Рішення № 34387514, 22.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/3245/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м.Вишгород

про стягнення 22499,63 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Басій К.С.

Від відповідача: Боклан А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач ) про стягнення 22499,63 грн.

Провадження у справі №911/3245/13 порушено відповідно до ухвали суду від 22.08.2013 року та призначено справу до розгляду на 08.10.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.10.2013 року подав відзив на позовну заяву в якому частково визнає позовні вимоги, а саме на суму 20592,08 грн. Розгляд справи відкладався до 22.10.2013 року.

В судовому засіданні 22.10.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач у відзиві визнав суму основного боргу, частково заперечував проти стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА» (відповідач) 21.05.2012 року укладено Договір суборенди приміщення № 1 (далі - Договір суборенди), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати відповідачу у тимчасове платне користування (суборенду) приміщення, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності - з метою розміщення представництва страхової компанії. Адреса приміщення, яке передається в оренду: 20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Енгельса, 142.

Відповідно до п. 2.1. Договору суборенди, приміщення передається орендарем і приймається суборендарем в суборенду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендарем.

Пунктом 2.2. Договору суборенди передбачено, що орендна плата підлягає сплаті до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 55,00 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 1787,50 грн., в т. ч. ПДВ - 297,92 грн. за перший місяць суборенди та починає нараховуватись з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

Акт здачі-приймання приміщення підписано сторонами 21.05.2012 року, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв згідно Договору суборенди № 1 від 21.05.2012 року у користування приміщення, що знаходиться за адресою: 20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Енгельса, буд. 142, має загальну площу 32,5 кв.м., розташоване на 1 поверсі.

Однак, відповідач в порушення умов Договору суборенди свої зобов'язання зі сплати орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість по орендній платі за Договором суборенди в сумі 20 592,08 грн., що відповідачем визнано у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору суборенди, позивачем просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1907,55 грн.

Пунктом 6.3. Договору суборенди передбачено, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати Суборендар сплачує Орендареві пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідач у відзиві заперечував проти стягнення пені, оскільки наданий позивачем розрахунок пені складений без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня частково заявлена поза межами річного строку позовної давності для стягнення пені.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік

Згідно п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, позивач заявив клопотання (у відзиві) про застосування спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення пеня нарахована починаючи з 06.06.2012 року, в той час, як позов подано до суду 13.08.2013 року (згідно штампу на конверті), таким чином, з врахування строків спеціальної позовної давності задоволенню підлягає пені за період нарахування, починаючи з 14.08.2012 року.

Крім того, оскільки позивачем в розрахунку пені не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, задоволенню підлягає пеня, нарахована з 14.08.2012 року по кожному періоду за 183 дні прострочення в межах наведеного в позові періоду до 19.07.2013 року.

У зв'язку з викладеним, судом здійснено правильний розрахунок пені за яким, пеня нарахована з 06.06.2012 року по 13.08.2012 року(включно) не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку спеціальної позовної давності. На заборгованість за липень 2012 року в сумі 1776,78 грн. за наведений в позові період прострочення з 06.08.2012 року з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня підлягає нарахуванню з 06.08.2012 року по 06.02.2013 року і з врахуванням строку давності підлягає задоволенню за період з 14.08.2012 року відповідно по 06.02.2013 року, що складає 127,48 грн.

Також, перерахуванню підлягає пеня на заборгованість за серпень 2012 року по грудень 2012 року протягом 183 днів з моменту порушення зобов'язання по кожному періоду, тобто на заборгованість за серпень пеня нараховується за період з 06.09.2012 року по 06.03.2013 року, що складає 133,04 грн.; на заборгованість за вересень пеня нараховується за період з 06.10.2012 року по 06.04.2013 року, що складає 132,64 грн.; на заборгованість за жовтень пеня нараховується за період з 06.11.2012 року по 06.05.2013 року, що складає 132,77 грн.; на заборгованість за листопад пеня нараховується за період з 06.12.2012 року по 06.06.2013 року, що складає 132,77 грн.; на заборгованість за грудень пеня нараховується за період з 06.01.2013 року по 06.07.2013 року, що складає 132,64 грн.

По решті періодів прострочки за січень частково травень 2013 року пеня нарахована за періоди, що не перевищують визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України термін.

Таким чином, за розрахунком суду задоволенню підлягає пеня в сумі 1146,56 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 20592,08 грн. основного боргу та 1146,56 грн. пені.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1662,30 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (02100, м. Київ, вул. Дубового, 18, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 20592,08 грн. основного боргу, 1146,56 грн. пені та 1662,30 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.