Постанова № 34375954, 10.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року справа № 823/3026/13-а

09 годин 15 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Гордієнка Ю.П.,

за участю: представника позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1 777 грн. 80 коп.

Позивач стверджував, що за період з липня 2010р. по грудень 2010р. відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1 777 грн. 80 коп.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. Із наданої заяви вбачається, що УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилася. Направила до суду телеграму, в якій просила залишити позов без розгляду оскільки аналогічна справа (№2а-11896/11) перебуває у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом - Закон №1058-IV).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пп. 3 і 4 ст. 11 цього Закону.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 08.02.1996р.

З огляду на викладені вище норми Закону №1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Пунктом 6 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами -підприємцями, які сплачують єдиний податок, є квартал. Згідно ч. 12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Вирішуючи питання щодо застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того, що преамбулою до Закону №1058-IV визначено, що останній розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

За приписами ст. 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 р.» № 2154-VI від 27.04.2010 р. мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 р.-888 грн., з 1 жовтня 2010 р. - 907 грн., з 1 грудня 2010 р. - 922 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України: з 1 липня 2010 р. по 30 вересня 2010 р. в сумі 294 грн. 82 коп. (888 х33,2%), з жовтня 2010р. по листопад 2010р. в сумі 301 грн. 24 коп. (907*33,2%) за кожен місяць, за грудень 2010р. 306 грн. 10 коп. (922*33,2%).

Судом встановлено, що УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області було проведено перевірку відповідача щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 01.02.2011р.

В ході перевірки встановлено, що сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем, нижча мінімального страхового внеску, в зв'язку з чим за період з липня по грудень 2010 року відповідачу було донараховано 1 777 грн. 80 коп.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 1 777 грн. 80 коп. (1 792 грн. 80 коп. - 15 грн. - сума зарахованої частини податку), що підтверджується розрахунком суми боргу.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем на підставі ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV направлялась вимога про сплату боргу №Ф-320 від 01.02.2011р.

Зазначена вимога надіслана на адресу відповідача та отримана відповідачем (01.03.2011р.), проте на час розгляду справи в суді не виконана, заборгованість не сплачена.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. у справі №2а/2370/5640/2011 за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Умань Черкаської області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 01.02.2011р. №Ф-320 відмовлено у задоволенні позову повністю та залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012р. без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 254 постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Щодо позиції відповідача про залишення позовної заяви без розгляду викладеної у телеграмі надісланої до суду, то суд зазначає, що на підтвердження своєї позиції, відповідачем не надано жодного доказу.

Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010р. №2464-VI (далі за текстом - Закон №2464-VI).

Приписами ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 89, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, 4, ідентифікаційний код 37908064) заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010 р. по грудень 2010 р. в сумі 1 777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Мишенко