Ухвала суду № 34387138, 24.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4032/13

Справа № 2036/5127/2012 Головуючий 1 інстанції Оболєнська С.А.

Категорія: поділ майна Доповідач: Овсяннікова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції про поділ спільного майна , придбаного в шлюбі,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції про поділ спільного майна , придбаного в шлюбі.

В обґрунтування позову вказала, що вона та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1983 року по 2006 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого подружжям за спільні сумісні кошти було придбано нерухоме майно.

Після смерті ОСОБА_6 прийняли спадщину відповідачі по справі: ОСОБА_3 - дружина померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - донька померлого ОСОБА_6

ОСОБА_3 користується усім майном, яке належало ОСОБА_6 за життя та чинить перешкоди у користуванні належною їй часткою майна.

Зазначає, що про порушення свого права власності на спільно набуте майно вона дізналася в червні 2012 року, коли ОСОБА_3 вчинила дії, що свідчать про її бажання укласти правочини, які пов'язані з відчуженням вказаного майна.

Після уточнення позовної заяви просила розділити майно, придбане за їх спільні сумісні кошти під час перебування у шлюбі, а саме: 7:20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_2, приміщення заготівельного пункту №2,3,4, загальною площею 63 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. та визнати за нею право власності на 7:40 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4; 1:2 частину гаражу АДРЕСА_5; 1:2 частину приміщень заготівельного пункту №2, 3, 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала повністю та не заперечувала проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності в порядку статті 267 ЦК України.

Представник третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проти задоволення позовних вимог заперечував в частині приміщень заготівельного пункту №2, 3, 4, загальною площею 95,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, оскільки даний об'єкт з 2007 року знаходиться в іпотеці у Банку.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що строк позовної давності нею не пропущено.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що нею пропущено строк позовної давності для захисту своїх майнових прав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 - позивачка по справі та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 серпня 1983 року.

Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідачка по справі.

За час шлюбу подружжям було придбано : 7:20 частин житлового будинку № АДРЕСА_1 згідно договору купівлі - продажу від 26 грудня 2001 року;

гараж № 9 по вулиці Гагаріна,15 «а» в місті Чугуєві згідно свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Чугуївської міської ради від 03 серпня 1999 року;

приміщення заготівельного пункту за адресою АДРЕСА_3 згідно договору купівлі - продажу від 28 лютого 1997 року.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 вересня 2002 року шлюб між подружжям розірвано, в якому зазначено, що майнового спору сторони не мають.

Свідоцтво про розірвання шлюбу в органах РАЦС отримано 24 травня 2006 року.

17 січня 2009 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 - відповідачкою по справі, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

З заявами про прийняття спадщини звернулися відповідачки по справі - дружина та донька.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 29 КпроШС України (у ред. 1969 року) для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Згідно вимог ст. 20, ч.2 ст. 72 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 256, 257, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з позовом про визначення своєї частки у спільному майні подружжя (про поділ майна) звернулася до суду 22 жовтня 2012 року, тобто, через 10 років після ухвалення рішення про розірвання шлюбу та через 6 років після отримання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відмовляючи ОСОБА_1 у визнанні за нею права власності на майно суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що строк звернення до суду нею пропущено.

Посилання ОСОБА_1, що її право на майно порушено тільки у 2012 році , тобто, тоді, коли було закінчено розгляд судових справ особисто між відповідачками і вона змогла визначитися з належним відповідачем та було знято арешт з майна, накладеного при розгляді тих справ - судовою колегією не приймається, оскільки ці обставини не свідчать про початок порушення прав ОСОБА_1 щодо розпорядження цим майном.

Все майно було зареєстровано за померлим ОСОБА_6

Після розірвання шлюбу він вже розпоряджався цим майном на свій розсуд: 20 грудня 2006 року йому було надано дозвіл на реконструкцію приміщень заготівельного пункту, а 17 серпня 2007 року це майно вже передано ним в іпотеку Банку.

Про наявність прав інших осіб щодо цього майна ним не заявлялося; думка ОСОБА_1 при укладенні договору іпотеки не з'ясовувалася.

Гаражем фактично користувався ОСОБА_6, зберігаючи там свою машину.

Житловим будинком № АДРЕСА_1 позивачка також не користувалася, оскільки, як вона вказує, він був непридатний для проживання.

Оскільки спірне майно зареєстровано на ім'я ОСОБА_6, то , відповідно, це могло дозволити йому розпоряджатися цим майном на власний розсуд у будь - який час і без повідомлення про це колишньої дружини, яка після розірвання шлюбу протягом значного часу юридично не визначила своє право на це майно, якщо вона на нього претендувала , тому за таких обставин вважати, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 довідалася тільки у 2012 році - не можна.

При цьому, як зазначив представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, спору щодо майна у її чоловіка та позивачки не було, оскільки при розірванні шлюбу чоловік значну кількість іншого майна залишив позивачці.

Невирішення майнових питань колишнього подружжя при наявності претензій на нього з боку одного з них не може бути безмежним.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: