Рішення № 34381614, 09.09.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

09.09.2013 Єдиний унікальний номер 422/10085/12

Справа №2/205/613/2013

422/10085/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 06 листопада 2012 року звернулася до суду з позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, згідно уточненої позовної заяви, вказала, що 01 жовтня 2011 року вона була прийнята на посаду юриста до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 м. Дніпропетровська. 03 січня 2012 року за згодою сторін відповідно до ст.36 КЗпП України вона була звільнена з посади юриста. Зауважила, що згідно діючого законодавства підприємство не виплатило їй належні суми, а саме заробітну плату та компенсацію за відпустку. Посилаючись на ст.116 КЗпП України, позивачка вказала, що у разі не виплати з вини підприємства усієї суми заборгованості у день звільнення, підприємство повинно виплатити робітнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що по її розрахункам складає 3708,75 грн. Протиправними діями підприємства позивачці була нанесена моральна шкода, яку вона оцінює у 1000,00 грн. Позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки заробітної плати при звільненні з роботи у розмірі 3708,75 грн., моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги згідно уточненої позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 01 жовтня 2011 року була прийнята на посаду юриста до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 м. Дніпропетровська.

03 січня 2012 року за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, позивача було звільнено з посади юриста, що підтверджується копією наказу № 2-к від 03 січня 2012 року (а.с.77).

Згідно трудової книжки позивачки встановлено, що з 01 листопада 2011 року по 03 січня 2012 року роки позивачка працювала на посаді юриста у Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві №34 м. Дніпропетровська.

Відповідно до довідки №15 від 06 вересня 2013 року, виданої Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №34 м. Дніпропетровська, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 93,67 грн., а середньомісячний заробіток - 2081,26 грн. (а.с. 76).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в усній формі позивач неодноразово зверталася до керівництва підприємства з приводу виплати заробітної плати при звільненні, але головний бухгалтер та начальник поясняли це тим, що на підприємстві скрутне становище, кошти арештовані державною виконавчою службою, заробітну плату виплатять тільки при наявності коштів і відсутності боргу по іншим обов'язковим платежам.

Як вбачається з виписки кредитної картки ПАТ «КБ «Приватбанк» за період з 06 жовтня 2011 року по 08 лютого 2012 року, 07 лютого 2012 року на заробітну картку позивача підприємство перерахувало їй 2480,00 грн. (а.с. 9).

Таким чином, затримка належних позивачу сум відбулася з вини підприємства строком в один місяць чотири дні.

Представник позивача зазначив, що оскільки позивачку було звільнено 03 лютого 2012 року, а належні платежі при звільненні були перераховані на картковий рахунок Приватбанку 07 лютого 2012 року, то підприємство повинно сплатити кошти за вищезазначений період в розмірі середнього заробітку, а саме в розмірі 3708,75 грн., виходячи з розрахунку посадового окладу, який на момент звільнення становив 2967,00 грн. в місяць.

По розрахункам позивача, за період з 03 січня 2012 року по 02 лютого 2012 року включно вона повинна була отримати від підприємства середній заробіток у розмірі посадового окладу у розмірі 2967,00 грн., а за період з 03 лютого 2012 року по 07 лютого 2012 року включно - 741,75 грн. з розрахунку: 2967,00 (посадовий оклад) : 20 (робочі дні в місяці) х 5 (робочі дні в лютому 2012 р.) = 741,75 грн., а всього 3708,75 грн.

Проте, розрахунок середнього заробітку, наведений позивачкою суд вважає не обґрунтованим, тому суд провів розрахунок середнього заробітку з 03 січня 2012 року по 03 лютого 2012 року включно та встановив, що робочі дні за цей період складають 23 дні. Середній заробіток позивачки за день згідно довідки становить 93,67 грн. Отже, розмір заборгованості складає: 23 х 93,67 = 2154,41 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до вимог законодавства, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2154,41 грн.

Відповідно до ст.115 КЗпП України і ст.ст.21-24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого їм органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди проводиться у випадку, якщо порушення законних прав працівника привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Проаналізувавши доводи позивачки, суд приходить до висновку про наявність у позивачки моральних страждань. Однак, оцінена позивачкою моральна шкода у 1000,00 грн. не відповідає характеру правопорушення, глибині та обсягу душевних страждань, ступеню вини відповідача (ст.23 ЦК України). З урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості суд встановлює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 500,00 грн.

Судом встановлено, що 23 січня 2013 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом за позовною заявою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю). Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2013 року зустрічний позов залишено без розгляду у зв'язку з неявкою в судові засідання представника позивача за зустрічним позовом.

Також позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №350155 від 01 листопада 2012 року (а.с.17). Проте, в цій частині суд вирішив відмовити у зв'язку з тим, що позивач не уточнювала позовні вимоги, в яких би просила стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з наданням правової допомоги.

В силу ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2154,41 грн. та моральна шкода у розмірі 500,00 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, і керуючись ст. ст. 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 21-24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 2, 5, 6, 10, 11, 27, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34, 49052 м.Дніпропетровськ, вул. Орловська, 30, р/р 26001050500295 в КБ ПриватБанк, МФО 305299, ОКПО 32495609, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2154,41 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 41 копійка) та моральну шкоду у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок).

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №34 на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Г. Остапенко