Постанова № 34375218, 23.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 жовтня 2013 р. справа№ 820/9271/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Черкасова О.С.,

представника відповідача- Соловей Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Агро»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області, та просив скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача №331/20/40/22/37131555 від 02 вересня 2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах компетенції, визначеної законодавчими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 02 вересня 2013 року працівниками Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі направлення на перевірку № 1050 від 30.09.2013 року, була проведена фактична перевірка дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) в магазині за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська 7, в якому здійснює свою господарську діяльність позивач.

За результатами проведеної перевірки складено акт №331/20/40/22/37131555 від 02 вересня 2013 року, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог п. 13. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не облікування товару у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на суму 3829,96 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки Харківською ОДПІ 18.09.2013 було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001050223, яким визначена сума штрафних санкцій в розмірі 7660,92 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положеннями п.п.1, 3, 5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Приписами ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що вказаною законодавчою нормою відповідальність за проваджена лише у тому випадку, коли облік товарів за місцем реалізації та зберігання не ведеться взагалі або ведеться з порушенням встановленого порядку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, внутрішні накладні чи документи. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів, а це є одним з фактів підтвердження ведення обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації.

Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначається у п.44.6 ст.44 Податкового кодексу у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, відповідно до абз. 26 ст.2 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно зі ст.20 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на це, безпосереднім місцем реалізації та зберігання товару є місце, де фактично здійснюється продаж товару.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивачем не були надані накладні або прибуткові документи, які б підтверджували придбання товарів, в зв'язку з чим податковий орган дійшов до висновку, що позивач порушив встановлений порядок обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації.

Суд з такими висновками відповідача погоджується та зазначає, що доводи позовної заяви про наявність документів обліку за юридичною адресою позивача є необґрунтованими.

Так само, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано встановлено наявність порушення п. 13. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, за що, відповідно до п.1 ст.17 вищезазначеного Закону, передбачено застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1,00 грн.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем до суду надано вичерпні докази обґрунтованості та законності оскаржуваного рішення. Доводи позовної заяви вказаних доказів не спростовують.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті вірно застосовано норми чинного законодавства при правильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В зв'язку з наведеним відсутніми є підстави для скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 11, 71, 86,ч.1ст. 158, 160-163, 167КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Агро» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 28 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова