Постанова № 34375808, 21.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року № 813/5450/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представників позивача Кінаша В.В., Поліщука В.О., представника відповідача Чубак Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Колективного виробничого підприємства «Мистецтво» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне виробниче підприємство «Мистецтво» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2013 року № 0001302210 та № 0001312210.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що факт реальної поставки товарів та виконаних робіт підтверджується належно оформленими первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт передачі товару та виконання робіт, належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, а також на формування валових витрат підприємства. Проведені між позивачем та його контрагентами господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за поставлені товари та виконані роботи позивачем реально проведена, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Проте, маючи в розпорядженні первинні документи (накладні, угоди, докази оплати наданих послуг чи відвантаження товару, акти виконаних робіт, довідки про вартість робіт), відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність господарських операцій на підставі актів перевірок контрагентів позивача, що суперечить принципу персональної відповідальності платника. Вважали, що висновки перевірки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам, матеріалам фінансово господарської діяльності підприємства, документам бухгалтерського та податкового обліку. Просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Зазначив, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів, якими не підтверджено факти здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, операції здійснювались без мети настання реальних наслідків, встановлено отримання безпідставної податкової вигоди, яка полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає господарський характер понесених витрат та право на формування податкового кредиту за такими операціями. У додаткових поясненнях зазначив, що у провадженні СВ ПМ ДПА у Львівській області перебували кримінальні справи, які направлені до Сихівського районного суду м. Львова для розгляду по суті. Під час розслідування було встановлено, що посадові особи впродовж 2009-2010 років організовували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання, а саме ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас», тощо. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року цих посадових осіб звільнено від відповідальністю на підставі положень Закону України «Про амністію» та закрито кримінальну справу. Закриття кримінальної справи свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас», тобто у фіктивному підприємництві. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку КВП «Митсецтво» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Екопласт Львів» за серпень 2010 року, ТзОВ «Іртас» за серпень 2010 року, ТзОВ «Віктор Ко» за вересень 2010 року, ПП «Екоенергобуд» за жовтень 2010 року, ПП «Західпромбуд-Сервіс» за листопад 2010 року, ТзОВ «Будівельна Компанія АРТ Груп» за квітень, травень , червень 2011 року, тощо.

За результатами перевірки встановлено порушення КВП «Мистецтво» п. 1.23, 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст. 44, п.135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі ПК України) що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на 158 049,00 грн., та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.201.10 ст. 201, п.198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 24 192,00 грн., що відображено в акті перевірки від 13.06.2013 року № 548/22-10/13796224.

На підставі встановлених порушень 27.06.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 001302210 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 182 963,00 грн. (за основним платежем - 158 049,00 грн., за штрафними санкціями - 24 914,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0001312210 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 151 573,85 грн. (за основним платежем 131 613,28 грн., за штрафними санкціями - 19 960,57 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи між КВП «Мистецтво» та ТзОВ «Екопласт-Львів» укладено усну домовленість про купівлю опор СВ-10 кількістю 20 шт., про що позивачем виписано видаткову накладну від 30.08.2010 року № 2017, а ТзОВ «Екопласт-Львів» виписано податкову накладну № 1859 від 30.08.2010 року на загальну суму 39 720,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 620,00 грн.).

Суму податкового кредиту включено в реєстр отриманих податкових накладних в серпні 2010 року. Дані опори використано на виконання договору, який укладено позивачем з Старосамбірським протитуберкульозним диспансером, а саме на виконання капітального ремонту ПЛ напругою 0,4 кВт.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (супровідні документи, акти приймання-передачі продукції, товарно-транспортні накладні, документацію про якість товару та його придатність тощо), тому на думку ДПІ, це вказує на неможливість фактичної передачі та доставки товарів від ТзОВ «Екопласт-Львів» до КВП «Мистецтво». Крім того податковим органом використано акт перевірки ТзОВ «Екопласт-Львів» № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, яким встановлено нікчемність господарських операцій між ТзОВ «Екопласт-Львів» та його контрагентами. Тому відповідачем встановлено проведення транзитних операцій з контрагентами з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового зобов'язання. Враховуючи викладене податковим органом зроблено висновок про завищення КВП «Мистецтво» валових витрат за 3 квартал 2010 року на суму 33 100,00 грн. та податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 6 620,00 грн.

У вересні 2010 року позивачем здійснювалась господарська діяльність з ТзОВ «Віктор Ко» на підставі договорів від 01.09.2010 року:

№ 64 з виконання робіт по капітальному ремонту елементів благоустрою ЛОЦ служби крові по вул.. Пекарська, 65;

№66 - з виконання робіт по капітальному ремонту літнього спального корпусу;

№ 60 - з виконання робіт по капітальному ремонту даху ЛОДКП КЗ ЛОДКЛ «Охматдит»; № 65 - з виконання робіт по поточному ремонту приміщень ДЗ «Львівська обласна СЕС»; № 62 - з виконання робіт по капітальному ремонту даху Львівського обласного центру служби крові;

№ 63 - з виконання робіт по капітальному ремонту окремих приміщень спального корпусу №5.

За наслідками виконаних робіт складено податкові накладні, акти виконаних робіт, довідки форми КБ-3, здійснено оплату робіт за договорами. Дані роботи позивачем включено до складу валових витрат в 3 кварталі 2010 року, а суму податкового кредиту включено до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2010 року.

Податковим органом у акті перевірки зазначено, що КВП «Мистецтво» не надано до перевірки підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (місце завантаження та розвантаження товару, не вказано водія та транспортний засіб яким транспортувався товар) та акти здачі-приймання джерел забезпечення підрядника електроенергією, водою, теплом, акти прийому-передачі технічної документації тощо. Також при перевірці податковим органом взято до уваги висновки акту перевірки ТзОВ «Віктор Ко» №3282/23-2/20799703, яким встановлено відсутність виробничих потужностей, транспортних засобів, відсутність у достатній кількості працівників, тому факт виконання робіт ТзОВ «Віктор Ко» не підтверджений. Враховуючи наведене відповідач прийшов до висновку про завищення КВП «Мистецтво» валових витрат за 3 квартал 2010 року на суму 238 373,92 грн. та податкового кредиту у вересні 2010 року на суму 47 674,79 грн.

Між КВП «Мистецтво» та ТзОВ «Іртас» укладено договір № 59 від 03.08.2010 року про виконання підрядних робіт по КЗ ЛОР Обласна база «Спецмедпостачання». За результатами виконаних робіт складено акт виконаних робіт за серпень 2010 року та здійснено оплату. На виконання робіт ТзОВ «Іртас» видано податкову накладну № 2378 від 31.08.2010 року на суму 61 255,12 (в т.ч. ПДВ 10 209,19 грн.). Дані роботи включено до складу валових витрат за 3 квартал 2010 року на суму 51 045,93 грн., а сума ПДВ в подальшому включена КВП «Мистецтво» до складу податкового кредиту у серпні 2010 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (місце завантаження та розвантаження товару, не вказано водія та транспортний засіб яким транспортувався товар) та акти здачі-приймання джерел забезпечення підрядника електроенергією, водою, теплом, акти прийому-передачі технічної документації тощо. Також податковим органом взято до уваги висновки акту перевірки ТзОВ «Іртас» від 17.02.2011 року № 117/23-2/34419121, яким встановлено відсутність у Товариства виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, а також укладення нікчемних правочинів. Тому відповідачем встановлено, що отримання товарів та послуг КВП «Мистецтво» від ТзОВ «Іртас» не проводилося і факту здійснення господарських операцій не підтверджено.

З матеріалів справи встановлено, що між КВП «Мистецтво» та ПП «Екоенергобуд» 01.10.2010 року укладено договори № 158 та № 157 про виконання робіт з капітального ремонту даху Львівської обласної дитячої консультативної поліклініки КЗ ЛОДКЛ «Охматдит». За результатами виконаних робіт складено податкові накладні на суму ПДВ 9036,59 грн. та 5023,49 грн., акти виконаних робіт за жовтень 2010 року, довідки форми КБ-3, здійснено оплату робіт за договором. Дані роботи позивачем включено до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року в сумі 70300,42 грн., а суму податкового кредиту включено до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (місце завантаження та розвантаження товару, не вказано водія та транспортний засіб яким транспортувався товар) та акти здачі-приймання тимчасових будівель і споруд, акти прийому-передачі технічної документації тощо. Також при перевірці використано матеріали перевірки ПП «Екоенергобуд», а саме акт від 11.06.2012 року № 508/2204/35009599. У даному акті встановлено, що основним постачальником ПП «Екоенергобуд» у жовтні 2010 року було ПП «Фірма «Західпостачторг» при перевірці якого ДПІ у Галицькому районі м. Львова в актах від 23.11.2010 року та від 29.12.2010 року встановлено відсутність основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, та зроблено висновок про неможливість здійснення господарської діяльності між ПП «Екоенергобуд» і ПП «Фірма «Західпостачторг». Враховуючи викладене в акті перевірки КВП «Мистецтво» податковим органом зроблено висновок про завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 70300,42 грн. та податкового кредиту у жовтні 2010 року на суму 14060,08 грн.

Між КВП «Мистецтво» та ПП «Західпромбуд-Сервіс» укладено усну домовленість про купівлю єврорубероїду ХПП, про що позивачем виписано видаткову накладну від 30.11.2010 року № ЗС-0000125, а ПП «Західпромбуд-Сервіс» виписано податкову накладну № 113001 від 30.11.2010 року на загальну суму 6967,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1161,17 грн.)

Суму податкового кредиту включено до реєстру отриманих податкових накладних в листопаді 2010 року. Даний товар використано для виконання капітального ремонту даху Сокальської філії Львівського обласного центру служби крові.

Податковим органом у акті перевірки зазначено що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (супровідні документи, акти приймання-передачі продукції, товарно-транспортні накладні тощо), тому на думку ДПІ, вказане підтверджує неможливість фактичної передачі та доставки товарів від ПП «Західпромбуд-Сервіс» до КВП «Мистецтво». Крім того податковим органом використано акт перевірки ПП «Західпромбуд-Сервіс» № 893/15-2/33285645 від 13.04.2011 року щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларацій за січень-грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, яким встановлено здійснення господарських операцій між ПП «Західпромбуд-Сервіс» та його контрагентами, що не спрямовані на реальне настання наслідків, які обумовлені правочинами. Тому відповідачем зроблено висновок про завищення КВП «Мистецтво» валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 5805,83 грн. та податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 1161,17 грн.

З матеріалів справи судом встановлено здійснення господарських операцій між КВП «Мистецтво» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР груп» у квітні-червні 2011 року. Так, між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія АТР груп» укладено договори №55 від 01.04.2011 року, № 86/1 від 03.05.2011 року, №178 від 01.06.2011 року щодо здійснення поточного ремонту приміщень корпусу № 5, ОКЗ Психіатричної лікарні, щодо будівництва стадіону по вул. Стрийській-кільцевій дорозі у м. Львові. На підтвердження виконання вказаних робіт позивачем до перевірки представлено банківські виписки, довідки форми № КБ-3 за квітень, травень, червень 2011 року, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт за квітень, травень, червень 2011 року. Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей (місце завантаження та розвантаження товару, не вказано водія та транспортний засіб яким транспортувався товар) та акти здачі-приймання джерел забезпечення підрядника електроенергією, водою, теплом, акти прийому-передачі технічної документації тощо.

При перевірці відповідачем використано акт перевірки № 1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна компанія АТР груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року» яким встановлено відсутність у Товариства об'єкта оподаткування. Тому податковим органом зроблено висновок що ТзОВ «Будівельна компанія АТР груп» фактично не займалась фінансово-господарською діяльністю, а проводила транзитні операції, пов'язані з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Як наслідок, відповідач прийшов до висновку про завищення КВП «Мистецтво» валових витрат за квітень-червень 2011 року та податкового кредиту на суму 206312,70 грн.

Крім того перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків КВП «Мистецтво» з ТзОВ «Будмакс Львівська філія» за грудень 2010 року відповідачем встановлено завищення податкового кредиту в сумі 113,28 грн., оскільки сума податкового кредиту включена до реєстру отриманих податкових накладних у листопаді та грудні 2010 року.

Внаслідок вищенаведеного відповідач прийшов до висновку про заниження КВП «Мистецтво» продаткового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131613,28 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 158049,00 грн.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №283/97-ВР визначено що не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 14.1.181 статті 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону та пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 201.1 статті 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону, пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункт 7.4 стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

З акту перевірки № 548/22-10/13796224 від 13.06.2013 року вбачається, що податковий орган прийшов до висновку про непідтвердження КВП «Мистецтво» господарських операцій з ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Західпромбуд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна Компанія АРТ Груп» на підставі актів перевірок щодо його контрагентів, та висновків якими встановлено недійсність правочинів.

Суд зазначає, що на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Західпромбуд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна Компанія АРТ Груп» і в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Західпромбуд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна Компанія АРТ Груп» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Західпромбуд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна Компанія АРТ Груп».

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, доводи відповідача про те, що здійснення перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Тому, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних у КВП «Мистецтво» не може впливати на право платника податків на податковий кредит чи відображення валових витрат. Крім того, відповідачем не обґрунтовано яким чином при господарських операціях по виконанню робіт повинні складатися товарно-транспортні накладні.

Факти поставки та отримання товарів (робіт) КВП «Мистецтво» підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів (робіт) в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів (робіт) у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами, укладеними КВП «Мистецтво» з Старосамбірським протитуберкульозним диспансером, ЛОДКП КЗ ЛОДКЛ «Охматдит», Львівським обласним центром служби крові, ДЗ «Львівська обласна СЕС», ОКЗ Психіатричної лікарні та ін., актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (витрати) тощо. В сукупності всі ці документи підпадають під значення первинних, що визначене у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Щодо фактів ненадання актів здачі-приймання джерел забезпечення підрядника електроенергією, водою, теплом, актів прийому-передачі технічної документації, документації про якість товару та його придатність тощо, то суд ввaжає обґрунтованими доводи позивача про те, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того, податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

Відповідачем не доведено неотримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на поставку товару та надання послуг. Такі висновки зроблені за самими лише даними перевірки контрагентів, тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано всіх підтверджуючих документів щодо отримання даних товарно-матеріальних цінностей та виконання послуг контрагентом, судом не беруться до уваги, оскільки ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано як документи, що законодавчо не віднесені до обов'язкових, за наявності у позивача усіх інших документів, які належить складати для даного виду господарської операції, можуть вплинути на з'ясування реального характеру господарської операції.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд не погоджується з відповідачем про те, що про нікчемність операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас» може свідчити закриття кримінальної справи Сихівським районним судом м. Львова за нереабілітуючими обставинами, оскільки згідно частини 4 статті 72 КАС України обставиною, яка є підставою звільнення від доказування щодо правових наслідків дій чи бездіяльності особи є вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Окрім того, з долучених до матеріалів справи копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за листопад та грудень 2010 року вбачається, що податкову накладну від ТзОВ «Будмакс Львівська філія» відображено позивачем лише у листопаді 2010 року, тому висновки ДПІ про завищення КВП «Мистецтво» податкового кредиту в сумі 113,28 грн. у грудні 2010 року є помилковими.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного виробничого підприємства «Мистецтво» 2294,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 27 червня 2013 року № 0001302210 та № 0001312210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного виробничого підприємства «Мистецтво» 2 294,41 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 41 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2013 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.