Постанова № 3438196, 04.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.2009

Справа №2-27/4114-2008А

За позовом – Алупкинського центрального військового клінічного санаторія МОУ військова частина А 1427, м.Алупка, вул. Амет-Хана-Султана, буд. 31

до відповідача - ДПІ у м.Ялта АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва, 16

Третя особа - Міністерство оборони України (пр-т Повітрянофлотський, 6 м. Київ),

Про скасування рішень та податкових рішень

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Від третьої особи - не з’явився.

Сутність спору:

Алупкинський центральний військовий клінічний санаторій МОУ звернувся до Господарського суду АРК до відповідача – ДПІ у м.Ялта АР Крим з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Ялта: від 16.01.2008 р. №0000071701/0 про визначення податкового забовязання по податку з власників транспортних засобів у розмірі 107430,29 грн., з якого 71552,50 грн. по основному платежу і 35877,79 грн. по штрафним санкціям; від 21.02.2008 р. №0000071701/1 про визначення податкового забовязання по податку з власників транспортних засобів у розмірі 107430,29 грн., з якого 71552,50 грн. по основному платежу і 35877,79 грн. по штрафним санкціям; від 16.01.2008 р. №0000012200 про застосування фінансових санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті на суму 65102,02 грн.; від 21.02.2008 р. №0000012200/1 про застосування фінансових санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті на суму 65102,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не є суб’єктом сплати податку з власників транспортних засобів, оскільки транспортні засоби санаторія не є власними транспортними засобами військової частини, а закріплені за позивачем на праві оперативного управління, оскільки відповідно до листа вих.. №22/5-450 від 17.12.2007 р. логістики Командування Військово – Морських Сил України Міністерства оборони України вказана автомобільна техніка є власністю Міністерства оборони України. Також вказав, що неправомірність застосування у відношенні нього штрафних санкцій за порушення Закону України «Про порядок розрахунків в іноземної валюті» вже доведено постановою ГС АР Крим від 01.02.2008 р. по справі №2-23/16399-2007А.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та, зокрема, вказав, що позивачем по справі було допущено порушення вимог ст.. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті», що підтверджується актом перевірки. Посилання позивача на постанову ГС АР Крим від 01.02.2008 р. по справі №2-23/16399-2007А відповідач вважає неправомірним, оскільки вказане судове рішення оскаржене в апеляційному порядку, а, таким чином, не вступило в законну силу. Також вказав, що пільги по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів визначені в ст.. 4 Закону України «Про систему оподаткування», серед звільнених від сплати вказаного податку військових частин не значиться.

Резолюцією Голови Господарського суду АРК М.І. Луцяк від 22.07.2008 р. залучено до розгляду справи №2-24/4114-2008А замість судді ГС АРК Колосової Г.Г. суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/4114 - 2008А.

Ухвалою від 23.07.2008 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

Суд розглянувши матерали справи вирішив за необхідне залучити до участі у справі у якості третьої особи – Міністерство оборони України (пр-т Повітрянофлотський, 6 м. Київ), так як, за думкою позивача, транспортні засоби, які знаходяться у його оперативному управлінні, є власністю Міністерства оборони України, і таким чином позивач не є платником податку з власників транспорних засобів та інших самохідних машин та механізмів. Про вказане було винесено ухвалу від 23.07.2008 р.

Позивач надав 11.11.2008 р. уточнення позовних вимог та просить суд скасувати незаконно складені ДПІ у м. Ялта податкові повідомлення – рішення від 16.01.2008р. № 0000071701/0, на суму податкових зобов’язань 107430,29 грн., по основному платежу на суму 71552,50 грн, по штрафним санкціям на суму 35877,79 грн., за порушення Закону України « Про податок з власників транспортних засобів та інших самохіних машин та механізмів»; скасувати незаконно складене ДПІ у м. Ялта рішення про накладення штрафних санкцій від 16.01.2008р. № 0000012200 на суму 65102,02 грн., за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; скасувати незаконно складені ДПІ у м. Ялта податкові повідомлення- рішення від 21.02.08р. № 0000071701/1 на суму по платежу 103375,64 грн., по основному платежу на суму 71552,50 грн., податкового зобов’язання на суму 107430,29 грн., по штрафним санкціям 35877,79 грн., за порушення Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохіних машин та механізмів»; скасувати незаконно складене ДПІ у м. Ялта рішення про накладення штрафних санкцій від 21.02.2008р. № 000012200/1 на суму 65102,02 грн., за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Третя особа у поясненнях по справі від 20.11.2008 р. повідомила про те, що відповідно до ст.. 14 Закону України «Про збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати всіх видів податків відповідно до законів України з питань оподаткування. Таким чином, вважає стягнення з позивача податку з власників транспортних засобів неправомірним. Також вказав, що відповідачем при прийнятті спірних повідомлень – рішень було неправомірно прийнято до уваги акт виконаних робіт з нерезидентом, яким не підписаний сторонами. Оскільки даний акт не підписаний сторонами, його не можна брати за основу при обчисленні строку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач надав уточнення позовних вимог та просить суд визнати незаконними дії ДПІ м. Ялта в АРК по складанню акта № 3462/23-1/08396546/183 від 27.12.207р. «Про результати виїздної планової перевірки Алупкинського центрального військового клінічного санаторія МОУ, код за ЄДРПОУ 08396546, по питанням дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2007р.», скасувати податкові повідомлення – рішення від 16.01.2008р. № 0000071701/0; від 21.02.08р. № 0000071701/1; від 21.02.08р. № 000012200/1, скасувати рішення ДПІ у м. Ялта про накладення штрафних санкцій від 16.01.2008р. № 0000012200.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звертався до ДПА в АР Крим з повторною скаргою №146 від 23.02.2008 р.

Рішенням ДПА в АР Крим від 17.03.2008 р. №679/10/25-023 строк розгляду повторної скарги було продовжено до 26.04.2008 р.

Однак результат розгляду повторної скарги №146 від 23.02.2008 р. сторонам не відомий.

У зв’язку з чим, суд надіслав заяву до ДПА в АР Крим з проханням повідомити суду про результат розгляду повторної скарги Алупкинського центрального військового клінічного санаторія МОУ військової частини А 1427 №146 від 23.02.2008 р.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, заявою від 03.03.2009 р. просив суд залучити до матеріалів справи копію рішення ДПА в АРК про залишення повторної скарги без розгляду від 25.04.2008 р. вих.. №4308/7/25-023 та копію поштового конверту.

Суд дійшов висновку задовольнити вказане клопотання.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.

Суд дійшов висновку, що не явка представників відповідача та третьої особи не перешкоджають розгляду справи по суті та в матеріалах справи достатньо документів для прийняття постанови.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В період з 29.11.2007 р. по 20.12.2007 р., на підставі направлення від 29.11.2007 р. №01202/757 посадовими особами відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2007 р.

По результатам перевірки було складено акт №3462/23-1/08396546/183 від 27.12.2007 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення – рішення: 16.01.2008р. № 0000071701/0, на суму податкових зобов’язань 107430,29 грн., по основному платежу на суму 71552,50 грн., по штрафним санкціям на суму 35877,79 грн., за порушення Закону України « Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» та від 16.01.2008р. № 0000012200 про застосування штрафних санкцій на суму 65102,02 грн., за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Не погодившись з вказаним, позивач, в порядку ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернувся до відповідача зі скаргою вих.. №49 від 25.01.2008 р. на вказані податкові повідомлення – рішення.

Рішенням ДПІ в м. Ялта від 15.02.2008 р. №6557/10/25-0 скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення без змін.

Також по результатам оскарження відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення від 21.02.08р. № 0000071701/1 на суму 107430,29 грн., з якого по основному платежу на суму 71552,50 грн., по штрафним санкціям на суму 35877,79 грн., за порушення Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» і від 21.02.2008р. № 000012200/1 на суму 65102,02 грн., за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся до ДПА в АР Крим з повторною скаргою №146 від 23.02.2008 р.

Рішенням ДПА в АР Крим від 17.03.2008 р. №679/10/25-023 строк розгляду повторної скарги було продовжено до 26.04.2008 р. Також було забовязано ДПІ в м. Ялта представити до 29.03.2008 р. необхідні для розгляду скарги документи. ( а. с. 127 – 128 ).

Судом встановлено, що рішенням ДПА в АР Крим від 25.04.2008 р. вих. №4308/7/25-023 повторна скарга позивача по справі №146 від 23.02.2008 р. була залишена без розгляду, в зв’язку зі зверненням скаржника до господарського суду АР Крим з позовом про скасування спірних податкових повідомлень – рішень, на підставі п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Розглянувши матеріли справи та докази, надані сторонами по справі та третьою особою, суд дійшов висновки про те, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Щодо порушення позивачем ст.. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземної валюті», то суд встановив наступне.

В ході проведення перевірки було встановлено, що по розрахунком з нерезидентом – ЗАТ «Центр реалізації путівок «Здравниця» ( Російська Федерація, м. Москва ) було відображено дебетове сальдо в сумі 26432,00 грн. відповідно до договору №14/03-04 від 16.03.2004 р.

Станом на 30.09.2007 р. по розрахунках між позивачем по справі і ЗАТ «Центр реалізації путівок «Здравниця» дебіторська заборгованість в сумі 26432,00 грн. не погашена і зберігається на балансовому рахунку 675/2 «Розрахунки з іншими кредиторами ( путівки, послуги )», граничний термін надходження виручки сплинув в період з 29.11.2004 р. по 29.01.2005 р.

Таким чином, посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивачем по справі порушено ст.. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземної валюті».

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, відповідачем не надані суду докази, які підтверджують заборгованість в сумі 26432,00грн. за вказаним договором, оскільки щоб виявити заборгованість в сумі 26432,00грн. за договором від 16.03.2004р. №14/03-04 необхідно мати в наявності путівки, які підтверджують документально за фактом нарахування даної суми, тобто, відповідачем помилково виявлена дебіторська заборгованість, що привело до необґрунтованого застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 65102,02 грн.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327,(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/112050) зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим в акті перевірки, висновки якого стали підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 65102,02 грн., відсутні посилання на реальне, фактичне виконання договору №14/03-04 від 16.03.2004р.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд дійшов висновку, що визначення Алупкінському центральному військовому клінічному санаторію Міністерства оборони України податкових зобов’язань у вигляді штрафних санкцій в сумі 65102,02 грн. за порушення статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” згідно спірним податковим повідомленням - рішенням від 16.01.2008р. № 0000012200 і від 21.02.2008р. № 000012200/1 є неправомірним і висновки акту перевірки №3462/23-1/08396546/183 від 27.12.2007 р. згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути документально підтверджені відповідачем.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки №3462/23-1/08396546/183 від 27.12.2007 р. як доказ встановлення факту порушення позивачем Закону України “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”. При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Таким чином, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 15456,62грн. Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим не надано.

Необхідно вказати, що вищевказане порушення вже було зафіксовано відповідачем по справі раніше під час проведення попередньої позапланової перевірки, по результатам якої було складено акт перевірки від 26.04.2006р. №5/22-0/08396546, на підставі якої було прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.05.2006р. №0000152200/0.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку. По результатам судового розгляду було винесено постанову ГС АР Крим від 01.02.2008 р. по справі №2-23/16399-2007А, відповідно до якої податкове повідомлення - рішення від 05.05.2006р. №0000152200/0 було скасовано у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.05.2008 р. вказана постанова ГС АР Крим була залишена без змін.

Підставою для прийняття таких рішень вказаними судовими інстанціями став той факт, що ними було встановлено, що ДПІ в м. Ялта було неправомірно застосовано штрафні санкції за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземної валюті», оскільки не підтверджена наявність дебіторської заборгованості позивача в сумі 26432,00грн. за договором від 16.03.2004р. №14/03-04.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідачем правомірність винесення податкових повідомлень - рішень від 16.01.2008р. № 0000012200 і від 21.02.2008р. № 000012200/1 належним чином не доведено.

Також під час проведення перевірки посадовими особам відповідача було виявлено факт ненадання до ДПІ в м. Ялта розрахунків сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 р. по строку до 02.03.2006 р., на 2007 р. по строку 02.03.2007 р., а також неврахуванні та несплаті податку з власників транспортних засобів за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2005 р., в наслідок чого було визначено податкове забовязання з податку з власників транспортних засобів за 2 - 4 квартали 2005 р. у розмірі 21465,75 грн., за 2006 р. у розмірі 28621,00 грн., за 1 – 3 квартали 2007 р. у розмірі 21465,75 грн. Всього на суму 71552,50 грн.

Судом встановлено, що на балансі позивача за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2007 р. значиться транспортні засоби у кількості: на 01.01.2005 р. – 26 одниць; на 01.01.2006 р. – 26 одиниць; на 01.01.2007 р. – 26 одиниць.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» цим Законом встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст.. 5 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохіднихи машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відповідно до ст.. 6 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідно до ст.. 7 вказаного Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Позивач не заперечує проти факту порушення ним вказаних норм Закону, однак наполягає на тому, що норми даного Закону не повинні поширюватися на нього, оскільки транспортні засоби санаторія не є власними транспортними засобами військової частини, а закріплені за позивачем на праві оперативного користування. Відповідно до листа вих.. №22/5-450 від 17.12.2007 р. Командування Військово – Морських сил Міністерства оборони України, документально підтверджено по атестату №5/05/А автомобільної техніки позивача про те, що автомобільна техніка, що значиться на балансі позивача, є власністю Міністерства оборони України.

З вказаним твердженням суд не може погодитися в зв’язку з наступним.

Відповідно до статуту позивача він є лікувально – профілактичним закладом Збройних сил України. Санаторій є закладом фтизіатричного профілю і підпорядкований головному військово - медичному Управлінню Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 5 статуту позивача майно санаторію є державною власністю, має статус військового і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Санаторій використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати всіх видів податків відповідно до законів України з питань оподаткування.

Відповідно до преамбули Закону України «Про систему оподаткування» цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 вказаного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та Теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Закони України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» та «Про збройні Сили України», на які посилається позивач у підтвердження своїх доводів, не є Законами України про оподаткування.

Спеціальним податковим законом України з питання сплати податку за власників транспортних засобів є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», який встановлює механізм і порядок сплати податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Пільги щодо сплати податку з власників транспортних засобів закріплені в ст.. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», дослідивши яку суд не встановив, що позивач по справі може користуватися пільгами при сплаті вказаного податку.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в даної частині необхідно відмовити.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними дії ДПІ м. Ялта в АРК по складанню акта № 3462/23-1/08396546/183 від 27.12.207р. «Про результати виїздної планової перевірки Алупкинського центрального військового клінічного санаторія МОУ, код за ЄДРПОУ 08396546, по питанням дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2007р.» також задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним.

Позивач пред’явив вимоги про скасування спірних податкових повідомлень -рішень, як таких, що прийняті без законних підстав. Однак при цьому у позовній заяві позивач не зазначає на здійснення відповідачем будь - яких інших протиправних, незаконних дій, крім прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Дії Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим щодо проведення перевірки і прийняття спірних податкових повідомлень - рішень ґрунтуються на статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і є правомірними. Відповідач припустився помилки при оцінки обставин, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень – рішень від 16.01.2008р. № 0000071701/0; від 21.02.08р. № 0000071701/1, які суд вирішив скасувати. За думкою суду, у такий спосіб порушені права позивача повністю захищаються.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищевикладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1,70грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Постанову проголошено 04.03.2009 р.

Постанову у повному обсязі складено 10.03.2009 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим 16.01.2008р. № 0000012200 і від 21.02.08р. № 000012200/1 про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій у розмірі 65102,02 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Алупкинського центрального військового клінічного санаторія МОУ військова частина А 1427, м. Алупка, вул. Амет-Хана-Султана, буд. 31, ( р/р 3522800100140 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 08396546 ) 1,70 грн. судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.