Постанова № 34375847, 22.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5143/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі судового засідання - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Дівіна К.Г.,

представника відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (далі - позивач, ТОВ "Кременчук Житлобуд") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.03.2013 року №№ 0001782202/644, 0001792202/645.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень посилався на відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Кременчук Житлобуд" (ідентифікаційний код 01274136) зареєстровано як юридична особа 17.09.1992 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради.

У період з 26.02.2013 року по 04.03.2013 року державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Григоренком С.О. відповідно до наказу від 22.02.2013 року № 951 "Про проведення перевірки" та на підставі направлення від 26.02.2013 року № 1154/001154, виданих Кременчуцькою ОДПІ, проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Кременчук Житлобуд" по питанню взаємовідносин із ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, у зв'язку із надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А. від 18.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2013 року № 386/22.4-09/01274136, у висновках якого відображено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 230 646 грн., у т.ч. за 3 кв. 2009 року на 48 494 грн., за 4 кв. 2009 року - 43 098 грн., І півр. 2010 року - 67 903 грн., 3 кв. 2010 року - 48 810 грн., за 2010 рік - 22 341 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 83 871 грн., в т.ч. за липень 2009 року - 10 749 грн., серпень 2009 року - 6 885 грн., жовтень 2009 року - 2 765 грн., листопад 2009 року - 8 120 грн., грудень 2009 року - 4 787 грн., за квітень 2010 року - 9 073 грн., травень 2010 року -7 918 грн., червень 2010 року - 7 701 грн., липень 2010 року - 2 858 грн., серпень 2010 року - 8 488 грн., за вересень 2010 року - 6 403 грн., жовтень 2010 року - 5 130 грн., листопад 2010 року - 1 407 грн., грудень 2010 року - 1 587 грн.

На підставі акту перевірки від 12.03.2013 року № 386/22.4-09/01274136 Кременчуцькою ОДПІ 29.03.2013 року винесено податкові повідомлення рішення: № 0001782202/644, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 173 818 грн. з них за основним платежем - 139 054 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 764 грн., № 0001792202/645, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 63 206 грн., з них за основним платежем - 50 565 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 641 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень-грудень 2010 року на загальну суму 50 565 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат та відповідно заниження податку на прибуток за І півріччя 2010 року, за 3 кв. 2010 року та за 2010 рік на загальну суму 139 054 грн. в результаті взаємовідносин із ФОП ОСОБА_3, які не мали реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 04.01.2010 року між ТОВ "Кременчук Житлобуд" та ФОП ОСОБА_3 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 14, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість та асортимент якого зазначається у накладній, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного вище договору Продавцем виписано позивачу податкові та видаткові накладні. Розрахунок за придбаний товар здійснювався у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.

Зазначені витрати включені позивачем як суми валових витрат до податкової звітності з податку на прибуток, суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Перевезення придбаного товару здійснювалось вантажним автомобілем ТОВ "Кременчук Житлобуд" МАЗ реєстраційний номер ВІ1164АМ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВІС019458 та подорожними листами вантажного автомобіля, копії яких містяться у матеріалах справи.

У подальшому позивач використав придбаний у ФОП ОСОБА_3 товар (плити перекриття, перемикачі) у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання умов договорів генпідряду, укладених із ТОВ "Житлоінвест" щодо виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку № 38 із вбудованим адміністративно-торгівельним приміщенням по пр. 50-річчя Жовтня в м. Кременчуці та будівництва прибудови до житлового будинку № 32 по вул. Київській в м. Кременчуці, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт та матеріальними звітами.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Отже, понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 є правомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ФОП ОСОБА_3 та сформовано податковий кредит на підставі виписаних ФОП ОСОБА_3 податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року №№ 0001782202/644, 0001792202/645.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року №№ 0001782202/644, 0001792202/645.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (ідентифікаційний код 01274136) судові витати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко