Вирок № 34381195, 24.10.2013, Новоселицький районний суд Чернівецької області

24.10.2013

Справа № 1кп-75

за 2013 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року місцевий Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Кіріл С.В.

з участю прокурора Тимчука В.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12013270120000111 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, розведеного, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2013 року близько 07 години 30 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Фольксваген-Пасат», який незареєстрований в належному порядку, рухався на перевищеній швидкості більше 60 км/код по вул. Головній в с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області зі сторони міста Чернівці в напрямку с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області. Наближаючись до загальноосвітньої школи села Рідківці водій ОСОБА_3, в порушення п.п. 1.1, 2.1 (б), 2.3 (б), 10.1, 12.4 Правил дорожнього руху в Україні не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, змінив напрямок руху вліво не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну лінію горизонтальної розмітки, внаслідок чого скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Шевроле Авео» ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки та забою головного мозку легкого ступеню.

Обвинувачений винним себе визнав повністю і показав, що дійсно 03 березня 2013 року керуючи автомобілем марки «Фольксваген-Пасат», який належить його приятелю по імені Іван та не зареєстрований в належному порядку, рухався по вул. Головній в с. Рідківці Новоселицького району в напрямку с. Топорівці Новоселицького району. Під час руху, не впорався із керуванням автомобіля та виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Шевроле Авео», під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху. В результаті пригоди пасажир зустрічного автомобіля ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких лікувалася в медичних закладах. У вчиненому щиро розкаявся, завдану шкоду потерпілій не відшкодував із-за відсутності коштів, хоча є забезпеченою особою, оскільки підзаробляє на купівлі-продажі автомобілів. Заявлений до нього цивільний позов визнав частково на суму 35000 гривень.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його винність у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілої, свідка ОСОБА_4 та письмовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що 03 березня 2013 року їхала як пасажир в автомобілі марки «Шевроле Авео», під керуванням свого чоловіка ОСОБА_4. По вулиці Головній в с. Рідківці Новоселицького району автомобіль під керуванням обвинуваченого виїхав їм на зустріч, по їхній смузі руху та зіткнувся з їх автомобілем, внаслідок чого автомобілі були пошкоджені, а вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Обвинувачений не відшкодував їй завдану матеріальну та моральну шкоду, у зв'язку із чим, просить задовольнити пред'явлений нею цивільний позов та обрати відносно обвинуваченого міру кримінального покарання у виді реального позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_4 показав суду, що є чоловіком потерпілої. 03 березня 2013 року він перебуваючи за кермом автомобіля марки «Шевроле Авео» державний номерний знак НОМЕР_1 почав рухатись по вулиці Головній в с. Рідківці Новоселицького району, коли в його автомобіль зіткнувся автомобіль марки ««Фольксваген-Пасат», під керуванням обвинуваченого. Внаслідок пригоди автомобілі були пошкоджені, а його дружина отримала тяжкі тілесні ушкодження.

З висновку судово-медичної експертизи № 478 екс-Н від 11 квітня 2013 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки та забою головного мозку легкого ступеню.

З висновку комплексної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи № 176-а від 26 квітня 2013 року вбачається, що вказана дорожня транспортна пригода відбулось на лівій смузі руху в напрямку с. Топорівці Новоселицького району, ближче до лівого краю проїзної частини. У даній дорожньо-транспортній обстановці в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідність вимог Правил дорожнього руху в Україні, які з технічної точки зору, могли перебувати б в причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди. В той же час, в діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.п. 1.1, 10.1 та 12.4 Правил дорожнього руху в Україні, недотримання яких, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № 183-а від 11 травня 2013 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 03 березня 2013 року становить 53150 гривень.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № 184-а від 13 травня 2013 року вбачається, що оскільки вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 03 березня 2013 року становить 56064 гривень, що перевищує вартість самого автомобіля, то вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості самого автомобіля, що становить 53150 гривень.

Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого у порушенні п.п. 1.1, 2.1 (б), 2.3 (б), 10.1, 12.4 Правил дорожнього руху в Україні, що спричинило ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує ступень тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який хоча і є необережним, однак відноситься до категорії тяжких та за його вчинення, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Суд враховує суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим протиправних дій, які виразились у прояві самовпевненості у своїх діях та перевищенні швидкості руху в населеному пункті та зміні напрямку руху в ліво, без переконання у безпечності даного маневру, наслідком яких стало заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій; поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а також те, що на час судового розгляду справи він як матеріальну, так і моральну шкоду потерпілій не відшкодував.

Суд також враховує, що підсудний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до довідки УДАЇ УМВС України в Чернівецькій області № 8/1567 від 25 квітня 2013 року раніше притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за перевищення допустимої швидкості руху та порушення Правил дорожнього руху в Україні, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого його щире каяття, яке виразилось у тому, що він повністю визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі досудового та судового розгляду справи давав правдиві показання, які сприяли органам правосуддя встановити істину по справі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за ст. 286 КК України суд має врахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

В ході судового розгляду справи встановлено, що обвинувачений, хоча і визнав вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та розкаявся у вчиненому, будучи забезпеченою працездатною особою, шкоду потерпілій не відшкодував, що свідчить про його негативне ставлення до самої потерпілої та до заподіяної шкоди.

Враховуючи у сукупності дані про особу обвинуваченого та ступень тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, із урахуванням думки прокурора та потерпілої щодо міри покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливо без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини 2 статті 286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

У зв'язку із відсутністю виключних обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, судом не встановлено підстав для застосування вимог ст. 69 КК України.

Враховуючи ступень тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особу, відношення до скоєного, до потерпілої та до заподіяної шкоди, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для звільнення його відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до висновку, що він підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями фізичною особою, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2-3 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно володіла транспортним засобом, зобов'язана відшкодувати завдану шкоду на загальних підставах.

З роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюється також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Приймаючи до уваги, що потерпілій ОСОБА_1 станом на час вчинення кримінального правопорушення - 03 березня 2013 року належало право володіння та управління пошкодженим автомобілем марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, то суд вважає, що вона має право вимоги до обвинуваченого про відшкодування вартості пошкодженого автомобіля.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що діями обвинуваченого потерпілій завдані матеріалі збитки на суму 55479 гривень, а саме збитки від пошкодження автомобіля в розмірі 53150 гривень, що підтверджується висновком товарознавчої експертизи № 184-а від 13 травня 2013 року; витрати на послуги евакуатора в розмірі 750 гривень, що підтверджується рахунком № 237 від 14 березня 2013 року та витрат на лікування в розмірі 1579 гривень, що підтверджується квитанціями від 03, 07 та 11 березня 2013 про оплату вартості ліків.

Враховуючи, що вказані матеріальні збитки були завдані потерпілій з вини та діями обвинуваченого, внаслідок володіння та використання джерела підвищеної небезпеки та на даний час вони в добровільному порядку не відшкодовані, суд вважає за необхідне стягнути їх в повному обсязі на користь потерпілої в примусовому порядку з обвинуваченого.

Крім цього, з обвинуваченого на користь потерпілої відповідно до ст.ст. 118, 120, 124 КПК України слід стягнути процесуальні витрати пов'язані із оплатою допомоги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2, що становлять 1000 гривень.

Вирішуючи цивільний позов щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується фізичній особі одноразово, грішми, майном або в інший спосіб особою, яка завдала шкоду за наявності її вини.

При цьому суд враховує, що обвинувачений є працездатним, вчинив злочин з необережності, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, матеріальний стан сторін, глибину завданих потерпілій душевних страждань у зв'язку із отриманими ушкодженнями.

Суд, виходячи з принципу розумності та справедливості і враховуючи, що відшкодування моральної шкоди не є засобом збагачення, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.

З метою реального відшкодування обвинуваченим завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, суд вважає за необхідне накласти арешт на належний йому автомобіль марки «ВАЗ 11183» державний номер НОМЕР_2.

Наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. При цьому, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючи документи щодо право власності, належного володіння та розпорядження обвинуваченим автомобілем марки «Фольксваген-Пасат», відповідно до довідки Чернівецької обласної митниці № 111 від 16 травня 2013 року транспортний засіб VW PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_3 ввезений на митну територію України 05 серпня 2010 року в зоні діяльності Львівської митниці, а відповідно до довідки ДАІ УМВС України в Чернівецькій області № 4/111 від 20 травня 2013 року вбачається, що вказаний транспортний засіб на території України не зареєстрований, то суд вважає за необхідне вказаний автомобіль повернути законному власнику, повідомивши Чернівецьке управління Міністерство доходів і зборів України про факт перебування транспортного засобу на території України без державної реєстрації.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрати міру запобіжного заходу у виді взяття під вартою, взявши його під варту негайно з залу суду.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з 15 години 00 хвилин 24 жовтня 2013 року.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в 55479 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гривень, моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень та процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одної тисячі) гривень.

Накласти арешт на належний обвинуваченому ОСОБА_3 автомобіль марки «ВАЗ 11183» державний номер НОМЕР_2.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходяться на зберіганні у ОСОБА_4, після вступу вироку в законну силу, вважати повернутим власнику;

- автомобіль марки «Фольксваген-Пасат», який незареєстрований в належному порядку та знаходиться на зберіганні на штраф майданчику ВДАЇ Новоселицького РВ УМВС України в Чернівецькій області, після вступу вироку в законну силу, повернути законному власнику, повідомивши Чернівецьке управління Міністерство доходів і зборів України про факт перебування даного транспортного засобу на території України без державної реєстрації.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь НДЄКЦ УМВС України в Чернівецькій області, р/р № 31256272210002 в УДК в Чернівецькій області МФО 856135 код 25575279, судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 3051 (три тисячі п'ятдесят одної) гривень 12 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя: