Постанова № 34375063, 15.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року справа № 823/2921/13-а

м. Черкаси

11 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представників позивача: Школьної І.П., Майстренко Т.В. - за довіреностями,

представника відповідача: Власенко В.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-спецсплав» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-спецсплав» звернулося до суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2013 року №0000962200 та 0000932200.

Представники позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримали у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог пояснили про порушення відповідачем порядку оформлення рішень, незрозуміло яким чином проведений розрахунок грошового зобов'язання, сама перевірка проведена з порушеннями Податкового кодексу України, поверхнево та без врахування всіх обставин, а тому викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, позивач з ними не погоджується.

Позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які дають право на формування податкового кредиту. Стосовно діяльності контрагента позивача, то за негативні наслідки має відповідати особа, яка допустила такі порушення, але аж ніяк не позивач, який здійснює свою господарську діяльність в рамках закону. Договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентом фактично виконані, що підтверджується відповідними документами і, відповідно, дає позивачу право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого без фактичного вчинення господарської операції шляхом придбанням товарів. Перевіркою встановлено, що позивачем завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, в результаті занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На підставі викладеного, податкові рішення щодо позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-спецсплав», ідентифікаційний код 36326516, зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа 09.02.2009, виконавчим комітетом Смілянської міської ради та перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ як платник податку на додану вартість, податку на прибуток.

Відповідачем згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укр-спецсплав» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником - ТОВ «Ферріт Д» за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.08.2013 №113/22/36326516.

За висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п. 138.1, п. 138.2 ст.138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в декларації в періоді, що перевірявся на загальну суму 5033 грн.;

- п. 198.3 ст.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в декларації в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10938 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0000962200 за порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2221 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 1777 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 444 грн. 25 коп., а також податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0000932200 за порушення позивачем ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в сумі 6291 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 5033 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1258 грн. 25 коп.

З доводів відповідача випливає, що так як у контрагента позивача ТОВ «Ферріт Д», згідно надісланих висновків звірки відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, не встановлено ланцюгу реальних поставок товарів, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, зокрема, за листопад 2012 року з позивачем.

Отже, господарські операції між сторонами не направлені на настання реальних наслідків, а тому складені за її результатами первинні бухгалтерські документи не мають юридичного навантаження, що відповідно, вказує на безпідставність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «Ферріт Д» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесеного на його підставі спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з купівлі товару, його замовлення, придбання, перевезення, розвантаження та подальше використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Ферріт Д» 15.10.2012 №151012 укладено договір поставки. ТОВ «Ферріт Д» упродовж дії договору робить постачання товару по заявці ТОВ «Укр-спецсплав». Постачання продукції за даною угодою здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника. Додатковою угодою №1 до договору 151012 від 15.10.2012 року встановлено, що п.2.1 договору викладено в наступній редакції: «поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця. Витрати пов'язані з доставкою товару покладаються на постачальника».

Доставка товару ТОВ «Ферріт Д» здійснювалась поетапно, а оплата отриманого ТОВ «Укр-спецсплав» товару проводилась відповідно до виставлених рахунків або видаткових накладних.

В зв'язку з виконанням договірних зобов'язань ТОВ «Ферріт Д», як продавцем виписані наступні податкові накладні: №290 від 30.11.2012, №289 від 20.06.2012, №5 від 02.11.2012, №85 від 16.11.2012, №89 від 05.12.2012, №95 від 12.12.2012, при цьому вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог порядку її заповнення.

ТОВ «Укр-спецсплав» до перевірки надано документи щодо транспортування товарів ТОВ «Ферріт Д» відповідно яких товар доставлений автомобілем ГАЗ 33-02 № АЕ1085ВЕ, товарно-транспортна накладна №5785 від 02.11.2012, товарно-транспортна накладна № 5788 від 30.11.2012. Відповідно ТТМ місцем навантаження товару м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження Сміла.

Також позивачем до матеріалів справи надано докази розрахунку з постачальником та докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Ферріт Д» товару, що свідчить про фактичне ведення господарської діяльності.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу витрат відносяться витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування та складаються із витрат операційної діяльності.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не належать до складу витрат, витрати непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Надані до справи первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника ПДВ, то відповідно мав право на складання податкових накладних.

Всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно посилання податкової служби на неможливість контрагента позивача фактично здійснювати господарські операції, суд зазначає наступне.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний характер здійснених операцій.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже суб'єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості висновків перевірки, посилання на допущені порушення контрагентом позивача не можуть бути належним доказом в обґрунтування доводів податкового органу при визначенні правопорушень в діяльності позивача, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 серпня 2013 року №0000962200 та 0000932200 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 21 серпня 2013 року №0000962200 та 0000932200 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-спецсплав» 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 жовтня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко