Ухвала суду № 34374185, 08.10.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/744/13Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В. "08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В., СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П., При секретаріБогданович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 38 498,52 доларів США, що за курсом 7,99 (відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.02.2013 року) складає 307 718,65 грн. та стягнення суми судового збору у розмірі 3441 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що 03.09.2008 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір № 3977н-09-08, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 25 000 доларів США на споживчі цілі із зобов'язанням повернення суми кредиту та процентів відповідно до умов договору під 16,50 % річних, строком до 02.09.2018 року.

Позивач виконав умови даного договору, однак, відповідач обов'язки по поверненню кредиту виконує неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 20.02.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 38 498,52 дол. США, що за курсом 7,99 (відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.02.2013 року) складає 307 718,65 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 25000 доларів США, що становить 199825 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 217,71 дол. США, що становить 1740, 16 грн.; простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 11083,33 дол. США, що становить 88589,06 грн.; пені за прострочене виконання зобов'язань за договором у сумі 2 197,48 дол. США, що становить 17564,43 грн.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року позов ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 300919 грн. 52 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення суду скасувати та ухвалити нове - про часткове скасування рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 посилається на те, що між ним та банком було укладено договір, відповідно до умов якого, банк зобов'язаний був видати кредит в розмірі 80 000 дол. США строком до вересня 2018 року, але видав 25 000 дол. США, однак умови договору не містять відомостей про надання кредиту частинами.

Апелянт також, зазначає, що умови договору передбачають здійснення погашення кредиту позичальником до 10 - го числа кожного місяця у розмірі, визначеному в графіку повернення кредиту. Однак позивач не зазначив, що повернення кредиту здійснюється відповідно до Додатку №1, який є його невід'ємною частиною.

Також, на думку апелянта, Банком у порушення ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст. 1054 ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не було доведено до позичальника ані Графіку погашення заборгованості за кредитом у сумі 25 000 дол. США, а ні графіку погашення відсотків.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить відхилити скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2008 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», який є правонаступником ЗАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 3977н-09-08, відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_7 кредит в сумі 80000 дол. США зі сплатою за користування кредитом у розмірі 16,50% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

За кредитним договором банк відкрив відповідачу поновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в сумі 80000 доларів США. 04 вересня 2008 року на підставі кредитної заявки ОСОБА_7 була надана сума в розмірі 25 000 дол. США (а.с. 11). Відповідно до умов договору № 3977н-09-08, остаточна дата погашення кредиту 02.09.2018 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 порушував взяті на себе обов'язки по поверненню кредиту, у зв'язку з чим за ним станом на 20.02.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 38498,52 дол. США, що становить 307 718,65 грн. З розрахунку заборгованості (а.с. 12) слідує, що вона складається з: - заборгованості за кредитом - 25 000 дол. США, що становить 199825 грн.; - заборгованості по відсоткам за користування кредитом (поточна заборгованість по відсоткам за користування кредитом) - 217,71 дол. США, що становить 1740,16 грн.; - заборгованості по відсоткам за користування кредитом (прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом) за період з 12.07.2010 року по 20.02.2013 року; - пені за виникнення простроченої заборгованості за кредитом і по відсотках за користування кредитом за період з 12.07.2010 року по 20.02.2013 року - 17564,43 грн., що становить 2197,48 дол. США (а.с.12).

Вирішуючи справу, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються статтями 526, 1048, 1054 ЦК України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги те, що у відповідача утворилась заборгованість перед банком, у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про порушення прав позивача внаслідок невиконання ОСОБА_7 взятих на себе договірних зобов'язань.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та заснований на законі.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи апелянта щодо незаконності дострокового стягнення суми отриманого кредиту та заборгованості по відсотках і пені, не може бути прийняті до уваги, оскільки, вдповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Право стягнення пені та штрафу за прострочку виконання зобов'язання передбачено умовами договору ( п.3.1.1 ст.3, п.1.6.1 ст.1).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не виконувались умови щодо погашення кредиту за графіком, заборгованість за кредитом (25000 дол. США) взагалі не погашалась.

Пункт 1.9.1 ст.1 договору передбачає право Банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань.

Рішення місцевого суду в частині зменшення суми пені, яка стягнута з ОСОБА_7, не оскаржується сторонами, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, не є предметом перегляду в апеляційному порядку.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту в сумі 80000 дол. США, а в порушенні умов договору, надав ОСОБА_7 лише 25000 дол. США, оскільки вони спростовуються умовами кредитного договору. Так, п. 1.4.2 договору передбачає надання кредитних коштів позичальнику готівкою через касу банку згідно кредитної заявки позичальника. ОСОБА_7 така заява на видачу готівки в сумі 25000 дол. США була подана банку 04.09.2008 року, в той же день відповідач отримав указану в заяві суму (а.с. 44). Відомостей щодо подання ОСОБА_7 заяви на отримання інших сум матеріали справи не містять.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що позивачем не зазначено в договорі кредиту те, що повернення кредиту здійснюється відповідно до Додатку № 1, який є його невід'ємною частиною, оскільки частину № 1 та частину № 2 кредитного договору ОСОБА_7 підписав особисто, що свідчить про обізнаність та згоду з умовами, викладеними в ньому. Пункт 1.6.1 кредитного договору передбачає, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником до 10-го числа кожного місяця у розмірі, визначеному у Графіку повернення кредиту (Додаток № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному законі чітко прописана процедура укладення договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та вартість його повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, указані вище умови кредитування містяться в договорі кредиту, що укладений між сторонами 03.09.2008 року.

При таких обставинах, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апелянта щодо не надання банком інформації, визначеній в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не можуть бути застосовані для регулювання даних правовідносин, оскільки указаний Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб (постанови Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-48цс12, від 18 липня 2012 року № 6-79цс12).

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, апелянт не надав докази, які б могли вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, клопотання про їх витребування не заявлялися.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХ В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

О.В.Самойлова Т.С.Авраміді А.П.Приходченко