Рішення № 34387352, 23.10.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2013 Справа № 905/5759/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомДержавного підприємства "Вугілля України" до Державного підприємства "Шахтарськантрацит"простягнення 19 668,24 грн. за участю представників:

від позивачаСірий А.М. - представник за довіреністю від відповідачаЛапик О.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" про стягнення збитків у розмірі 19 668,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 17-11/1-ЕН від 19.04.2011 обов'язок здійснювати завантаження вугілля у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею, покладено саме на відповідача. Однак, відповідачем було невірно зазначено масу вантажу у перевізних документах, а також здійснено завантаження вагонів понад вантажопідйомність, внаслідок чого позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 5011-37/5599-2012. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 19 668,24 грн., які складаються з плати за користування вагонами, плати за маневрові роботи, збору за зберігання вантажу, плати за зважування, плати за повідомлення вантажовласника, заповнення документів, плати за бланки на загальну суму 9 794,64 грн., а також провізної плати у розмірі 9 873,60 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що господарським судом міста Києва під час розгляду справи №5011-37/5599-2012 не вирішувалося питання неналежного виконання зобов'язання ДП "Шахтарськантрацит" за договором № 17-11/1-ЕН від 19.04.2011, не встановлювався факт вини ДП "Шахтарськантрацит" у завданні збитків. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів вини відповідача в понесенні збитків позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

19.04.2011 між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Шахтарськантрацит" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 17-11/1-ЕН (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.5 Договору постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до п. 7.5 Договору покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до Договору.

Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (п. 4.3 Договору).

29.04.2011 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/2.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Вугілля України" та ПАТ "Центренерго" підписано додаток № 06/11-Т до договору поставки вугілля № 111/2, яким сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти в червні 2011 року вугілля на умовах вказаного додатку, у тому числі вугілля марки "АШ збаг" від вугледобувного підприємства - ДП "Шахтарськантрацит", вантажоотримувачем якого є Трипільська ТЕС.

В свою чергу, 29.04.2011 між ДП "Вугілля України" та ДП "Шахтарськантрацит" підписано додаток № 05/11-3 до договору № 17-11/1-ЕН від 19.04.2011, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.05.2011 по 31.05.2011 включно, а покупець (позивач) прийняти в травні-червні 2011 року вугілля марки "АШ збаг", вантажоотримувачем якого є Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго".

Судом встановлено, що у червні 2011 року відповідачем на адресу вантажоотримувача - Трипілської ТЕС ПАТ "Центренерго" здійснено поставку вугілля згідно накладних №№ 52249851, 52188380 (вагони №№ 61818944, 60912029, 67868810, 60324860).

При перевірці маси вантажу вищезазначених вагонів на проміжній залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" було здійснено зважування на тензометричних вагах вагонів та виявлено нерівномірне їх завантаження та перевантаження понад вантажопідйомність, про що було складено акти загальної форми № 1031 від 09.06.2011, № 1139 від 11.06.2011.

З вищевказаних актів вбачається, що вагони №№ 61818944, 60912029, 67868810, 60324860 були затримані на шляхах станції "Нижньодніпровський вузол" у зв'язку з виявленим перевантаженням. Зазначена несправність була усунена, перевантажено понаднормовий вантаж з вагонів №№61818944, 60912029 до вагону № 67022327, з вагонів №№67868810, 60324860 до вагону №67865071, нараховано вантажоодержувачу платежі за вказану операцію (додаткові послуги).

Крім того, завантаження вантажу у вагонах №№ 67868810, 60324860, 61818944, 60912029 понад вантажопідйомність вагонів підтверджується відповідно комерційними актами АА №040170/246/164 від 04.06.2011, АА №040169/245/163 від 04.06.2011, АА№040183/257/174 від 07.06.2011, АА №040184/258/175 від 07.06.2011.

Відповідно до п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 № 644, остаточні розрахунки між залізницею та одержувачем за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Перевізником з вантажоотримувача - ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС було стягнуто кошти у розмірі 9 794,64 грн. (з урахуванням ПДВ) за надання додаткових послуг з усунення перевантаження вагонів №№ 67868810, 60324860, що підтверджується накопичувальною карткою № 17060935 та переліком ТехПД № 1706 від 17.06.2011, а також стягнуто провізну плату за перевезення за досилочними накладними №№45930021, 45827995 вагонів №№ 67022327, 67865071, в які було перевантажено надлишок вантажу у загальному розмірі 9 873,60 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується переліками ТехПД № 1906 від 19.06.2011 та № 1606 від 16.06.2011.

Згідно з п. 3.1.2 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, постачальник (відповідач) зобов'язаний здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Відповідно до п. 5.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, що видаються відповідно до Статуту.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов. Вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона.

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актами загальної форми, які складають залізничні станції (п. 129 Статуту залізниць України).

Згідно з ч. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаній у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 19 668,24 грн., завданих поставкою відповідачем вугілля з перевищенням вантажопідйомності вагонів. Вказана сума сплачена позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 5011-37/5599-2012 і складається з витрат на усунення надмірного завантаження вагонів №№ 67868810, 60324860, а також провізної плати за перевезення за досилочними накладними №№45930021, 45827995 вагонів №№67022327, 67865071, в які було перевантажено надлишок вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2011 у справі № 5011-37/5599-2012 з ДП "Вугілля України" на користь ПАТ "Центренерго" стягнуто 29 518,08 грн. збитків. При цьому, під час розгляду справи № 5011-37/5599-2012 господарським судом міста Києва встановлено, що внаслідок навантаження вугілля понад вантажопідйомність вугілля, зокрема, у вагонах №№ 67868810, 60324860, 61818944, 60912029 Публічному акціонерному товариству "Центренерго" були завдані збитки на загальну суму 29 518,08 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2011 у справі № 5011-37/5599-2012 підтверджується заявою №1303/06 від 02.07.2012 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у розмірі 31 127,58 грн. (сума збитків стягнута рішенням у справі №5011-37/5599-2012 та судові витрати) між ДП "Вугілля України" та ПАТ "Центренерго", яка була направлена на адресу ПАТ "Центренерго" 27.07.2012 (опис вкладення у лист та фіскальний чек поштової установи містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 2632 від 10.11.2011 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 19 668,24 грн., що були завдані поставкою вугільної продукції з надлишком вантажу у вагонах, яка була отримана відповідачем 22.11.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи не містять підтвердження надання відповідачем відповіді на вказану претензію. Сума збитків станом на час розгляду даної справи відповідачем не відшкодована.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У результаті дослідження умов договору від 19.04.2011 № 17-11/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Шахтарськантрацит", додатку до нього № 05/11-3 від 29.04.2011, договору від 29.04.2011 № 111/2 поставки вугілля, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" та ДП "Вугілля України", додатку до нього № 06/11-Т від 31.05.2011, суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничних накладних № 52249851, 52188380 у вагонах №№67868810, 60324860, 61818944, 60912029.

Крім того, в накладних №№ 52249851, 52188380 містяться відмітки про те, що вугілля поставляється згідно договору № 17-11/1-ЕН від 19.04.2011, а вантажоотримувачем є Трипільська ТЕС ПАТ "Центренерго" згідно договору № 111/2 від 29.04.2011.

Матеріалами справи підтверджений факт поставки вугільної продукції з порушенням правил завантаження.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Фактична маса вантажу не відповідала даним, зазначеним у залізничній накладній. Поставлене вугілля було завантажено з перевищенням вантажопідйомності вагонів, що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-37/5599-2012; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді відшкодування ПАТ "Центрнерго" вартості послуг з усунення завантаження вугілля понад вантажопідйомність, а також провізної плати за перевезення за досилочними накладними №№45930021, 45827995 вагонів №№67022327, 67865071, в які було перевантажено надлишок вантажу.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, недотримання правил перевезення щодо завантаження вагонів, позивач був змушений сплатити ПАТ "Центренерго" 29 518,08 грн. збитків, стягнутих рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 5011-37/5599-2012, з яких збитки у розмірі 19 668,24 грн. заявлено позивачем до стягнення у рамках даної справи.

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив завантаження вагонів вугіллям з урахуванням вантажопідйомності вагонів та у відповідності до відомостей, зазначених у перевізних документах відповідно до умов Договору, Правил приймання вантажів до перевезення та Статуту залізниць України.

Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, яке було завантажено з порушеннями, ДП "Вугілля України" зазнало збитків на суму 19 668,24 грн., сплачених позивачем на користь ПАТ "Центренерго" за рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-37/5599-2012, з яких 9 794,64 грн. сплачено за послуги з усунення завантаження вагонів з перевищенням вантажопідйомності та 9 873,60 грн. сплачено за перевезення вугілля за досилочними накладними №№ 45827995, 45930021 від станції "Нижньодніпровський вузол" до вантажоотримувача (Трипільська ТЕС).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи № 5011-37/5599-2012 ДП "Шахтраськантрацит" було залучено судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. З рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2012 не вбачається, що ДП "Шахтраськантрацит" було спростовано факт завантаження вугілля понад вантажопідйомність вагонів, а також факт невірного зазначення маси вантажу у перевізних документах.

Усупереч вищевказаним нормам, відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих Державному підприємству "Вугілля України" збитків.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги "Вугілля України" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Державного підприємства "Шахтарськантрацит" (86211, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, ідентифікаційний код 32299510) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) суму збитків у розмірі 19 668 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 28.10.2013

Суддя М.В. Сажнева