Рішення № 3438517, 16.10.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.08 Справа № 22/133/08

Скиданова Ю.О.

за позовом ТОВ “Олеум”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 192, кв. 153)

до відповідача ВАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329, (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 66)

про стягнення суми 9 189, 36 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Тихонова В.Я. довіреність № 18/02 від 18.02.2008 р.

від відповідача: не прибув

Заявлені позовні вимоги про стягнення 9189,36 грн. які складаються з: 8000,00 грн. - основного боргу, 712,10 грн. - збитків від інфляції, 62,30 грн. - 3% річних, 414,96 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 р. порушено провадження у справі № 22/133/08, судове засідання призначено на 21.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2008 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено процесуальний строк розгляду спору, судове засідання відкладено до 16.10.2008р.

У судовому засіданні 16.10.2008р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2008р. не прибув.

15.10.2008р. на адресу господарського суду від представника відповідача надійшла заява, якою просить суд, у зв’язку з повним визнанням позовних вимог ТОВ “Олеум” про стягнення 9189,36 грн. які складаються з: 8000,00 грн. - основного боргу, 712,10 грн. - збитків від інфляції, 62,30 грн. - 3% річних, 414,96 грн. –пені, розглянути справу за його відсутністю.

Суд вирішив розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. - основного боргу, 712,10 грн. - збитків від інфляції, 62,30 грн. - 3% річних, 414,96 грн. - пені.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 02 січня 2007 року між ТОВ “Олеум” (надалі позивач) та ВАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329 (надалі - відповідач) був укладений договір № 02 (надалі Договір).

Згідно п.п. 1.1 Договору позивач зобов'язався продати , а відповідач зобов’язався сплатити та прийняти дизельне пальне та бензин (далі товар) на умовах, встановлених Договором.

п. 1.2 передбачено, що повне найменування товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, загальна вартість та інші необхідні параметри визначаються товарними накладними.

Відповідно до п. 3.2 розрахунок за кожну партію товару здійснюється відповідачем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, або іншим шляхом, який не суперечить законодавству у формі 100% оплати вартості товару не пізніше 5 банківських днів з моменту відвантаження товару відповідачу.

Так, за видатковими накладними (копії в матеріалах справи) відповідачу було поставлено товар - дизельне пальне на загальну суму 520202,31гнр.

Товар отримувався представником відповідача на підставі довіреностей (копії в матеріалах справи).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем заборгованість була погашена частково в сумі 512202,31грн., що підтверджується матеріалами справи.

Часткова сплата товару підтверджує факт отримання цього товару.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт отримання товару позивачем доведений зібраними в матеріалах справи документами.

В матеріалах справи міститься оригінал акту звірки взаємних розрахунків, станом на 20.08.2008р., підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість за Договором на суму 8000,00грн.

Крім того, відповідач визнав суму заборгованості 8000,00грн., про що надав суду відповідну заяву.

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 8000,00грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 8000,00гнр. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 414,96грн. пені за період часу з 10.02.2008р. по 14.05.2008р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

П. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.1. Договору, який передбачає, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за товар відповідач зобов’язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість по пені за період з 10.02.2008р. по 14.05.2008р. складає 414,96грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обгрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 10.02.2008р. по 13.05.2008р. 62,30грн. та витрат від інфляції в сумі 712,10грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити

2.Стягнути з ВАТ Запорізьке автотранспортне підприємство 12329, (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 66, р/р 26006416604 в АБ “Металург” м. Запоріжжя, МФО 313582, ІПН 031141608245, св-во 11045436, код ЄДРПОУ 03114164) на користь ТОВ “Олеум”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 192, кв. 153, р/р 26000976712399 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, ІПН 319111508257, св-во № 11500624, код ЄДРПОУ 31911155) суму заборгованості за договором 8000(вісім тисяч)грн. 00 коп.; 414(чотириста чотирнадцять)грн. 96 коп. пені; 62(шістдесят дві)грн. 30 коп. 3% річних; 712(сімсот дванадцять)грн. 10коп.; збитків від інфляції; 102(сто дві)грн. 00коп. державного мита; 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.10.2008р.

Суддя Ю.О. Скиданова