Рішення № 34381582, 22.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

22.10.2013 року

Справа № 127/11809/13-ц

Провадження №2/127/4078/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Басовській В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 20 травня 2013 року з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння звернулась ОСОБА_2 Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 4198 від 17.05.2004 року. Разом з тим, ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року, яким за ним було визнано право власності на ? частки вказаної квартири, зареєстрував право власності на ? частку квартири та 27.01.2012 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 подарував вказану частку ОСОБА_3 На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_3 10.02.2012 року зареєстровано право приватної часткової власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 В той же час, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року, яке стало підставою для реєстрації за ОСОБА_4 права власності на ? частку спірної квартири, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2012 року скасоване за нововиявленими обставинами. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2012 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про поділ жилого приміщення між подружжям, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2012 року. Таким чином, позивач, як власник майна, вважаючи своє право на володіння та розпорядження майном порушеним, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребовування майна із чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні позивач та її представник позов з підстав викладених в ньому підтримали, просили його задоволити. В судове засідання, призначене на 20.10.2013 року належним чином повідомлений про дату та час розгляду справі позивач не з'явилась.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та повідомив, що володіє ? частки квартири на законних підставах, оскільки вона була подарована йому ОСОБА_4 В зв'язку з чим, просив відмовити в його задоволенні. В судове засідання, призначене на 20.10.2013 року, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи не з'явився.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 та його представник вважали позов необґрунтованим та з підстав, викладених в письмових запереченнях просили відмовити суд у його задоволенні. Будучи належним чином повідомленими судом про дату та час розгляду справи, в судове засідання, призначене на 20.10.2013 року не з'явились.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріли цивільної справи, матеріали інвентаризаційної справи на квартиру, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами інвентаризаційної справи підтверджено, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частку кооперативної квартири АДРЕСА_1

Згідно реєстраційного посвідчення від 05.09.2006 року за ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року справа № 2-295/06 зареєстровано право приватної власності на ? частки квартири АДРЕСА_1, що записано в реєстрову книгу за № 139 за реєстровим № 65.

Відповідно до договору дарування частини квартири від 27.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №440, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність ? частку квартири під АДРЕСА_1 Відповідно до п. 2 вказаного Договору право власності ОСОБА_4 (дарувальника) на частку квартири підтверджено рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року, справа № 2-295/06. Змістом вказаного договору дарування від 27.01.2012 підтверджено, що відповідачем ОСОБА_3 ? частки квартири набута безвідплатно.

Витягом про Державну реєстрацію прав № 33141395 від 10.02.2012 року підтверджено, що за ОСОБА_3 на підставі вказаного договору дарування, зареєстровано право власності (приватне спільне часткове) на ? частки квартири АДРЕСА_1

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2012 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року у справі № 2-295/06 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 скасоване за нововиявленими обставинами. ( а.с. 10)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ жилого приміщення між подружжям, стягнення ? вартості гаража відмовлено.

Вказане рішення суду набуло законної сили та ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 13.03.2013 року залишено без змін. ( а.с. 7, 11).

Свідоцтвом № 4198 про право власності на житло від 17.05.2004 року підтверджено, що позивачу належить на праві приватної власності двокімнатна кооперативна квартира № АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру 01.06.2004 зареєстровано КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» за позивачем за реєстровим № 65. (а.с. 5)

Сукупність вказаних доказів переконує суд, що позивачем доведено належність їй на праві власності майна - квартири № АДРЕСА_1.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. ( ст. 321 ЦК України).

Разом з тим, доказами у справі підтверджено, що позивач, яка є власником спірної квартири, не володіє та позбавлена можливості розпоряджатись ? частки спірної квартири внаслідок того, що за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану частку квартири.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Главою 29 Цивільного кодексу України, оскільки позивач, як власник майна, звернулась до суду за захистом свого речового права у відповідності до вимог ст. 387 ЦК України.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи, що сукупністю доказів у справі підтверджено, що позивач є власником квартири, а відповідач незаконно володіє ? частки вказаної квартири, яка набута ним за безвідплатним договором дарування та вказане майно збереглося в натурі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та захисту прав та законних інтересів позивача як власника майна.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача та третьої особи, як на підставу для відмови в позові, наявність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2013 року, яким в позові ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування ? частки квартири відмовлено, оскільки вказаним рішенням суду не спростовано обґрунтованих доводів позивача про необхідність судового захисту речового права власника майна.

Враховуючи викладене, сукупність наведених доказів у справі переконують суд у наявності підстав для задоволення позову про витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 майна належного на праві власності ОСОБА_2

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Квитанцією № 78 від 17.05.2013 року на суму 189,24 грн., квитанцією № 81 від 27.05.2013 року на суму 40,24 грн. та квитанцією від 30.09.2013 року на суму 114,70 грн. підтверджено судові витрати понесені позивачем ОСОБА_2 у вказаній справі, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 256, 257, 261, 321, 346, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 26.06.1996 року ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 належну ОСОБА_2 на праві приватної власності ? частку квартири АДРЕСА_1 яка зареєстрована за ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності у КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 10.02.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 26.06.1996 року ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 344, 10 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: