Постанова № 34376183, 22.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2013 року 14:11 № 826/15247/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача: Стипанець О.А.,

представника відповідача: Мельніченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Акрілат -Хімконтракт» до Київської регіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Київської регіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що у відповідача не було правових підстав не визнати митну вартість за обраним позивачем методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), так як документи подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують заявлені позивачем відомості митної вартості товарів.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600658/2 від 16.05.2013 р. та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2013 року № 100250000/2013/00790.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ПП «Акрілат - Хімконтракт» (Україна, покупець) та Фірмою «WEIFANG ENSIGN INDUSTRY CO.,LTD» (Китай, постачальник) 31.01.2013р. укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № LIQ130128В на поставку продукції, а саме "ЛИМОННА КИСЛОТА моногідрат ВР2009/Е330 8-40 MESH, чистота (100,1 +-0,2%) у перерахунок на моногідрат, допоміжних речовин у складі не виявлені, для хімічних перетворень у харчовій промисловості, (С6Н807.Н20) рег.номер CAS 5949-29-1. Партія № 3MT1302069 - 46000кг, № 3MT1302050 - 50000кг, № 3MT1302062 - 4000кг, Країна виробництва: CN Виробник: WEIFANG ENSIGN INDUSTRY CO.,LTD. Торгова марка: ENSIGN.»

16.05.2013р. позивачем подано до митного оформлення митну декларацію № 100250000/2013/056696 та товаросупровідні документи на товар, який був заявлений в режимі імпорт - 40 товар.

Згідно електронної декларації №100250000/2013/056696 від 16.05.2013р., митна вартість товару заявлена позивачем митного оформлення, відповідно до ст.58 Митного кодексу України, за першим методом (за ціною договору і склала 611464,50 грн. (76500,00 доларів США).

Для підтвердження визначення митної вартості товару, позивачем надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 31.01.2013р., інвойс/рахунок від 09.03.13р., міжнародну автомобільну накладну від 14.05.2013р. №980/1, міжнародну автомобільну накладну від 14.05.2013р. №980/2, коносамент 1130343043, сертифікат походження товару від 10.03.13р., експортну декларацію виробника від 09.03.13р.

Водночас, при дослідженні наданих Позивачем документів для розмитнення товару, відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять неповні відомості (містять розбіжності), а саме: умови поставки CIF передбачено договір страхування, але документи, що містять відомості щодо вартості страхування, до митного оформлення не надавались; пунктом 3 контракту від 31.01.2013 №LIQ130128B передбачено передплату, але банківські платіжні документи не надано.

Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/600658/2 від 16.05.2013 р. та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2013 року № 100250000/2013/00790.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, на думку митного органу, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та через неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у ч.2-4 ст.53 цього кодексу: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, банківські платіжні документи, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації прас-листи виробника, висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. На письмову вимогу митного органу, декларанту запропоновано протягом 10 днів надати вказані документи. Митна вартість визначена митним органом із застосування методу №3 (резервний метод).

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується, що митним органом для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, банківські платіжні документи, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації прас-листи виробника, висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

В судовому засіданні, представник позивача підтвердив, що на момент винесення оскаржуваного рішення та картки відмови, додаткові документи, що витребовувались митним органом, та передбачені ст. 53 МК України, позивачем не надавались.

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки Митницею, під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містили розбіжності.

З огляду на викладене, митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів, задекларованих у митній декларації.

Після здійснення коригування митної вартості, товар був випущений у вільний оббіг шляхом надання гарантій відповідно до ч.7 ст.55 МК України по митній декларації від 16.05.2013р.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/600658/2 від 16.05.2013 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації від 16.05.13 р. №100250000/2013/00790 були прийнятті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 06.06.13р. направлено лист №9 з додатковим пакетом документів, що витребовувались відповідачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: копія зовнішньоекономічного контракту № LIQ130128B від 31.01.2013 р.; копія додатку № 2 від 09.03.2013 року; копія платіжного доручення № 1082 від 15.02.2013 р.; копія платіжного доручення № 1155 від 08.05.2013 р.; копія інвойс/рахунок № FLIQ130128B2 від 09.03.2013 року; копія міжнародної автомобільної накладної № 980/1 від 14.05.2013 р.; копія міжнародної автомобільної накладної № 980/2 від 14.05.2013р.; копія коносаменту ( Bill of Lading) HLCUTA1130343043; копія страхового полісу A1837990; копія сертифікату походження товару № ССРІТ 124113457 від 10.03.2013 р; копія експортної декларації виробника № 060022047 від 09.03.2013 p.; копія висновки про якісні та вартісні характеристики товарів ТПП № Ц-212/1 від 08.04.2013 р.; сертифікат якості від 19.03.2013 p.; копія пакувального листа, копія сертифіката щодо підтвердження ціни, копія прас-листа виробника; бухгалтерські документи (податкові накладні).

За результатами розгляду додаткових документів, листом від 18.06.2013р. №14.1/4-24/700, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів. Оскільки: переплата здійснена на інших умовах, ніж передбачено зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом; прас-лист виробника товару б/н від 28.01.2013р., адресований конкретному покупцеві, що суперечить самій суті прас-листа, як комерційної пропозиції, адресованій необмеженій кількості потенційних покупців; в експертному висновку від 08.04.13р. не здійснено аналіз якісних характеристик товару, оскільки відповідно до джерел інформації, на яке посилається експерт, ціна лимонної кислоти залежить від якості та способу застосування.

Також позивачем не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення, що є порушенням ст. 254 Митного кодексу України.

Перевірка достовірності та повноти відомостей, поданих для митного оформлення товарів відповідно до Митного кодексу України віднесена до компетенції митних органів. Надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відноситься до обов'язків декларанта.

У зв'язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у Митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів, тобто на підставі наявної інформації на товари, митне оформлення яких уже здійснено.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як встановлено судом, резервний метод, застосовувався під час визначення митної вартості товарів з наступних причин, про що зазначено в графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Метод 1 не було застосовано відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України у зв'язку з ненаданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Методи 2 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування заявленої митної вартості за резервним методом та при винесенні картки відмови в прийнятті митної декларації.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Акрілат -Хімконтракт» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.10.2013р.

Суддя Є.В. Аблов