Ухвала суду № 34371849, 28.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/390/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/3654/13 Доповідач у 2 інстанції КоцюрбаКатегорія 46 28.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П .,

Суддів - Білоконь О.В., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю, поділ спільного майна подружжя, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Встановила:

ОСОБА_1 звернулася в Обухівський районний суд Київської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона в серпні 1995 року познайомилася з відповідачем по справі з яким деякий час підтримувала дружні стосунки, а з грудня 1995 року стала проживати з ним спільно. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син. Також, позивачка зазначила, що після народження сина, вона з відповідачем проживали в орендованих квартирах. З 2002 року і по теперішній час вона проживає разом з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, яку вони, 29 травня 2002 року, на підставі договору купівлі-продажу, придбали за спільні кошти.

25 листопада 2003 року, вона з ОСОБА_2 зареєструвала шлюб, від якого, ІНФОРМАЦІЯ_2 них народився син. Внаслідок погіршення з відповідачем шлюбних відносин, в грудні 2012 року нею подано до суду заяву про розірвання шлюбу.

Посилаючись на норми СК України, позивачка вважає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу, частки дружини та чоловіка є рівними. Так як з нею проживає малолітня дитина, яка знаходиться на її утриманні, ОСОБА_1 вважає, що її частка у спільному майні подружжя є більшою.

Просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з грудня 1995 року по 25 листопада 2003 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначила, що воно є незаконним.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка звернулася в суд з даним позовом в якому нею поставлені вимоги про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім»єю з грудня 1995 року по 25 листопада 2005 року, визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнання за нею права власності на 2/3 частини спірної квартири.

Згідно ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Факт, про встановлення якого просить позивачка, має для неї юридичне значення, так як надає право на визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 3 СК України сім»ю, складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім»я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать законам суспільства.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що сторони по справі одружилися 25 листопада 2003 року, про, що в книзі реєстрації шлюбу зроблено актовий запис за №130.

З доказів, які є в справі також вбачається, що спірна квартира належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 травня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованого в реєстрі за №1289, тобто, вона придбана ним до перебування в шлюбі з позивачкою по справі.

За правилами ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільно сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так як ОСОБА_1 не доведено факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім»єю до реєстрації шлюбу, не надано доказів своєї участі у набутті спільно з відповідачем спірного майна, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на незаконність рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року є безпідставним, так як спростовується доказами, які є в матеріалах цивільної справи.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року, в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду і ухвалення нового, про задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: