Ухвала суду № 34375319, 23.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року справа №812/6221/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Згідно вимоги від 08.07.2013 головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відповідача від Позивача вимагалося надати інформацію щодо повного та фактичного виконання виконавчого листа № 2-811/2003 від 07.11.2012, виданого Ленінським районним судом м. Луганська у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги; у разі виконання рішення надати копії підтверджуючих документів; у відповідь на дану вимогу надати інформацію щодо стану виконання рішення суду, а у разі невиконання - надати обґрунтоване пояснення, чому вищезазначене рішення суду не може бути виконано, та надати нормативні акти, які підтверджують неможливість виконання рішення суду по даній справі (а.с.13).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2012 по виконавчому провадженню №35189545 відкрите виконавче провадження по виконавчому листу № 2-811/2003 від 07.11.2012, виданого Ленінським районним судом м. Луганська, про зобов'язання Позивача з 01.04.2002 встановити розмір пенсії ОСОБА_2 у розмірі 477,79 грн., тобто з урахуванням двох спірних надбавок, та всі подальші перерахування проводити з обліку цих надбавок у відсотковому відношенні, включаючи їх до суми грошового забезпечення. Вказана постанова отримана Позивачем 15.11.2012 (а.с.14).

Листами від 27.11.2012 та від 29.01.2013 Позивач повідомив Відповідача про неможливість виконати вказане рішення в повній мірі самостійно з посиланням на положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до положень яких визначено, що у 2012 та 2013 році норми і положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Пенсійний фонд України та його територіальні органи не мають повноважень щодо самостійного перерозподілу коштів державного бюджету. В листах також посилався на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2011, згідно яких право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету міністрів України (а.с.15, 17).

Згідно інформації Позивача сума спірних 40% надбавки входила до загального розміру пенсії Третьої особи відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Луганська та виплачувалася до 01.01.2012, після чого у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пенсійна справа ОСОБА_2 була приведена у відповідність з 01.01.2012. В період з 01.01.2012 до 01.07.2012 сума спірних 40% надбавки виплачувалася Третій особі на підставі припису прокуратури Луганської області від 16.03.2012, однак після її скасування з 01.07.2012 виплата пенсії ОСОБА_2 проводиться виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету в розмірі, встановленому законодавством, без врахування надбавки у розмірі 40% (а.с.46-47, 48-76).

Відповідно дублікату виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Луганська, виданого 30.04.2009, Позивач зобов'язаний з 01.04.2002 встановити розмір пенсії ОСОБА_2 у розмірі 477,79 грн., тобто з урахуванням двох спірних надбавок, та всі подальші перерахування проводити з обліком цих надбавок у відсотковому відношенні, включаючи їх до суми грошового забезпечення. Рішення набрало законної сили 27.03.2009 (а.с.82-83).

Згідно ухвали апеляційного суду Луганської області від 13 серпня 2003 року, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду України від 07.04.2005, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 06.05.2003 змінено: постановлено вважати, що визнані неправомірними дії УМВС України у Луганській області по виключенню з розрахунку при перерахунку ОСОБА_2 пенсії з 1 грудня 1996 року двох надбавок по 40% і зменшенню у зв'язку з цим розміру пенсії з 1 грудня 1996 року на 105 грн. 56 коп., з 1 липня 1999 року на 135 грн. 20 коп., з 1 вересня 1999 року на 171 грн. 59 коп. щомісячно. Вважати, що УМВС України в Луганській області зобов'язане з 1 квітня 2002 року встановити пенсію ОСОБА_2 в розмірі 477 грн. 79 коп., тобто з урахуванням спірних надбавок, і всі наступні перерахунки проводити з урахуванням зазначених надбавок у процентному виразі, включаючи їх в суму грошового забезпечення. Постановлено збільшити суму, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, невиплаченої пенсії до 8862 грн. 05 коп., компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати до 2092 грн. 82 коп.; в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін (а.с.133-145).

Згідно відомостей ГУМВС України в Луганській області від 27.08.2013 в розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 18.12.1995, з якого призначалась пенсія, входили дві надбавки по 40%: за особливі умови служби та згідно наказу МВСУ №577 (а.с.159).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.05.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, відмовлено за необґрунтованістю у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про скасування постанов про накладення штрафу. Згідно зазначеного чинного судового рішення було встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не виконало виконавчий лист №2-811/2003 від 07.11.201, виданого Ленінським районним судом м. Луганська, про зобов'язання Позивача з 01.04.2002 встановити розмір пенсії ОСОБА_2 у розмірі 477,79 грн., у зв'язку з чим державний виконавець 28.01.2013 надіслав на його адресу повторну вимогу щодо надання інформації про повне та фактичне виконання вказаного виконавчого листа. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідь надіслало лист від 29.01.2013 з повідомленням про невиконання зазначеного рішення суду. У зв'язку з чим державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу від 08.02.2013 у розмірі 1020 грн. На адресу Позивача 18.02.2013 була направлена ще одна вимога аналогічного змісту, на яку він не надав відповіді, внаслідок чого 04.03.2013 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 2040 грн. Саме ці дві постанови про накладення штрафу були предметом оскарження.

Позивачем у встановлений державним виконавцем строк не було виконано рішення Ленінського районного суду м. Луганська, а державний виконавець правильно застосував штрафи постановою від 08.02.2013 року у розмірі 1020,00 грн. та постановою від 04.03.2013 року у розмірі 2040,00 грн.

Суд не погодився з доводами позивача про те, що у Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області не було підстав виконувати вищевказане рішення суду від 06.05.2003 року, оскільки воно було ними виконане ще у травні 2012 року на увагу не заслуговують, оскільки на виконання цього рішення відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 18 жовтня 2013 року видано дублікат виконавчого листа. Зазначена ухвала набрала чинності та підлягає виконанню.

Державним виконавцем на підставі цього дублікату виконавчого листа постановою від 09.11.2012 року було відкрито виконавче провадження ВП №35189545. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження ніким не оскаржена та є чинною.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Луганська від 01 березня 2013 року роз'яснено, що дублікат виконавчого листа №20811/2003 від 07.11.2012 року виданий Ленінським районним судом м. Луганськ про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.04.2002 року встановити розмірі пенсії на користь ОСОБА_2 у розмірі 477,79 грн. тобто з урахуванням двох спірних надбавок, на всі подальші перерахування проводити з обліком цих надбавок у відсотковому відношенні,включаючи їх до суми грошового забезпечення, підлягає виконанню. Судом визнано, що постанови державного виконавця про накладення штрафу від 08.02.2013 року та від 04.03.2013 року є такими, які винесені у рамках Закону України "Про виконавче провадження", та скасуванню не підлягають.

Доводи позивача про те, що на теперішній час змінено норми чинного законодавства, а тому виплати зазначені в рішенні Ленінського районного суду м. Луганська в частині перерахунку пенсії після 01.01.2012 року не повинні здійснюватися відносно ОСОБА_2, не впливають на правомірність постанов державного виконавця про накладення штрафу від 08.02.2013 року та від 04.03.2013 року, тому що державний виконавець не наділений повноваженнями при надходженні до нього виконавчого документа давати оцінку судовому рішенню, на підставі якого видано цей виконавчий документ, та приймати рішення щодо того виконувати чи не виконувати це судове рішення. Надавати оцінку законності та обґрунтованості судового рішення можуть лише суди, переглядаючи ці рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Позивачем не надано доказів того, що рішення Ленінського районного суду м. Луганська 02.09.2002 року, ухвала Ленінського районного суду м. Луганська від 18.02.2012 року та ухвала Ленінського районного суду м. Луганська від 01.03.2013 року скасовані у встановленому законодавством порядку (а.с.162-165).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (обов'язковість вимог державного виконавця) вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (обов'язки і права державних виконавців) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (обов'язковість судових рішень ) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 14 КАС України (обов'язковість судових рішень) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України (підстави для звільнення від доказування) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На момент винесення спірної вимоги від 08.07.2013 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не виконало виконавчий лист №2-811/2003 від 07.11.2012, виданий Ленінським районним судом м. Луганська, про його зобов'язання з 01.04.2002 встановити розмір пенсії ОСОБА_2 у розмірі 477,79 грн., тобто з урахуванням двох спірних надбавок, та всі подальші перерахування проводити з обліку цих надбавок у відсотковому відношенні, включаючи їх до суми грошового забезпечення. При цьому відсутні будь-які законні підстави для невиконання вказаного виконавчого листа. Вказаний виконавчий лист виданий на підставі рішення суду першої інстанції, зміненого рішенням суду другої інстанції, яке залишене без змін в порядку касаційного провадження. Тобто, визначені вимоги у виконавчому листі №2-811/2003 від 07.11.2012 на підставі ст. 124 Конституції України, ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковими до виконання для Позивача.

Стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" входить до розділу V вказаного Закону під назвою «Обчислення пенсій», після чого в Законі наявні розділи VІ під назвою «Призначення пенсій», розділ VІІ під назвою «Виплата пенсій» та розділ VІІІ «Порядок перерахунку пенсій». Третя особа з 1995 року знаходиться на пенсії, їй пенсія була вже обчислена, призначена та виплачується. Тобто, стаття 43 вказаного Закону відноситься до розділу, який передує розділам, що регулюють стадії призначення, виплати та можливого перерахунку пенсії. Саме стадія обчислення розміру пенсії Третьої особи була предметом дослідження при розгляді цивільної справи, по якій було прийняте рішення Ленінським районним судом м. Луганська від 06.05.2003, ухвала апеляційного суду Луганської області від 13.08.2003 та ухвала Верховного Суду України від 07.04.2005. Відомості про скасування ухвали апеляційного суду Луганської області від 13.08.2003 та ухвали Верховного Суду України від 07.04.2005 відсутні. Таким чином, з урахуванням наявних судових рішень стадія обчислення пенсії Третій особі вже врегульована та вирішена, внаслідок чого зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",Закони України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «;Про Державний бюджет України на 2013 рік» та рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2011 не можуть бути застосовані стосовно ОСОБА_2, а повинні застосовуватися до осіб, яким пенсія обчислюється та призначається вперше на момент прийняття та чинності зазначених нормативно-правових актів.

Перерахунок Позивачем розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2012 після набрання чинності ухвали апеляційного суду Луганської області від 13.08.2003 на підставі ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «;Про Державний бюджет України на 2013 рік» та рішень Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2011 прямо суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та порушують в цій частині Основний Закон, оскільки звужує обсяг існуючих прав Третьої особи.

Помилковим є посилання Позивача на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2012, відповідно до якої скасований припис прокуратури Луганської області від 16.03.2012 про усунення порушень пенсійного законодавства в частині зобов'язання Позивача негайно прийняти заходи щодо проведення з 01.01.2012 перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% надбавки, оскільки ця постанова винесена не стосовно осіб, які є сторонами по даній справі. В постанові від 08.06.2012 надана оцінка діям прокуратури Луганської області, а не Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, та без дослідження та, відповідно, оцінки доказів, які наявні в даній адміністративній справі. Внаслідок чого у суду відсутні підстави для застосування положень ст. 72 КАС України по даній справі відносно обставин, встановлених в постанові від 08.06.2012.

Відповідач на підставі Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, наявних чинних судових рішень відносно ОСОБА_2 правомірно виніс припис від 08.07.2013 на адресу Позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013

- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов