно ч. 2 ст. 2 Закону, списання заборгованості проводиться лише на підставі взаємно погоджених актів звірки учасників процедури списання. Вказана норма закону визначає, що датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач став учасником процедури списання тільки після створення відповідної комісії на підприємстві, згідно порядку, визначеного Законом, а саме 17.06.2013, тоді як відповідач зазначає, що заборгованість була списана у 2012 році актом від 01.09.2012.

Крім того, акт звірення розрахунків не містить в собі посилання про те, що він складний для списання зазначеної в ньому заборгованості, в порядку, встановленому саме Законом, а навпаки містить відомості щодо заборгованості відповідача перед позивачем за договором про постачання електричної енергії №2426 від 01.04.2002, тобто вказаний акт неможливо ідентифікувати як акт, складений в порядку, встановленому ч.2 ст.2 Закону.

Отже, відповідачем суду не доведено, що для списання заборгованості позивачем, як учасником процедури списання, утворено комісію з питань списання заборгованості саме на дату списання такої заборгованості відповідачем (позивач заперечує щодо створення такої комісії у 2012 році, чого відповідач не спростував); не доведено наявності взаємно погодженого акту звіряння учасників процедури списання.

Як слід, дата підписання взаємно погодженого акту звіряння учасниками процедури списання, яка може бути визначена як дата списання заборгованості, не підтверджена, як і сам факт списання заборгованості, із врахуванням вищевказаного.

Таким чином, відповідачем не доведено суду додержання в даному випадку порядку списання спірної заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»

За таких обставин, відсутні підстави вважати спірну заборгованість списаною.

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у сумі 48750,48 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Позивач також просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 541,67 грн. та 3% річних у сумі 3353,57 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 541,67 грн. та 3% річних у сумі 3353,57 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 48750,48 грн., 3% річних у розмірі 3353,57 грн., інфляційні нарахування у сумі 541,67 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Виробничого об'єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ, вул. Поштова, б. 1, ідентифікаційний код 14311005, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

- борг за активну електроенергію у сумі 48750,48 на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260343359060 у філії ЛОУ АТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

- 3% річних у розмірі 3353,57 грн., інфляційні нарахування у сумі 541,67 грн. та витрати по сплаті 1720,50 грн. на поточний рахунок №2600218961 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 28.10.2013.

Суддя О.С. Фонова