Рішення № 34377287, 25.10.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/7865/13-ц

Номер провадження №2/243/3043/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Дручиніної О.О.

за участю:

представника позивача - Юклевський Д.С.

представника відповідача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору № 230496 cred від 28.05.2008 року, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 18000 грн. 00 коп. на термін до 20.11.2009 року. Проте відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, в наслідок чого утворилась заборгованість станом на 04.08.2013 року у сумі 49723 грн. 41 коп., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 12802 грн. 90 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 34314 грн. 63 коп., а також штрафи: 250 грн. (фіксована частина), 2355,88 грн. (процентна складова). В забезпечення виконання зобов'язання за договором № 230496 cred від 28.05.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки віл 28.05.2008. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

В судовому засідання представник позивача Юклевський Д.С., що діє на підставі довіреності №82210-О від 31.07.2013 року (а.с.31) на задоволенні позовних вимог наполягав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що кредит за договором № 230496 cred від 28.05.2008 року ним повністю погашено, проте доказів цього у нього не має, бо він не зберігав квитанції.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 15.10.2013 року (а.с.32) в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважав, що позивач вже сплатив зазначену в договорі суму. Крім того, просив суд застосувати відносно нарахованих банком процентів за користування кредитом положення ст. 551 ЦК України, оскільки вона значно перевищує розмір самого тіла кредиту, а також вказував, що банк навмисно затягував своє звернення до суду з цими вимогами, щоб сума в позові ще більше зросла.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила (а.с.27,38).

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір 230496 cred від 28.05.2008 року (а.с.6-8), відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 18000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 20.11.2009 року.

Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушенні зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач згідно Розрахунку заборгованості за договором № 230496 cred від 28.05.2008 року (а.с.5) станом на 04.08.2013 року має заборгованість за кредитом - 12802,90 грн., по процентам за користування кредитом у розмірі 34314,63 грн., а також штрафи відповідно до п.5.10 Договору у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2355 грн. 88 коп. (процентна складова).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договір № 230496 cred від 28.05.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки (а.с.8 зворотна сторона).

Згідно п.2 та п.4 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 грудня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позивальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного погашення поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку

дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на поді, яка неминуче настати.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Саме до цього зводиться правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року (у справі 6-78цс12), що згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судового рішення Верховного Суду України.

Так з договору поруки (а.с.13) вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язання за кредитним договором (п. 11) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки такі положення не відповідають ст. 252 ЦК України.

За зазначеною правовою нормою строк визначається роками. Місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, цього в договору поруки не зазначено

З договору поруки від 28.05.2008 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком суперечить ч.1 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до умов кредитного договору від 28.07.2008 року строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 20.11.2009 року.

За таких обставин у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 20.11.2009 року протягом наступних шести місяців.

Згідно умов даного договору пред'явленням вимоги до поручителя є направлення йому письмової вимоги із зазначенням невиконаного обов'язку.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише 25.04.2013 року (а.с.12), тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до поручителя ОСОБА_4 як солідарного боржника є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Визначений сторонами за договором поруки (п. 12) п'ятирічний строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, є строком позовної давності, а не строком припинення поруки.

Термін повернення кредиту встановлений кредитним договором 20 листопада 2009 року, позов до поручителя Банк пред'явив 13 серпня 2013 року.

Оскільки строк договору поруки не встановлений, а кредитор не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання

кредитного зобов'язання, порука припиняється і заборгованість за кредитним договором не підлягає стягненню з ОСОБА_4

Щодо вимог позивача до відповідача ОСОБА_3, то суд зазначає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.7. кредитного договору № 230496 cred від 28.05.2008 року було встановлено строк позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів по цьому договору строком 5 років.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив вимоги до відповідача в межах строків, передбачених умовами договору.

Щодо посилань відповідача ОСОБА_3 та його представника про те, що ніякої заборгованості за кредитним договором № 230496 cred від 28.05.2008 року перед ПАТ «

ПриватБанк» у ОСОБА_3 не має, оскільки ним було сплачено всю суму кредиту добровільно, то суд зазначає, що вони є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Приєднані до матеріалів справи копії квитанцій (а.с.42,43), що підтверджують часткову сплату суму заборгованості за кредитом, відображаються у виписці банку, а тому є зарахованими до сплати, але в свою чергу не свідчать про повне погашення боргу перед позивачем.

Посилання представника відповідача на те, що суду необхідно застосувати до нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 34314,63 грн. положення ч. 3 статті 551 ЦК України є безпідставними, оскільки положення ч.3 ст. 551 ЦК , так і положення ст. 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Проте зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, в тому числі і відсотків, розмір яких передбачений умовами договору, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Як вбачається з п. 3.1. кредитного договору № 230496 cred від 28.05.2008 року за користування ОСОБА_3 кредитом було встановлено 30 % річних, а в разі порушення останнім будь-якого зобов'язання щодо погашення кредиту згідно з графіком, п. 3.2 Договору передбачав зростання відсотків за користування кредитом до 60 % річних.

Таким чином, ОСОБА_3 підписуючи договір на отримання кредиту № 230496 cred від 28.05.2008 року погодився з вищезазначеними умовами підвищення відсоткової ставки за кредитом.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитом - 12802,90 грн.,

заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 34314,63 грн., а також штрафи відповідно до п.5.10 Договору у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2355 грн. 88 коп. (процентна складова).

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 497,23 грн. підлягають стягненню з відповідача - ОСОБА_3, оскільки вимоги до другого відповідача були залишенні судом без задоволення.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 543, 559, 1048, 1049,1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 суму заборгованості за кредитним договором № 230496 cred від 28.05.2008 року у розмірі 49723 грн. 41 коп., що складається з заборгованості за кредитом - 12802,90 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 34314,63 грн., а також штрафів відповідно до п.5.10 Договору у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 2355 грн. 88 коп. (процентна складова) на р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 суму судових витрат у розмірі 497 грн. 23 коп на р/р 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2013 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Н.В. Якуша